“Тому, що українець”: як і хто понад 9 років знущається з політв’язня Володимира Якименка в російській колонії
Політв’язень Володимир Якименко — один з тих українців, кого росіяни тримають у неволі найдовше. Волонтера, активіста “Автомайдану” із села Чаплинка Херсонської області окупанти затримали 11 червня 2017 року на адмінкордоні з окупованим Кримом: чоловік допомагав виїхати кримчанам, які хотіли залишити півострів після приходу росіян.
Володимира звинуватили у нібито перевезенні наркотиків, а підконтрольний РФ кримський “суд” засудив його до 15,5 року позбавлення волі.
Наразі бранця Кремля утримують у виправній колонії №4 міста Пугачова Саратовської області.
Про те, чому політв’язня 9 років тримають або в ШІЗО або в суворому режимі, як це вплинуло на його здоров’я та психологічний стан, хто ще з українських бранців перебуває в пугачовській колонії №4 та хто відповідальний за знущання з незаконно ув’язнених українців, читайте в матеріалі.
Дружина Володимира Якименка Діана каже, що новини про нього отримує вкрай нерегулярно. І це не дивно, політв’язень роками перебуває в приміщенні з суворими умовами утримання (рос. — СУС).
“Володіна мама, їй за 70, живе на окупованій частині Херсонщини, але час від часу дзвонить, я питаю в неї, як справи. Через тюремний зв’язок “Зонателеком” можна дзвонити по РФ, але телефонні апарати стоять лише в таборі, в СУС дзвінки недоступні”, — розповіла жінка.
Але Володимира не виводять у табір, бо для цього потрібно, щоб в’язня щонайменше рік не відправляли в штрафний ізолятор.
“А його наглядачі постійно відправляють в ШІЗО через якісь надумані причини. Наприклад, не вийшов на перевірку на вулиці. А це була зима, в нього не було теплого одягу, а із взуття — гумові капці. То й не вийшов”, — згадує дружина бранця Кремля.
Загалом чоловік майже половину часу проводить в штрафному ізоляторі, каже Діана.
Володимир розповідав дружині, що в колонії немає такого, щоб всі в’язні до єдиного щоразу виходили на перевірку, багато хто не виходить, однак покарання отримують одиниці, серед них – і Володимир. Одного разу, коли його відправляли відбувати чергове “покарання”, він спитав у наглядачів, чому до нього таке упереджене ставлення, тому, що він українець?
“Володя дуже скромний, він просто прокинувся, почитав Біблію, поїв, ліг і так далі. Він не з тих, хто дебоширить чи порушує порядок, але його постійно карають. Інакше, як упередженістю за національною ознакою це не можна назвати”, – каже Діана.
Умови утримання в колонії й так погані, а в так званому СУСі, де постійно тримають Володимира, ще гірші. Теплої води немає, влітку в’язням кидають на вулицю шланг і вони миються просто неба холодною водою. Взимку гріють воду кип’ятильником.
Харчування жахливе. Володимир розповідав, що якось на сніданок принесли коричневі розлізлі макарони, залиті молоком зеленого кольору, і чай зі шматочком хліба. Чай з іржавої води, а хліб смердить рибою.
“Такий хліб їм дають постійно. Він мусить його їсти, це питання виживання. В чоловіка був хронічний гастрит, потім почалися дуже сильні болі. Вже у колонії йому діагностували виразку шлунка. Що може бути з організмом, якщо 10-й рік їсти отаку їжу”, – розповідає дружина.
Діана намагається отримати офіційний документ від тюремної лікарні з підтвердженим діагнозом, щоб із ним звернутися до українських структур щодо обміну. Але росіяни не дають на руки Володимиру виписку з медичної карти. Зараз жінка шукає адвоката в Росії, щоб через нього отримати довідку про хвороби чоловіка.
“Раніше адвокат вже намагався прийти до Володі, але його не пустили без пояснення причин, робитимемо ще одну спробу”, — розповіла Діана.
Останнім часом умови тримання в російських пенітенціарних установах ще погіршили. Як кажуть самі в’язні, роблять це для того, щоб люди не витримували та йшли на війну проти України, розповіла Діана.
“Колись можна було, наприклад, замовити два кілограми передачі на тиждень на одну людину. Якщо якимось чином на рахунок йому поступали гроші, то вони замовляли комусь із місцевих, давали гроші, й ті купували та передавали. Зараз можна отримати передачу 20 кг раз на пів року”, — пояснила жінка.
Цих продуктів вистачає на місяць чи трохи більше, а далі — знов п’ять місяців на тюремних харчах.
Ще одна з причин “особливого” ставлення до Володимира в колонії те, що він принципово не отримує російське громадянство.
“Він один з небагатьох, хто не взяв російський паспорт. Він — українець стовідсотково, був і залишається ним”, — говорить Діана,
Росіяни намагалися тиснути на нього щодо громадянства, але не сильно, бо знають, чим це може закінчитися. Кілька років тому окупанти намагалися примусити його шити російську форму. Але Володимир відмовився, а коли в колонії почали наполягати, порізав собі вени.
Поки що йому вдається триматися, але хто знає, які умови створять для в’язнів завтра, і як доведеться виживати, непокоїться дружина.
За час, поки Володимир відбуває незаконне покарання, у колонії змінилося кілька керівників. У 2023 році її очолював Зайнулла Вайнуллович Рушанов. За даними об’єднання родичів політв’язнів, між ним та Якименком виникла суперечка щодо примусової роботи — шиття форми для російських військових. Бранець Кремля відмовився це робити, тоді заступник начальника колонії відвів його на вахту за наказом Рушанова.
На знак протесту Якименко порізав собі вени, причому належної медичної допомоги чоловік тоді не отримав, йому лише перев’язували руку. Також йому не давали жодних ліків навіть після того, як піднялася температура.
Згідно із відкритими даними, Дмитро Анатолійович Кузовенков був керівником пугачовської виправної колонії №4 з 7 лютого 2025 року. 16 червня 2025 року він змінив статус виконувача обов’язків на начальника, а 8 травня 2026 року перестав бути керівником.
У липні 2025 року близькі Якименка повідомили про майже десятиденне утримання чоловіка в ШІЗО та погрози начальника колонії, але без вказання його імені.
До нього колонією керував Андрій Вікторович Косонгов, який, згідно з відкритими даними, пішов з цієї посади 7 лютого 2025 року. Того ж місяця проти нього у РФ відкрили кримінальну справу за хабар — телевізор від одного із в’язнів.
Це вже третя справа проти нього. Раніше його звинувачували у перевищенні посадових повноважень: він дозволив “привілейовані умови” засудженому — ексголові Енгельського району Саратовської області. Також колишнього керівника пенітенціарної установи судили за привласнення чужого майна.
Олександр Сергійович Войкін очолював згадану колонію з 1 червня до 15 липня 2026 року.
Наразі виконувачем обов’язків начальника пенітенціарної установи є Анатолій Петрович Сухоруков – з 15 липня 2026 року.
Попри зміни керівників, ставлення до українського політв’язня у ВК №4 не змінювалося: більшу частину покарання він відбуває в блоці із суворими умовами утримання або в ШІЗО.
За словами Володимира, в колонії є багато українців: цивільних і військовополонених. Хтось потрапив туди до повномасштабного вторгнення, хтось після. Так, наприклад, він перетинався із кримським татарином Рустемом Мурасовим.
Бачився з волонтером з Херсона Миколою Петровським, якого окупанти засудили до 16,5 року за “шпигунство”. У чоловіка внаслідок аварії ампутована частина стопи: в нього був протез, але він зламався, тож він вимушений обходитися без нього.
За спостереженнями Володимира, цивільні сидять в колонії в основному за звинуваченням у “шпигунстві”.
Серед військових є “азовці”, з деким з ним Володя був у СУС. Одного з “азовців” звуть Рустам Гочалієв.
А ще в колонії існує окреме відділення для українців. Серед них, ймовірно, є навіть ті, хто не має вироку та офіційного звинувачення. Водночас Володимир не має про них жодної інформації. Очевидно, що їх приховують, тому тримають без зв’язку із зовнішнім світом.
Стан здоров’я самого Володимира і психологічний, і фізичний з роками ув’язнення постійно погіршується. Щонайменше він потребує ліків проти болів у шлунку. Але медпрепарати йому неможливо передати. По-перше, через обмежені ліміти в передачах, по-друге, через відсутність комунікацій з Україною.
“Іноді йому можуть дати якусь знеболювальну таблетку, навіть не кажуть яку. Але це одноразово, тобто хворий шлунок не лікують. Вважають, що знеболили, то й хай тримається далі”, — розповіла Діана.
Щоб повністю відбути призначений росіянами термін, Володимир має провести в ув’язненні ще шість років. Діана відмовляється вірити, що він залишатиметься в неволі до кінця. До того ж лякає те, що багатьом політв’язням-українцям росіяни “вигадують” новий строк, коли старий закінчився або підходить до закінчення.
“Геннадія Лемешка так відправили знов до в’язниці. Валентин Вигівський вже рік сидить у центрі утримання мігрантів у РФ, йому не дають виїхати”, — каже Діана.
Тобто єдиний розрахунок — на обмін Володимира. У чоловіка — український паспорт, тож аргумент окупантів “він має російське громадянство, то як його міняти”, тут не працює.
“Я дуже зраділа, коли побачила повідомлення від представників української влади, що вони наполягатимуть на обміні тих, хто ув’язнений росіянами найдовше. Але потім дізналася, що маються на увазі ті, хто потрапив до в’язниці чи колонії з 2022 року. Про тих, хто сидить раніше, після 2014-го, немає нічого”, — каже Діана.
Водночас майже в кожного з них є серйозні захворювання, бо здоров’я в тюрмі ніхто не набрався, всі тільки втратили: всі вони — серйозно хворі люди, підкреслила жінка.
“Родичі бранців Кремля разом з об’єднанням родичів політв’язнів планують провести кампанію LongestHeld (“Найдовше в полоні”) за звільнення тих, хто ув’язнений у РФ чи на ТОТ ще у 2014–2021 роках. Нас поки що 25 людей, ми хочемо говорити про своїх рідних, щоб про них не забули. Ця категорія політв’язнів потребує серйозної адвокації”, — говорить жінка.
У першу чергу обмінювати треба тих, хто сидить найдовше, бо вони можуть не витримати років знущання у російській неволі, переконана Діана.
