Журналістку Вікторію Рощину катували за відмову вчити російський гімн, а на її тілі виявили різані рани кінцівок – нові деталі слідства

Українську журналістку Вікторію Рощину в російському полоні систематично карали за відмову співпрацювати з адміністрацією, виконувати вимоги окупантів та навіть вчити російський гімн.

Про це 26 травня під час засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з розслідування злочинів РФ проти журналістів повідомили представники Національної поліції України, пише ZMINA. 

Вікторія Рощина. Фото: з мережі

Під час засідання правоохоронці вперше детально озвучили маршрут пересування журналістки після виїзду на тимчасово окуповані території, описали умови її утримання та заявили, що слідство вже довело факт умисного вбивства Рощиної.

Перший заступник начальника Головного слідчого управління Нацполіції Сергій Пантелеєв заявив, що Росія системно використовує насильство проти журналістів як інструмент війни.

“Ми чітко бачимо, що Російська Федерація системно використовує насильство проти журналістів як інструмент війни – для залякування, приховування воєнних злочинів та придушення свободи слова”, – сказав він.

За словами Пантелеєва, правоохоронці документують такі злочини ще з 2014 року та вже мають механізми збору доказів навіть без доступу до окупованих територій.

Водночас головною заявою представника Нацполіції стала інформація про те, що слідство вже кваліфікує загибель журналістки як умисне вбивство.

“Я хочу звернути увагу не на смерть, а саме на вбивство. Воно вже доведене слідством”, – наголосив він.

Деталі розслідування представив заступник начальника управління Нацполіції з розслідування воєнних злочинів Дмитро Шевчук. За його словами, слідство встановило повний маршрут пересування журналістки, місця її незаконного утримання та осіб, причетних до жорстокого поводження.

Правоохоронці з’ясували, що 25 липня 2023 року Рощина виїхала з України через Польщу, а вже наступного дня через територію Латвії потрапила до Росії.

1 серпня 2023 року журналістка прибула до тимчасово купованого Енергодара Запорізької області.

За словами слідчих, метою її поїздки було документування воєнних злочинів РФ та місць незаконного утримання цивільних українців.

“Вона хотіла висвітлити інформацію про місця несвободи та незаконного утримання цивільних”, – повідомив Шевчук.

Серед місць, які досліджувала журналістка, були захоплений відділок поліції в Енергодарі та район Запорізької атомної електростанції.

У Нацполіції вважають, що російські спецслужби могли стежити за Рощиною ще з моменту її перетину російського кордону.

Крім того, квартира, яку вона орендувала в Енергодарі, за даними слідства, могла бути обладнана засобами аудіо- та відеоспостереження.

4 серпня 2023 року зв’язок із журналісткою зник.

Після зникнення Рощину захопили представники російських окупаційних формувань в Енергодарі.

Спочатку її утримували в захопленому відділку поліції, а пізніше перевезли до окупованого Мелітополя.

За даними слідства, журналістку могли тримати на території підприємства “Руслан Комплект”, яке окупаційна адміністрація використовувала як місце незаконного утримання цивільних.

Саме там, за словами правоохоронців, щодо неї почали застосовувати жорстоке поводження.

“У неї були різані рани кінцівок”, – повідомив Шевчук.

Не пізніше ніж 30 грудня 2023 року журналістку перевезли до Росії – у СІЗО № 2 в Таганрозі.

Саме там, за даними слідства, Рощину систематично били та піддавали психологічному тиску.

Слідчі заявили, що журналістку карали за відмову співпрацювати з адміністрацією та виконувати вимоги окупантів.

“Вона відмовлялася співпрацювати з адміністрацією, відмовлялася вчити російський гімн, відмовлялася виконувати їхні незаконні вимоги”, – повідомив представник Нацполіції.

За словами Шевчука, журналістка також постійно вимагала надати їй медичну допомогу, теплі речі та нормальне харчування.

Умови утримання в Таганрозі слідчі назвали нелюдськими. Рощину тримали в 124-й камері, де не було гарячої води, а на приймання їжі давали лише кілька хвилин.

В’язням забороняли сидіти або лежати протягом дня. За найменше порушення правил людей били.

“У разі порушення цих правил – знову побиття й інші прояви жорстокого поводження”, – заявив Шевчук.

Під час судово-медичних експертиз слідчі встановили, що в цей період Рощина зазнала тяжкого тілесного ушкодження – перелому потиличної кістки.

У вересні 2024 року журналістку етапували до СІЗО № 3 в місті Кізел Пермського краю.

На момент прибуття, за даними слідства, вона вже перебувала в критичному фізичному стані та потребувала невідкладної медичної допомоги.

Втім адміністрація ізолятора, як стверджують правоохоронці, продовжила застосовувати фізичне та психологічне насильство.

Слідчі описали так звану прийомку – систему побиття новоприбулих ув’язнених. За даними розслідування, співробітники СІЗО били людей гумовими кийками, руками та ногами від однієї до п’яти годин.

11 вересня 2024 року Рощину помістили до камери № 85, де вона перебувала без належного харчування, води та медичної допомоги.

Вже 12 вересня один із працівників СІЗО побив журналістку та ще двох ув’язнених.

Після цього її стан різко погіршився: вона не могла самостійно пересуватися, втрачала свідомість і фактично перебувала у виснаженому стані.

19 вересня 2024 року Вікторія Рощина померла в СІЗО Кізела.

Під час засідання правоохоронці повідомили, що вже оголосили підозри двом посадовцям російської пенітенціарної системи.

5 серпня 2025 року підозру отримав начальник СІЗО № 2 в Таганрозі Олександр Штода. Його оголосили в розшук та внесли до санкційного списку Європейського Союзу.

26 грудня 2025 року підозру оголосили виконувачу обов’язків начальника СІЗО № 3 в Кізелі В’ячеславу Перевозкіну.

Йому інкримінують жорстоке поводження з цивільними та умисне вбивство.

Під час засідання члени ТСК також порушили питання системності катувань журналістів у російських місцях несвободи.

Голова ТСК Євгенія Кравчук запитала, чи бачать слідчі окрему модель переслідування саме журналістів.

У відповідь Сергій Пантелеєв заявив, що система катувань координується з Москви.

“Ми бачимо, що це робиться навмисно. І це робиться не з вказівки місцевого керівництва – це робиться з вказівки тих людей, які перебувають саме в Москві”, – сказав він.

За словами правоохоронця, слідчі фіксують однакові моделі катувань у різних місцях несвободи на окупованих територіях та в Росії.

У Нацполіції наголосили, що розслідування триває, а слідчі продовжують встановлювати всіх причетних до катувань і вбивства журналістки, а також збирати докази щодо відповідальності вищого керівництва РФ.

Нагадаємо, Росія передала Україні тіло журналістки Вікторії Рощиної, яке було позначене в документах як “невстановлена особа чоловічої статі” й містило єдину незрозумілу позначку: СПАС. Під час огляду виявилося, що деякі внутрішні органи були відсутні. Зокрема, головний мозок, очні яблука, а також частина трахеї. Про це йдеться в розслідуванні “Проєкт Вікторія”, яке опублікувала 29 квітня “Українська правда” в співпраці з Forbidden Stories та низкою міжнародних медіа.

Також під час брифінгу начальник Департаменту війни Офісу генпрокурора Юрій Бєлоусов заявив, що через стан тіла і муміфікацію не вдалося встановити причини смерті журналістки Вікторії Рощиної, яка загинула в російському полоні. 

Вікторія Рощина працювала на hromadske, пізніше публікувалася в “Українській правді” та “Радіо Свобода”. Також вона співпрацювала з Українським радіо, “UA: Перший” та “Цензор.нет”. У 2022-му отримала нагороду Міжнародного жіночого медійного фонду “За мужність у журналістиці”.

Про перше затримання журналістки стало відомо 16 березня 2022 року. Її утримували представники російської федеральної служби безпеки. Тоді вона перебувала в окупованому Бердянську. 22 березня російські військові звільнили Рощину з полону, змусивши записати відео із запереченням претензій до спецслужб РФ.

3 серпня 2023 року родичі та друзі знову втратили зв’язок з журналісткою. Вона зникла безвісти під час поїздки на тимчасово окуповані території. Перед цим вона виходила на звʼязок з батьками, коли була в Польщі. Вікторія планувала поїхати на ТОТ через Латвію та Росію.

У серпні Рощина написала сестрі, що кілька днів проходила численні перевірки під час перетину російського кордону і що не почувається в безпеці. Де саме вона перебувала в цей момент, Вікторія рідним не повідомила. І на зв’язок більше не виходила.

У 2024 році батьки журналістки отримали короткого офіційного електронного листа від міністерства оборони Росії: “Ваша донька померла 19 вересня 2024 року, її тіло буде повернено під час одного з обмінів військовополоненими”. Жодних подробиць у листі не було.

Тіло Вікторії не повертали протягом кількох місяців, а обставини її полону та смерті залишалися нез’ясованими.

Журналістка була в списках на обмін. Її мали етапувати з Таганрога до Московського СІЗО “Лефортово”.

Українські журналісти та медійники закликали міжнародну спільноту до рішучих та негайних дій у зв’язку з убивством української журналістки Вікторії Рощиної в російському полоні. 

Офіс представника Організації з безпеки і співробітництва в Європі з питань свободи медіа засудив убивство росіянами української журналістки Вікторії Рощиної. 

ZMINA писала про те, якою була журналістка Вікторія Рощина, яку Росія вбила в полоні.