Уряд затвердив постанову про виплату 3 тисяч євро постраждалим від сексуального насильства під час війни: які документи потрібні

Уряд ухвалив постанову від 4 червня 2026 року № 811 “Деякі питання визнання особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та призначення і виплати такій особі невідкладної грошової виплати”.

Постанову оприлюднено на сторінці Кабінету Міністрів України.

У коментарі виданню ZMINA керівниця програми адвокації благодійного фонду “Право на захист” Ксенія Гедз нагадала, що Закон “Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій” № 4067-IX Верховна Рада ухвалила 20 листопада 2024 року та він набрав чинності 18 червня 2025 року. 

Відповідно до статті 9 “Прикінцеві положення” цього закону, на Кабінет Міністрів законодавець поклав обовʼязок протягом шести місяців із дня його опублікування ухвалити нормативно-правові акти, необхідні для його реалізації, тобто до 18 червня 2025 року.

“Фактично ж ключову постанову №811, яка необхідна для запуску механізму визнання осіб постраждалими від СНПК та призначення їм невідкладної грошової виплати, уряд ухвалив із запізненням майже на рік. Тобто протягом тривалого часу закон №4067-IX залишався значною мірою декларативним, а постраждалі особи не мали повноцінного доступу до передбаченого ним державного механізму визнання, захисту та невідкладних проміжних репарацій. Тому ухвалення постанови №811, без перебільшення, є довгоочікуваним та критично важливим для дієвої імплементації закону № 4067”, – пояснила Ксенія Гедз.

Ксенія Гедз нагадала, що до ухвалення цієї постанови в Україні діяв пілотний проєкт із надання невідкладних проміжних репарацій постраждалим від СНПК, відповідно до Рамкової угоди від 21 грудня 2023 року між Глобальним фондом допомоги постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом і , Офісом віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та урядовим уповноваженим з питань гендерної політики.

За даними фонду, станом на березень 2026 року в межах проєкту 1080 осіб були ідентифіковані як постраждалі від СНПК та отримали одноразову допомогу в 3 тисячі євро кожному. З них 726 чоловіків, 331 жінка, 23 дитини. Дані опитування фонду показали, що ці виплати потерпілі переважно використовували для покриття базових побутових потреб, оплати медичних послуг і житлових витрат.

Урядовою постановою затверджено:

• положення про комісію з розгляду питань щодо визнання особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України;
• порядок подання заяви про визнання особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією;
• порядок розгляду питань щодо визнання осіб постраждалими від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ;
• порядок призначення і виплати невідкладної грошової виплати особам, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України.

Цією постановою уряд передбачив невідкладну грошову виплату постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України. Сума виплати – 3 тисячі євро та виплачується в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Нацбанку, встановленим на дату призначення невідкладної грошової виплати.

Читайте також: Російські війська застосовують сексуалізоване насильство щодо українських чоловіків у безпрецедентних масштабах – звіт Truth Hounds

Відповідно до постанови, обласні адміністрації, Київська міська державна адміністрація (військові адміністрації) мають протягом місяця запропонувати Мінсоцполітики кандидатури фахівців – психологів, соціальних працівників тощо, – які допомагатимуть постраждалим, супроводжуючи їх на співбесідах з комісією, та допомагатимуть зібрати необхідні документи для отримання виплати.

Особа, яка вважає себе постраждалою від СНПК, подає на розгляд Комісії з питань, пов’язаних з визнанням особи постраждалою від СНПК, заяву про визнання її постраждалою. Вона подається за формою, визначеною порядком подання заяви про визнання особи постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

До заяви додаються:

• копія документа, що посвідчує особу;
• копія свідоцтва про народження дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження в разі подання заяви законним представником дитини віком до 14 років;
• копія документа, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує його повноваження як законного представника, у разі коли заяву подає законний представник;
• документи й матеріали або їхні копії, що можуть підтвердити обставини та факти, які свідчать про те, що особа є постраждалою від СНПК, зокрема довідки, медичні довідки, витяги з журналів обліку, за наявності;
• інформована згода постраждалої особи або її законного представника
• довідка з реквізитами рахунку, відкритого в банку на ім’я одержувача невідкладної грошової виплати або його законного представника. Така довідка не подається, якщо постраждала особа вже отримала виплату в межах пілотного проєкту невідкладних проміжних репарацій.

Окремі документи та відомості, зокрема щодо посвідчення особи, народження дитини або повноважень законного представника, можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії на підставі відомостей, зазначених у заяві.

Після отримання заяви секретаріат комісії реєструє її та формує особову справу заявника. У межах подальшої процедури секретаріат комісії може надсилати інформаційні запити до компетентних органів, зокрема щодо наявності або відсутності кримінального провадження, отримання виплати в межах пілотного проєкту, відповідності поданих документів і матеріалів, а також відомостей з державних реєстрів та інших інформаційних баз.

Також секретаріат комісії визначає відповідального фахівця, який проводить співбесіду із заявником, заповнює опитувальний лист, готує висновок за результатами співбесіди та за потреби допомагає заявнику в оформленні документів і матеріалів, що можуть підтвердити обставини СНПК. Якщо особа вже є потерпілою в кримінальному провадженні щодо порушення законів та звичаїв війни, вона може бути визнана постраждалою без проведення співбесіди.

Читайте також: Що робити, якщо ви постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом: відповіді на важливі питання

Правозахисниця Ксенія Гедз розповіла ZMINA, що обговорення та узгодження перед ухваленням цього пакета документів, пройшли досить тривалий і складний процес. Це спричинено значним рівнем сенситивності питання, відсутністю в українському суспільстві та правовому полі попереднього досвіду та неможливістю використання повною мірою наявного міжнародного досвіду, пов’язаною зі специфікою теперішніх національних умов, а саме військові дії, тимчасова окупація частини території України, ризики для безпеки та конфіденційності постраждалих, що унеможливлюють виконання повного комплексу належних репарацій: реституція, компенсація, реабілітація, сатисфакція, гарантії неповторення.

За словами правозахисниці, цей механізм має значення не лише для отримання невідкладної грошової виплати, а й для доступу до ширшої системи невідкладних проміжних репарацій, передбачених законом № 4067-IX.

Відповідно до цього закону, невідкладні проміжні репарації – це комплекс заходів, спрямованих на задоволення нагальних потреб осіб, постраждалих від СНПК, що запроваджуються з метою відновлення їхніх порушених прав.

Постраждала особа має право на отримання невідкладних проміжних репарацій, які охоплюють:

• отримання інформації про свої права та можливості їхньої реалізації;
• безоплатне проходження реабілітації незалежно від місця проживання та відповідно до потреб, зокрема комплекс медичних, психосоціальних та інших заходів, спрямованих на відновлення фізичного і психологічного стану та соціальних функцій постраждалої особи;
• отримання невідкладної грошової виплати.

Крім того, постраждалій особі гарантується право на повагу до честі та гідності, гуманне ставлення, відновлення прав, порушених унаслідок СНПК, безоплатна правнича допомога, тимчасовий притулок для безпечного проживання в разі потреби, а також безоплатне отримання соціальних послуг у порядку, передбаченому законодавством.

“Саме тому постанова Кабінету Міністрів України № 811 є важливим, але лише частковим кроком у практичній імплементації закону № 4067-IX. Вона створює передусім процедурний механізм визнання особи постраждалою від СНПК та призначення їй невідкладної грошової виплати”, – прокоментувала Ксенія Гедз. Утім, водночас вона вказує, що ця постанова не деталізує повною мірою порядок реалізації інших складових невідкладних проміжних репарацій і пов’язаних гарантій, зокрема доступу до реабілітації, соціальних послуг, тимчасового притулку, правничої допомоги та подальшого супроводу постраждалих осіб.

“Для повноцінної імплементації закону № 4067-IX не досить лише запустити процедуру виплати. Необхідно також забезпечити практичні маршрути доступу постраждалих осіб до всього комплексу підтримки, передбаченого законом, із чітким визначенням відповідальних органів, порядку взаємодії між ними, джерел фінансування, стандартів конфіденційності, травма-інформованого підходу та механізмів переспрямування до необхідних послуг”, – наголосила Ксенія Гедз.

Водночас вона пояснила, що ключове значення цього механізму полягає в тому, що особа, яка пережила СНПК, може отримати офіційне визнання, підтримку та доступ до допомоги без обов’язкового звернення до суду чи правоохоронних органів, без обов’язкової участі в кримінальному провадженні, а також незалежно від встановлення, затримання чи притягнення до відповідальності особи, винної у вчиненні сексуального насильства.

“Такий підхід є принципово важливим, оскільки відокремлює право постраждалої особи на допомогу і підтримку від перебігу кримінального провадження та зменшує ризики повторної травматизації”, – додала вона.

Правозахисниця також назвала проблемним аспектом постанови № 811 виключення з кола отримувачів невідкладної грошової виплати осіб, які вже отримали аналогічну виплату в межах пілотного проєкту невідкладних проміжних репарацій.

“З одного боку, такий підхід може бути обґрунтований необхідністю уникнення дублювання одноразових виплат і забезпечення справедливого розподілу обмеженого фінансового ресурсу. З іншого боку, він фактично обмежує доступ цієї категорії постраждалих до державної невідкладної грошової виплати в межах нового механізму, хоча такі особи також є постраждалими від СНПК і можуть мати подальші потреби в підтримці, реабілітації та відновленні. Тому принципово важливо, щоб отримання виплати в межах пілотного проєкту не розглядалося як вичерпання права постраждалої особи на підтримку з боку держави”, – підкреслила вона.

Постанова також містить рекомендацію для органів місцевого самоврядування затвердити місцеві програми та створити фонди інших видів фінансової допомоги для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ. 

Крім того, постанова внесла зміни до урядового порядку № 632 від 22 липня 2020 року про обчислення середньомісячного сукупного доходу сім’ї (домогосподарства) для всіх видів державної соціальної допомоги. Ці зміни гарантують, що невідкладна грошова виплата постраждалій особі не буде розглядатися як звичайний дохід сім’ї або домогосподарства. Відповідно, отримання такої виплати не має впливати на право особи чи її сім’ї на державну соціальну допомогу, житлові субсидії, пільги та інші соціальні виплати, які призначаються з урахуванням сукупного доходу домогосподарства.

Допомога виплачуватиметься зі спеціального фонду державного бюджету. Для цього Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності в Національному банку відкрило рахунок для надання гуманітарної та іншої допомоги цивільному населенню в умовах воєнного стану в Україні. Його поповнюватимуть міжнародні урядові та неурядові організації, національні організації та інші партнери у вигляді благодійних пожертв.

Мінсоцполітики зобов’язане в тримісячний строк з дати ухвалення цієї постанови розробити механізм взаємодії державних органів для обміну інформацією під час розгляду питань щодо визнання осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною.

У разі неможливості здійснити невідкладну грошову виплату з технічних або будь-яких інших причин Мінсоцполітики має інформувати про це постраждалу особу або її законного представника протягом трьох робочих днів після виявлення таких причин шляхом надсилання повідомлення на поштову адресу або адресу електронної пошти.

Водночас, як зауважує Ксенія Гедз, постанова не передбачає безумовної гарантії виплати через загальний фонд державного бюджету незалежно від наявності коштів. Навпаки, фінансування здійснюється в межах фактичних надходжень на відповідний рахунок (необовʼязково закордонної допомоги). Це означає, що навіть після ухвалення рішення про призначення виплати її фактичне перерахування може залежати від наявності фінансових ресурсів.

“Такий підхід створює ризик, що право постраждалої особи на невідкладну грошову виплату залежатиме не лише від рішення комісії, а й від фактичної наявності коштів на спеціальному рахунку. Тому для належної імплементації закону № 4067-IX важливо забезпечити передбачуване, достатнє та стале фінансування цього механізму, щоб визнання особи постраждалою не залишалося без реального доступу до призначеної виплати”, – прокоментувала правозахисниця.

Постанова набирає чинності через три місяці з дня її опублікування, 29 червня 2026 року. Отже, наприкінці вересня 2026 року цей механізм має запрацювати.

Ксенія Гедз наголосила, що сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, є одним з найтяжчих порушень міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини й може становити воєнний злочин. Українські та міжнародні інституції документують ці злочини з початку вторгнення Росії в Україну у 2014 році. 

“СНПК є невидимою зброєю війни, що триває. Це свідома, системна стратегія агресора, яка використовується як інструмент війни, психологічного тиску та геноцидної практики для руйнування української ідентичності”, – сказала вона і додала, що велика кількість громадян України, які зазнали такої форми насильства, не зверталися до правоохоронних органів та будь-кого по підтримку і допомогу.

“Непоодинокою є ситуація, коли особа зберігає цей факт у суцільній таємниці навіть від найближчих людей через наявну соціальну стигму. Ефективне реагування на СНПК передбачає забезпечення доступу постраждалих до комплексної допомоги, зокрема медичних, психологічних, соціальних та правничих послуг, а також дотримання принципів безпеки, конфіденційності, недискримінації та підходу, орієнтованого на постраждалу особу. Водночас через страх, стигму, ризики для безпеки та інші бар’єри значна частина випадків залишається в таємниці”, – сказала Ксенія Гедз.

Як відомо, міжнародне гуманітарне право та міжнародне кримінальне право, категорично відмежовує СНПК від загальнокримінальних злочинів проти статевої свободи. Залежно від масштабів та контексту СНПК кваліфікується як:

• воєнний злочин (ст. 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, ст. 438 Кримінального кодексу України);
• злочин проти людяності (ст. 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду), якщо вчиняється в межах масштабного або систематичного нападу на цивільне населення;
• акт геноциду (ст. 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду), якщо насильство застосовується з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну чи релігійну групу (зокрема, через заподіяння серйозної психічної чи фізичної шкоди або умисне створення умов для запобігання дітонародженню).

Для притягнення до відповідальності за злочини СНПК відсутні строки давності та можливість амністії – як для безпосереднього злочинця, так і для особи, що віддала такий злочинний наказ

Нагадаємо, від початку повномасштабного російського вторгнення суди в Україні ухвалили щонайменше 19 вироків щодо 26 російських військових, обвинувачених у справах про сексуальне насильство.