Правозахисники і громадські організації закликають посилити міжнародний тиск для звільнення журналістів із російської неволі

Українські журналісти, яких Росія незаконно утримує в неволі, потребують термінового звільнення, зокрема через критичний стан здоров’я частини з них. Для цього правозахисники та журналістські організації працюють із міжнародними партнерами, зокрема Європейського Союзу й Туреччини. Водночас родини незаконно ув’язнених журналістів стикаються з труднощами під час підтвердження їхнього статусу, а також не мають достатньої державної підтримки. 

Про це говорили під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування злочинів, вчинених збройними формуваннями Російської Федерації проти журналістів та інших працівників медіа, повідомляє журналістка ZMINA.

Засідання ТСК. Фото: Олександра Єфименко

Менеджерка проєктів ZMINA Вікторія Нестеренко розповіла, що організація системно працює над міжнародною адвокацією звільнення журналістів. Представники ZMINA беруть участь у міжнародних заходах, проводять закриті зустрічі з дипломатами, готують заяви про порушення прав журналістів і свободи слова на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, організація долучилася до підготовки резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи щодо незаконно ув’язнених журналістів.

За словами Нестеренко, серед 27 журналістів, які нині перебувають у російському ув’язненні, є люди, які потребують термінової медичної допомоги. Вона назвала Ірину Данилович, Амета Сулейманова, Сервера Мустафаєва, Тимура Ібрагімова, наголосивши, що їм потрібна медична допомога.

“Ми вважаємо, що одним із механізмів, який може стати дієвим, є розділення цивільних у неволі на окремі групи – жінки, хворі тощо. Те саме стосується журналістів”, – сказала Нестеренко.

Вона зазначила, що пропозиція звільняти всіх цивільних у межах обміну “всіх на всіх” без додаткових умов наразі не дає очікуваного результату. Тому ZMINA вважає доцільним шукати окремі механізми для повернення журналістів і людей, які потребують невідкладного лікування.

Вікторія Нестеренко. Фото: Олександра Єфименко

Організація також співпрацює з представниками влади Туреччини. За словами Нестеренко, роботу в цьому напрямі активізували після звільнення Нарімана Джеляла, яке відбулося за посередництва президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана. Представники ZMINA зустрічалися з головним омбудсманом Туреччини, представниками Міністерства закордонних справ і головним радником президента Ялчином Топчу.

Під час останньої такої зустрічі в травні цього року організація передала турецькій стороні списки незаконно ув’язнених журналістів і наголосила на найкритичніших випадках. Нестеренко повідомила, що Туреччина готова й надалі сприяти адвокації їх звільнення, зокрема кримських татар. Водночас, за її словами, російське керівництво не демонструє політичної волі для розв’язання цього питання, тому важливо залучати додаткові важелі впливу та українські органи влади.

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко також наголосив на важливості міжнародної солідарності та постійної координації з родинами ув’язнених цивільних. За його словами, міжнародні журналістські федерації підтримують кампанії зі звільнення українських колег, а участь звільнених журналістів і рідних ув’язнених у міжнародних заходах допомагає утримувати цю тему в центрі уваги.

Томіленко також повідомив, що завдяки міжнародній підтримці цього року вдалося надати матеріальну допомогу деяким родинам незаконно ув’язнених журналістів. Це, зокрема, допомогло дружинам ув’язнених передавати посилки та відвідувати чоловіків у російських колоніях. Водночас він закликав перед публічними кампаніями узгоджувати з родинами рівень відкритості інформації про конкретних ув’язнених, оскільки деякі з них побоюються, що публічність може ускладнити їхнє звільнення.

Перша секретарка Національної спілки журналістів України Ліна Кущ звернула увагу на труднощі, з якими стикаються родини під час оформлення документів для встановлення статусу незаконно позбавлених волі. Зокрема, вона згадала Олену Руденко, сестру журналістки Ірини Левченко, яка раніше розповідала про спроби отримати відповідне підтвердження.

“Попри, здавалося б, очевидні речі – про Ірину Левченко всі знають, – Олені Руденко, її сестрі, так і не вдалося отримати такого підтвердження, встановити статус”, – сказала Кущ.

Вона також повідомила про фінансові труднощі родин цивільних в’язнів. За її словами, сім’ї втрачають дохід, водночас несучи додаткові витрати на юридичну допомогу та підтримання зв’язку з ув’язненими. Як приклад, Кущ навела випадок, коли адвокат запросив 300 тисяч гривень за перший етап процесу у справі журналіста, незаконно затриманого на Херсонщині, а одне відвідування в’язня в колонії коштує 20 тисяч гривень. Кущ наголосила, що передбачена державою одноразова допомога в розмірі 100 тисяч гривень не покриває таких витрат. Вона також звернула увагу на відсутність комплексної програми реабілітації для звільнених цивільних в’язнів, зокрема журналістів, на відміну від військовополонених.

Раніше під час засідання Тимчасової слідчої комісії Олена Руденко розповіла про постійні переведення Ірини Левченко та проблеми з листуванням.

Нагадаємо, Ірина Данилович, кримська медсестра та громадянська журналістка, яка перебуває в російській неволі, скаржиться на постійний звуковий тиск у російській виправній колонії № 7 у місті Зеленокумськ.