У чому стійкість протесту біля театру Франка: спостереження після 27-го дня акції

За весь час із 16 липня, поки триває протест проти відставки Федорова, я пропустила три дні: 7-й, 17-й та 21-й. Решту 24 дні була.

Бачила протест у дні, коли було найбільше людей і коли найменше, під час тривоги й дощу, спеки й холоду. На ході була. Спілкувалась із “хранителем картонок” паном Ігорем, розкладала їх, приходила сама, приходила з друзями, знайомилася на протесті, спостерігала, кричала там і мовчала теж. Моніторила порушення. Говорила з людьми про їхні страхи.

Коли в п’ятницю, 7 серпня, Аркадій Петросян на протесті говорив про тиск на організаторів та ситуацію з видаленням чату, я теж була там.

Припускаю, що, коли більшість людей чують про організаторів чи координаторів протесту, вони уявляють приблизно таке: є якісь люди, які різними методами збирають інших людей, розповідають їм, що робити, і керують протестом. Чат, де координується протест, – це, відповідно, чат, де ці організатори роздають вказівки, де сьогодні збираємось і що робимо. Організатори чітко визначені й постійні. І, якщо знайомий знайомого, який, за вашими даними, якось долучений до координації протестів, не знає одного з людей, який називає себе організатором, – отже той самозванець і шахрай.

Але в реальності все трохи складніше.

Особливістю цього протесту – можливо, у певному сенсі і його слабкістю – є тотальна децентралізація.

На протесті є люди, які стоять з мегафонами й кричать гасла, щоб інші їх підхоплювали. Є люди, які привозять воду та маркери. Люди, які розкладають картонки перед протестом і складають їх після. Люди, які роздають цукерки “Шалена Бджілка”, куплені за власний кошт, іронізуючи з наративу про “проплачені протести”. Люди, які створюють дуже прикольні картонкові гривні, що висміюють корупцію. Люди, які стежать, щоб після протесту було чисто. Люди, які печуть млинці, роблять інсталяції, організовують трансляції стрімів, проводять публічні читання Конституції, роздруковують к’юари зі зборами на ЗСУ, привозять павербанки. Люди, які повідомляють КМДА про проведення протесту.

І все це – різні люди, які, вірите ви в це чи ні, самостійно взяли на себе певні обов’язки і їх виконують.

Вони змінювалися протягом цих 27 днів, ролей ставало більше, хтось додавався, хтось відпадав. Але саме завдяки тому, що людей, які беруть на себе відповідальність за окремі частини організації протесту, багато і ніхто не чекає відмашки чи лідерського жесту якогось умовного єдиного організатора, цей протест уже 27 днів якось збирається. Незалежно від того, напише хтось із медійних людей “сьогодні виходимо” чи не напише. Звісно, якщо напише – людей буде більше, і це класно. Але якщо ні – кістяк збирається все одно.

Чатів, де протестувальники спілкуються між собою, кілька. Але мені важко назвати їх координаційними. Спільнототворчими – можливо. У деякі з них, щоб потрапити, потрібно бути на протесті й відсканувати к’юар-код. Так, до речі, було з видаленим нещодавно телеграм-чатом “Протест”. Тому зрозуміло, що люди в ньому – переважно ті, хто й так активно ходить на протест.

Повідомлення там приблизно такого характеру: “Друзі, сьогодні 27-й день протестів. Збираємось, як завжди, на Франка о 20:00”.

Чи не зберуться без цього повідомлення? Зберуться.

То для чого тоді чат?

Для підтримки. Для запитань, якщо вони виникають. Для анонсу відкритого мікрофона. Для обміну фото та новинами. Але загалом, як на мене, – для формування спільноти. Бо заклики вийти на протест у такому чаті мало що змінюють: там уже перебувають люди, які на нього ходять без закликів.

Я не відкидаю, що є й інші чати, де обмінюються інформацією регіональні координатори, щоб потім злагоджено інформувати, де й о котрій збираються люди в масові дні протестів. Але, знову-таки, чатів кілька, і, коли ви чуєте про чати на 500+ учасників, то вони радше спільнототворчі.

Про чат, який модерував Віталій Камка, я дізналася 7 серпня, коли він уже був видалений.

Камку я бачила на протесті щодня. Кілька разів, коли я була в ближньому колі, він підходив до людей з мегафоном, щоб вони кричали в нього гасла, – мала теж такий досвід. Він належав до категорії тих численних “організаторів протесту”, яких можна назвати “люди з мегафоном, які кричать гасла”. Пам’ятаємо, що ще є “люди, які привозять воду”, “люди, які надсилають повідомлення в КМДА”, “люди, які розкладають картонки”, “люди з павербанками”, “люди з млинцями” тощо.

Інколи Камка ходив у касці, на якій був к’юар на той самий чат.

Мені траплялися його дописи в тредсі радикального характеру – про те, що Зеленський не чує протест, а отже треба шукати інший підхід. Мені вони не подобались.

Проте те, що Камка щодня був на протесті, виходив з мегафоном і кричав гасла, я бачила сама всі дні до 7 серпня. Бо я ходила на ці протести й у ті дні, коли людей було не дуже багато, а він усі ці дні був у центрі ближнього кола.

ZMINA написала новину за свідченнями Камки про видалення чату 8 серпня, після того як зібрала інформацію від протестувальників та з відкритих джерел і намагалася додзвонитися до ВСП. За словами Камки, людина, яку він у своєму свідченні називає “слідчим”, обманом отримала доступ до його телефона, після чого чат видалили, а перед цим від його імені там з’явилося повідомлення: “вчиняємо невірно, долучаюсь до ЗСУ”.

Протестувальники, які просили нас про висвітлення цієї історії, як у приватному спілкуванні, так і на самому протесті говорили: у них немає питань до затримання Камки через СЗЧ (хоча є питання до тривалого тримання його в наручниках). Люди, які протестують, зокрема, з надією на кращі умови служби для військових, не називають затримання та доставлення до ВСП військовослужбовця в СЗЧ політичними репресіями.

Але в протестувальників залишається цілком конкретне питання: хто видалив чат з маніпулятивним повідомленням і з якою метою?

Зараз я бачу в медіа та від знайомих меседжі щодо Камки: “та який він організатор”, “він спеціально хотів привернути до себе увагу, щоб потім, коли його рано чи пізно затримають за СЗЧ, назвати це політичними репресіями”, “мої знайомі організатори його не знають, значить він якийсь лівий тип, який примазався до протесту”. Про ZMINA пишуть, що ми “грантожери” та “активістки судного дня”, які захищають незрозуміло кого. Про УП, яка підхопила матеріал, – що вони, “виправдовуючи СЗЧ-шника”, відпрацьовують гроші Фіали.

А коли я таке читаю, у мене виникає насамперед одне питання: чи люди, які це пишуть, взагалі бачили, як цей протест функціонує не у два-три наймасовіші дні, а щодня?

Бо сам принцип його організації робить аргумент “мої знайомі організатори його не знають” дуже слабким. Коли приходиш сюди щодня, спілкуєшся з людьми й чуєш, що вони починають пов’язувати певні тривожні речі зі своєю участю в протестах, просто відмахнутися від цих розповідей мені складно.

Минулого року я виходила на протест за незалежність НАБУ та САП. Він був короткотривалим і спочатку не дуже організованим. Люди з мегафонами з’явилися не одразу – а вони, до речі, на протестах дуже корисні: можуть припиняти радикальні чи нерелевантні гасла і натомість підхоплювати ті, що працюють. (Дисклеймер: протестувальники не стадо. Якщо їм гасло не заходить, воно заскладне або вони з ним не згодні – вони його просто не повторюють.)

Але той протест дуже швидко досяг своєї мети – приблизно за тиждень. Тому він просто не встиг обрости такою кількістю ролей, функцій і самоорганізованих координаторів, як нинішній.

Цьогоріч люди виходили, зокрема, на позитивному заряді того успіху. Було відчуття: минулого разу вийшли, достояли – і це спрацювало.

Але цього разу так не сталося.

Зеленський не повернув Федорова на посаду міністра оборони ні через тиждень протестів, ні через 25 днів. Хода, принаймні перша, поки не стала причиною хоча б вийти до людей із притомною комунікацією.

Частина людей зневірилась у самому протесті. Частина – у тому, що президент узагалі готовий їх почути.

Але кістяк як ходив, так і ходить. Всі 27 днів. І планує ходити далі.

За цей час люди стали організованішими – у сенсі розуміння, що для протесту потрібно трохи більше, ніж просто наявність людей. Але з першого дня тут працює децентралізована система, де не хтось когось призначив, а кожен сам обрав свою зону відповідальності.

У цього є очевидні плюси й очевидні мінуси.

За тривалий час протесту люди також почали помічати речі, які сприймають як тривожні сигнали: чоловіків у кепках з барсетками, які фотографують обличчя протестувальників, а не картонки; постійні спроби комунальників викинути картонки, навіть коли вони складені й заховані; появу розритої ями посеред площі; повідомлення в “Резерв+” із вимогою оновити облікові дані, які, за словами окремих протестувальників, збігалися в часі з моментами, коли вони брали мегафон; ботоподібні коментарі про “проплачених мітингувальників”; дискредитаційні дописи. Ну і, зрештою, видалений чат.

Я тут не хочу розповідати про “політичні репресії Зеленського” чи стверджувати те, чого не можу довести.

Можливо, частину цих речей протестувальники через втому й напруження сприймають як пов’язані між собою, хоча вони такими не є. Можливо, владі взагалі байдуже на цей протест. Особисто мені в це повірити складно.

Але якщо хоча б частина таких дій справді спрямована на те, щоб протест припинився або був дискредитований, то це дуже дивна стратегія.

У децентралізації цього протесту є очевидний мінус: організаційні проблеми часто розв’язуються точково – там, де якась самоорганізована людина їх помічає і береться розв’язувати.

Але саме тут і його стійкість: протест не прив’язаний ні до однієї людини, ні до одного чату, ні до одного центру, який можна просто вимкнути.

За 27 днів люди втомились, у когось змінилися або додалися причини виходити, накопичилося більше невдоволення. Але головна вимога залишається тією самою – повернення Федорова на посаду міністра оборони. І кістяк протесту продовжує виходити.

Саме тому мені дивно читати розмови про те, хто тут “справжній організатор”, а хто ні. Це взагалі не знімає головного питання в історії Камки: якщо протестний чат справді видалила стороння людина, яка отримала доступ до його телефона, – що це було і навіщо?

Інша річ, що видалення одного чату чи випадання з цієї системи однієї людини навряд чи здатне зламати сам протест. Тут просто немає однієї ланки, на якій усе тримається.

Тому якщо частина тих тривожних речей, які останніми тижнями помічають протестувальники, справді є спробами послабити, дискредитувати чи припинити протест, – це навряд чи спрацює саме через те, як цей протест влаштований. Але від цього самі такі дії не стають менш проблемними. Радше вони дадуть людям ще одну причину продовжувати виходити.

А от нормальна комунікація з людьми могла б спрацювати.