“Якби не громадськість, я зустрів би початок великої війни у СІЗО”, — Сергій Стерненко про роль суспільного контролю над судами

Громадський контроль за судовими процесами є одним із ключових чинників, який впливає на якість правосуддя, а боротьба за права має відбуватися не лише на вулицях, а й у судах. Про це заявив волонтер, громадський діяч та радник міністра оборони Сергій Стерненко під час панельної дискусії “Битва за Протасів Яр триває: чому суди потребують громадського контролю”, що відбулася в межах фестивалю пам’яті Романа Ратушного.

Про це повідомляє ZMINA з місця події. 

Фото: Людмила Тягнирядно

Відповідаючи на запитання про власний досвід участі в судових процесах, Стерненко зазначив, що провів у судах значну частину свого життя. За його словами, це пов’язано не лише з юридичною освітою, а й із багаторічною громадською діяльністю та численними судовими справами, зокрема щодо незаконних забудов в Одесі, а також кримінальним переслідуванням його самого.

Водночас саме судові процеси, каже він, стали місцем, де він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталією під час розгляду справи щодо подій 2 травня в Одесі.

Найважчим у людському вимірі активіст назвав не самі судові засідання, а роки життя, які вони забирають.

“Будь-які суди – це процес, який краде частину твого життя. Навіть коли це процес не конкретно проти тебе, а загалом той, на який ти маєш ходити. Але час, витрачений на боротьбу, – це все одно правильно витрачений час”, – сказав волонтер. 

Попри це, Стерненко переконаний, що захист громадських інтересів неможливий без поєднання двох інструментів – вуличних акцій та системної участі в судових процесах.

За його словами, саме в судах нерідко вирішується доля суспільних просторів, природоохоронних територій та інших важливих для громади питань.

“Коли ми говоримо про захист міського суспільного простору, про захист заказника, важливо поєднувати два методи боротьби – акції прямої дії й ходити на судові засідання”, – сказав він.

Стерненко наголосив, що навіть судді, які можуть приходити до процесу вже з готовою позицією, під впливом суспільної уваги починають інакше ставитися до розгляду справ.

За його словами, присутність людей у залі суду не є юридичним тиском, однак створює для суддів відчуття відповідальності.

“Вони розуміють, що до справи є суспільний інтерес, що про них можуть написати медіа, що їхні рішення будуть оцінювати. Це збільшує відчуття відповідальності за конкретну справу”, – каже Стерненко. 

Активіст розповів, що за роки участі в судових процесах неодноразово спостерігав, як один і той самий суддя поводився абсолютно по-різному залежно від того, чи були присутні журналісти та громадськість.

За його словами, коли суспільної уваги не було, деякі судді дозволяли собі хамство, упередженість або зверхню поведінку.

“Буває, що навіть одна камера одного медіа дуже сильно впливає на ситуацію. Коли ж є суспільна увага, судді дуже часто поводяться зовсім інакше”, – зазначив він.

Як приклад, Стерненко навів суддю у власній справі про самозахист: “Коли не було журналістів, він дуже погано поводився. Старий буркотливий дід, максимально зверхній. А коли приходили журналісти й громадськість, він одразу вмикав режим представника Феміди, ставав чемним і ввічливим”.

На його переконання, саме тому до резонансних судових процесів має бути прикута увага громадськості.

Пояснюючи свою позицію, Стерненко послався на працю німецького юриста Рудольфа Єрінга “Боротьба за право”.

“Якщо спростити головну думку цієї книги, то право існує лише тоді, коли ми за нього активно боремося. Воно не існує саме по собі, десь у вакуумі”, – сказав він.

За словами активіста, ця теза актуальна і для сучасної України.

“Наші військові сьогодні ведуть боротьбу за право нашої держави й нації на існування. Так само ми маємо боротися за свої права в судах”, – вважає він.

Окремо Стерненко відповів на запитання про те, як на його власні справи впливала увага громадськості.

Він переконаний, що без підтримки людей початок повномасштабного вторгнення він зустрів би у слідчому ізоляторі.

“Якби не громадськість, не люди, які виходили, підтримували й боролися, то я б точно, принаймні початок повномасштабного вторгнення зустрів би в одеському СІЗО, або мене б убили”, – каже він. 

Стерненко нагадав, що у 2019–2021 роках, за його словами, до кампанії проти нього долучалися впливові політики та посадовці, а також люди, які були впевнені у власній безкарності.

Як приклад, він навів розслідування одного із замахів на себе, коли, за його словами, спільником нападника виявився охоронець радника керівника поліції Одеської області, який користувався службовим автомобілем.

“Спочатку ми думали: невже вони настільки нерозумні? А потім зрозуміли, що справа не в цьому. Вони були настільки нахабними через безкарність, що вірили: їм нічого не буде. І дуже сильно помилилися”, – сказав він.

За словами активіста, саме масові акції підтримки стали одним із факторів, який не дозволив реалізувати цей сценарій.

Наприкінці дискусії Стерненко висловив думку, яку назвав непопулярною серед громадських активістів. Він зазначив, що попри численні проблеми української судової системи, за роки участі у процесах зустрічав і чесних суддів.

“Я бачив суддів, які дійсно хотіли розібратися у справі та ухвалити справедливе рішення. Таких суддів теж важливо підтримувати, показувати, що їхня доброчесність і відданість праву заохочується суспільством. Це може стати прикладом для інших”, – сказав він.

На завершення волонтер закликав громадян не залишатися байдужими до судових процесів, навіть якщо здається, що їхня участь нічого не змінює.

“Важливо насамперед не мовчати. Говорити. Говорити гучно. Говорити постійно. Навіть якщо здається, що ти кричиш у пустелі й тебе ніхто не чує. Рано чи пізно це все одно спрацьовує”, – додав Стерненко. 

Нагадаємо, агентку РФ, яка в травні 2025 року скоїла замах на волонтера та активіста Сергія Стерненка, судитимуть. Служба безпеки України завершила досудове розслідування і передала обвинувальний акт до суду.

Раніше правоохоронці заявили про викриття агентурно-бойової мережі, що діяла в інтересах російських спецслужб і займалася збором розвідданих про українських військових, а також підготовкою терактів і замовних убивств.

На активіста та волонтера Сергія Стерненка невідома жінка скоїла напад. 

Співробітники Служби безпеки України запобігли його вбивству. 

Активіст був поранений, але загрози життю не було. 

Підозрювана в нападі на Стерненка перед судовим засіданням заявила, що не знала волонтера та не стежила за його діяльністю.

В Офісі генерального прокурора повідомили цій жінці про підозру в державній зраді та замаху на вбивство.

У 2023 році Приморський суд Одеси закрив справу щодо загибелі учасника нападу на активіста Сергія Стерненка.

У 2018 році на одеського громадянського активіста Сергія Стерненка скоїли три напади. Під час останнього він смертельно поранив одного з нападників Івана Кузнецова. Сергій стверджував, що діяв у межах законного самозахисту.

У черні 2020 року СБУ вручила Сергію Стерненку підозру, а 15 червня Шевченківський райсуд Києва відправив Стерненка під домашній арешт. Згодом рішення скасували, а справу передали до Приморського суду в Одесі.

Колишній очільник групи прокурорів у справі Сергія Стерненка Андрій Родіонов під час надання свідчень у суді розповів, що переслідування одеського активіста Сергія Стерненка замовив заступник голови ОП Андрій Смирнов.

Стерненко пов’язує всі напади зі своєю громадською діяльністю.