Більшість жінок в Україні після перинатальної втрати не мали змоги попрощатися з дитиною — дослідження

Понад 65% українських жінок, які пережили перинатальну втрату, не мали можливості попрощатися зі своєю дитиною. Водночас майже 80% опитаних у медичних закладах не запропонували допомогу психолога чи психотерапевта, хоча більшість із них її потребувала.

Про це свідчать результати дослідження “Викидні, мертвонародження та смерть новонароджених: досвід сімей у медичних закладах України”, яке навесні 2026 року провела громадська організація “Безпечне народження”.

Ілюстративне фото. Джерело: pixabay.com

До опитування долучилися 516 жінок, які втратили дитину у період з 2021 по 2026 рік, а також понад 300 медичних працівників.

За даними дослідження, понад половина респонденток (57,6%) зіткнулася із знеціненням або нерозумінням їхнього горювання. Чверть опитаних повідомила про очікування з боку оточення швидко “забути” про подію, а також про фрази заперечення значущості втрати.

Більше 67% жінок відчували провину після того, що сталося. На це впливали не лише особисті сумніви, а й комунікація з боку медичного персоналу та суспільні стереотипи. Зі знецінювальним, травматичним або звинувачувальним ставленням у лікарнях стикалася кожна третя жінка.

Лише 34,3% опитаних змогли побачити дитину після втрати, проте здебільшого це відбувалося як формальна процедура підтвердження мертвонародження. У 71% випадків медперсонал не інформував про можливість контакту, прощання або створення пам’ятних речей.

Дослідниці зазначають, що українське законодавство не регулює чітко процедуру передачі батькам тіла дитини у разі втрати вагітності до 22 тижнів. Через це родинам часто відмовляють у похованні чи кремації, аргументуючи це тим, що тіло є “біологічним матеріалом”.

Крім того, 78,2% жінок зазначили, що в медустанові їм не пропонували психологічну підтримку, хоча 63,6% мали в ній потребу. Понад чверть жінок не отримали роз’яснень щодо причин втрати та подальших кроків.

Більшість опитаних медиків (76,7%) визнають відсутність чітких стандартів роботи з перинатальними втратами. Понад 56% медпрацівників вказали на брак власної підготовки та складність психоемоційного контакту з батьками, а майже 44% зазначили, що самі потребують психологічної допомоги.

Водночас майже 90% медиків вважають доцільним надавати батькам можливість побачити дитину після втрати.

За офіційними даними МОЗ, у 2025 році в Україні народилися живими 159 147 дітей, 930 дітей народилися мертвими, а ще 834 померли впродовж першого року життя. Також зафіксували понад 3,2 тисячі самовільних переривань вагітності до 22 тижнів.

Авторки дослідження наголошують на необхідності створення єдиного національного стандарту супроводу при перинатальній втраті, який регулюватиме медичну, психологічну та етичну допомогу сім’ям.

Нагадаємо, що кожна четверта вагітність, за даними ВООЗ станом на березень 2024 року, завершується завмерлою вагітністю або викиднем, перинатальною або неонатальною смертю. В Україні діють організації, де люди можуть отримати підтримку та психологічну допомогу після такої втрати:

Платформа “Бути”: супровід людей у втраті, “Фенікс: травмотерапія”, Національний центр психологічної підтримки у скорботі,

Міжнародна асоціація психологів по роботі з горем та тяжкою втратою, “Опіка Ангела” (турботливий супровід тих, кого зачепила смерть дитини від зачаття до першого року життя).