Усе, що ви хотіли знати про Стамбульську конвенцію

11 травня 2011 року стала відкрита для підписання Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами. І хоч Україна була однією з перших серед підписантів, вона досі не ратифікувала цей важливий міжнародний документ.

НАВІЩО УКРАЇНІ ПОТРІБНА КОНВЕНЦІЯ?

Якщо держава ратифікує цей міжнародний документ, вона бере на себе зобов’язання:

• створити національну лінію телефону довіри для того, щоб ви були впевнені, що отримаєте інформацію або допомогу, якої потребуєте;
• забезпечити повагу та компетентне ставлення правоохоронних органів до вас в моменти, коли ви повідомляєте про випадки травмування – те, як вас побив ваш партнер, як ви стали об’єктом сексуального домагання у клубі, або ж як вас на роботі домагався ваш керівник – та забезпечити, щоб вони проводили належне розслідування на основі ваших свідчень;
• уповноважити правоохоронні органи невідкладно змусити теперішнього чи колишнього партнера, чоловіка або хлопця покинути будинок з метою забезпечення вашої безпеки (ізолювати кривдника);
• Конвенція створює перелік кримінальних правопорушень, серед яких – переслідування, сексуальне домагання та психологічне насильство. Вам більше не доведеться терпіти таку поведінку вдома або на роботі, крім того, вам більше не потрібно соромитися цього. Ви зможете піти до правоохоронних органів та повідомити їм про злочин. Те, що ми знаємо, що у нашій країні це є злочином, та називаємо речі своїми іменами, допоможе нам припинити це;
• гарантувати комплексну допомогу потерпілій особі й ефективне покарання кривдника.

КОНВЕНЦІЯ СТОСУЄТЬСЯ ЛИШЕ ЖІНОК?

Конвенція стосується жінок частіше, ніж чоловіків, тому що вона охоплює певні форми насильства, які трапляються лише з жінками (примусовий аборт, каліцтво жіночих геніталій) або такі форми насильства, що частіше трапляються з жінками, ніж з чоловіками (сексуальне насильство та зґвалтування, переслідування, сексуальне домагання, домашнє насильство, примусовий шлюб та примусова стерилізація).

ЧИ ЗАХИЩАЄ КОНВЕНЦІЯ ДІТЕЙ?

Так. Фізичне, сексуальне або психологічне насильство та образи дуже негативно впливають на дітей. Вони спричинюють страх, травмують їхню психіку та негативно впливають на їхній розвиток.

У випадку домашнього насильства діти не обов’язково повинні бути безпосереднім об’єктом насильства для того, щоб їх визнали потерпілими, тому що навіть спостерігання за домашнім насильством може травмувати психіку дитини.

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО – ЦЕ НАСИЛЬСТВО, ЩО СКОЮЄТЬСЯ ЛИШЕ ВДОМА?

Ні. Домашнє насильство – це фізичне, сексуальне, психологічне або економічне насильство, що скоюється у межах сім’ї або групи людей, які проживають разом, або між колишніми, або теперішніми партнерами чи членами подружжя.

Кривднику не обов’язково жити разом із потерпілою для того, щоб насильство, яке він скоює, вважалось домашнім.

Це дуже важливо тому, що це означає, що захист, передбачений Конвенцією, поширюється на потерпілу, яка покинула партнера-кривдника та наразі має власне житло, але цей партнер досі загрожує їй. Також Конвенція стосується насильства, що відбувається між хлопцями та дівчатами, що перебувають у стосунках.

ЯКІ ДОДАТКОВІ ПЕРЕВАГИ КОНВЕНЦІЇ?

Вперше в історії Конвенція чітко говорить про те, що насильство стосовно жінок та домашнє насильство не може вважатися особистою справою, а держави повинні попереджувати насильство, захищати потерпілих та застосовувати до кривдників кримінальне правосуддя.

ЧИ СТАНЕ ЗАГРОЗОЮ ДЛЯ ТРАДИЦІЙНОГО СКЛАДУ СІМ’Ї РАТИФІКАЦІЯ КОНВЕНЦІЇ?

Конвенція не може жодним чином впливати на сімейне життя та/або склад сім’ї.

Конвенція вимагає від урядів забезпечити безпеку потерпілим, які вважають, що вдома вони перебувають у небезпеці або ж їм загрожують члени сім’ї або партнери.

Конвенція не містить визначення поняття “сім’я” та не пропагує певного типу чи складу сім’ї.

Метою Конвенції є недопущення виключення певних груп потерпілих на підставі їхнього шлюбного статусу або сексуальної орієнтації.

І наостанок. 10 травня стартувала Всеукраїнська інформаційна кампанія про домашнє насильство. Журналісти України, зокрема, із Запоріжжя, Донецька, Полтави, Івано-Франківська, Львова, Дніпра, Києва, об’єдналися, щоб розповісти про домашнє насильство доступною мовою.

У цій інформаційній кампанії журналісти проведуть свої розслідування і розкажуть, де можна отримати реальну допомогу. Щоб Україну вивести з коми: потерпілим знайти в собі сили сказати “стоп”, а владу спонукати діяти.

У рамках інформаційної кампанії журналісти України вимагатимуть також від Верховної Ради та Президента України ратифікувати Стамбульську конвенцію.

А ще 16 травня 2017 року з 10:00 до 11:00 біля стін Верховної Ради (Київ, Грушевського, 5) відбудеться акція на підтримку ратифікації Стамбульської конвенції, яку організовує Amnesty International.

За матеріалами Ради Європи

Підготовлено в рамках кампанії “Насильство: мовчати не можна говорити” за підтримки Freedom House Україна