Молодь як ресурс. Які права молодих працівників обмежує законопроєкт № 16114
28 вересня цього року у парламенті зареєстрували законопроєкт про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо розширення трудових можливостей для молоді (№ 16114). Цей документ заслуговує на окрему увагу. Він цікавий не лише тим, що його авторками стали одразу три Галини: Галина Янченко, Галина Васильченко та Галина Третьякова. Його норми — це найзухваліша спроба демонтажу трудових гарантій молоді. Документ одночасно послаблює захист у питаннях робочого часу, оплати праці та звільнення.
Пропоновані законопроєктом зміни стирають різницю між дорослими працівниками та неповнолітніми, роблячи останніх вразливішими до експлуатації.
До Кодексу законів про працю України (КЗпП) під гаслами “осучаснення” вносяться такі новації:
- Ризик звільнення. Молодь до 18 років проходитиме випробування на загальних умовах. Норми про випробування дозволяють звільнити працівників за “невідповідність”, попередивши за 3 дні. Погоджувати звільнення неповнолітніх зі службою у справах дітей в цьому та всіх інших випадках стане непотрібно (ст. 198 КЗпП);
- Більше роботи, менше грошей. Для осіб віком 16–17 років тривалість робочого тижня збільшать до 38 годин, а у віці 15 років – до 26 годин. Робочий час буде оплачуватися пропорційно відпрацьованим годинам, що перетворює скорочений робочий час на неповний робочий час (ст. 194 КЗпП). Також знімається заборона на залучення до робіт у вихідні;
- Небезпека для здоров’я. Виключається обов’язок вести спеціальний облік неповнолітніх працівників (ст. 189 КЗпП). Під щорічні медичні огляди підпадають лише особи до 18 років, а не до 21 року як зараз.
Далі від євростандартів
Вражає не лише антисоціальність, але і якість законодавчих змін: із КЗпП вилучаються положення щодо проходження обов’язкового медогляду до 21 року, однак аналогічні норми не вилучаються із законів “Про охорону праці” (1992) та “Про охорону дитинства” (2001). До слова, згадані пільги не є чимось успадкованим з СРСР: вони з’явились вже у період незалежності.
Сформована на сьогодні система гарантій відображає прагнення держави заохочувати наймолодших українців до зайнятості та набуття кваліфікації. Тепер реформатори хочуть забути про них, як про щось обтяжливе.
Логіка авторів суперечить концепції надання особливого захисту молоді на роботі. Адже через свій вік молодь може наразитися на додаткові небезпеки через брак знань чи досвіду. Так, у статті 7 Європейської соціальної хартії (переглянутою) вимагається забезпечити особливий захист дітей та підлітків від фізичних і моральних ризиків, на які вони наражаються. Також Хартія визнає право молодих працівників на справедливу заробітну плату, а зміни до статті 194 КЗпП цьому суперечать.
У пояснювальній записці стверджується, що у проєкті відсутні положення, що стосуються зобов’язань України у сфері євроінтеграції. Але це не так: зміни йдуть врозріз зі статтею 1 Директиви 94/33/EC про захист молоді на роботі, яка вимагає “забезпечити захист молоді від економічної експлуатації та від будь-якої роботи, що може зашкодити її безпеці, здоров’ю чи фізичному, розумовому, моральному або соціальному розвитку, або ж поставити під загрозу здобуття освіти”. При цьому Угода про асоціацію між Україною та ЄС “передбачала збільшення кількості та покращення якості робочих місць з гідними умовами праці” (ст. 419). Законопроєкт № 16114 нівелює ці пріоритети, пропонуючи українській молоді куди гірші умови праці, ніж були до цього.
Відповідно до Конвенції МОП №138, держави мають забезпечувати поступове підвищення мінімального віку для прийому на роботу до рівня, який відповідає найповнішому фізичному та розумовому розвиткові підлітків. Однак законопроєкт не ставить під сумнів адекватність поточного віку працевлаштування, а просто лібералізує регулювання в інтересах роботодавців.
Дискримінація на замовлення?
Проєкт націлений на встановлення формальної рівності між працівниками, а це створює ризик дискримінації молодих працівників. Ігнорування об’єктивних вікових відмінностей може нашкодити й окремим працівникам, і суспільству в цілому. Враховуючи неефективну діяльність інспекцій праці та стан промислової безпеки, такі новації ще й загрожують зростанням виробничого травматизму.
Однак найбільше вражає відвертість депутатки Янченко, яка пояснила розробку проєкту проханням представників бізнесу. У діалозі з нею роботодавці натякнули, що переживають гострий кадровий дефіцит, але молодь готові наймати лише після скасування цілої низки пільг. Не випадково молодь у пояснювальній записці називають “потенційним ресурсом для розвитку економіки України”.
Наскільки взагалі морально називати відпрацювання замовлень корпорацій розширенням трудових можливостей для молоді?
Наслідок ухвалення законопроєкту неважко передбачити: не бажаючи миритися зі статусом дешевої робочої сили, молодь просто виїде за кордон. Через звуження можливості поєднувати навчання і роботу тисячі молодих людей опиняться в пастці прекарних робіт на довгі роки. Нещодавні протести школярів у Франції демонструють, яка лють може виплеснутися на вулиці, коли молоддю нехтують.
Задля реального підвищення можливостей молоді варто розглянути такий досвід європейських країн.
- Ухвалення Закону про протидію незадекларованій праці, як в Хорватії, що передбачає вдвічі суворіші санкції для роботодавців, якщо вони залучають до тіньової зайнятості неповнолітніх.
- Звільнення працівників віком до 26 років від податку на доходи, якщо їхній річний дохід не перевищує приблизно 1 млн грн, як в Польщі.
Насправді молодь страждає не від численних регуляторних обмежень, а від тотального обману і хаосу на ринку праці, де правила підміняються диктатом приватних осіб. “Соціальний рух” виступає з рішучою критикою законопроєкту №16114, закликає відкликати його з парламенту та вимагає будувати якісно нову політику щодо зайнятості молоді.
Молодь – це цінність, а не ресурс! Їй має бути запропоновано пільги й гарантії, які спонукатимуть жити й працювати в Україні. Держава має ретельно контролювати, наскільки виконувана зараз молоддю робота підпадає під критерії якості та гідної праці, а в разі порушення прав роботодавцями санкції мають бути невідворотними. Саме в цьому, а не в примітивних неоліберальних рецептах, шлях до гарантування гідного майбутнього для молоді.
Віталій Дудін, кандидат юридичних наук, юрист ГО “Соціальний рух”
