Фінансування механізму запобігання катуванням в Україні скоротилося на 27% за три роки

Фінансування Національного превентивного механізму в Україні зменшилося на 27% упродовж 2022–2025 років на тлі накопиченої інфляції понад 40%. Попри системне недофінансування, представники Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у 2025 році відвідали із моніторинговими візитами 626 місць несвободи. У 2024 році таких візитів було 543. 

Це випливає зі Спецдоповіді Омбудсмана “Про стан справ щодо недопущення в Україні катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання у 2025 році”. У цьому документі із рекомендаціями для органів влади Офіс Уповноваженого також зібрано та систематизовано дані за 2025 рік про всі порушення прав людини, які були виявлені під час відвідувань місць несвободи по всій Україні. 

Оприлюднені Уповноваженим дані про фінансове забезпечення роботи НПМ за бюджетною програмою “Заходи з реалізації національного превентивного механізму” свідчать про системне недофінансування цього інституту. З моменту запровадження НПМ у 2019 році окремої бюджетної програми фінансування щороку збільшувалося, утім, після повномасштабного вторгнення Кабмін та Верховна Рада зменшували фінансування. Загалом упродовж 2022–2025 років фінансування НПМ зменшилося на 27% — із 3,2 млн до 2,3 млн грн. Системне недофінансування відбувалося на тлі накопиченої інфляції понад 40% за той самий період.

Уповноважений повідомив, що упродовж 2025 року працівники Секретаріату уповноваженого разом із представниками громадських організацій відвідали 626 місць несвободи. Із цієї кількості працівники департаменту НПМ відвідали 204 місця несвободи, працівники відділу сприяння роботі регіональних представництв — 422. Відвідуваннями НПМ були охоплені всі регіони України, крім тимчасово окупованих територій (ТОТ).

Розподіл кількості візитів за областями виглядає таким чином:  

Різподіл кількості відвідувань місць несвободи за областями. Клікніть на інфографіку, щоб її збільшити

Найбільша кількість відвідувань була у Дніпропетровській (45), Харківській (41) та Хмельницькій областях (36).

За даними розподілу за типами місць несвободи, найменше представники Офісу уповноваженого відвідували місця несвободи, які підпорядковуються, зокрема Службі безпеки України (2), Держприкордонслужбі (4), Міністерству освіти і науки (10) та Міністерству оборони України (13), тоді як існують звинувачення та низка відомостей про порушення прав людини в місцях несвободи Міноборони. У 2024 році групи НПМ відвідали 11 місць несвободи, що підпорядковуються Міноборони.

У своїй спецдоповіді Уповноважений зазначає, що те, що побачили під час цих відвідувань його представинки, викликає “серйозне занепокоєння”.

За результатами відвідувань Офіс омбудсмана виявив системні порушення прав і свобод людини і громадянина в місцях несвободи, зокрема права:

• на захист від катувань, жорстокого або такого, що принижують гідність, поводження чи покарання;
• на достатній життєвий рівень;
• на свободу та особисту недоторканність;
• на охорону здоров’я, медичну допомогу;
• на життя та безпечні умови утримання;
• на працю та захист від експлуатації;
• права осіб з інвалідністю та маломобільних груп населення.

“У багатьох місцях несвободи досі лишаються системні порушення прав людини. Йдеться про ризики катувань і жорстокого поводження, порушення права на свободу та особисту недоторканність, проблеми з доступом до медичної допомоги, а також випадки трудової експлуатації”, — сказав Дмитро Лубінець.

Особливо вразливими, за його оцінкою, лишаються люди з інвалідністю та інші маломобільні групи. У низці установ вони перебувають у небезпечних або неналежних умовах і часто не мають доступу до професійної правничої допомоги.

Лубінець пояснює, що після візитів НПМ до органів державної влади, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності вносяться:

• пропозиції щодо запобігання катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження та покарання;
• листи про ініціювання порушення дисциплінарних проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення;
• подання Уповноваженого щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина;
• направляються повідомлення про кримінальні правопорушення у разі встановлення фактів, які мають ознаки кримінальних правопорушень.

Повідомляється, що 2025 року Уповноважений вніс 62 подання до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності для вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень. А за повідомленнями Омбудсмана правоохоронні органи внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості та розпочали 10 проваджень про кримінальні правопорушення. Уповноважений не оприлюднив у своїй Спецдоповіді результати розглядів кримінальних справ у минулих роках.  

Клікніть на інфографіку, щоб її збільшити.

Омбудсман вказує на комплекс системних порушень основоположних прав людини в діяльності Національної гвардії України, що “створило реальну небезпеку для життя та здоров’я осіб, узятих під варту та засуджених до позбавлення волі під час їх конвоювання у спеціальних вагонах”.

За даними Нацгвардії, упродовж 2024 року під час конвоювання у спеціальних вагонах сталися чотири факти смертей та 11 фактів виклику швидкої (екстреної) медичної допомоги до конвойованих.

“Низка фактів смертей та погіршення стану здоров’я конвойованих, імовірно, спричинено отруєнням наркотичними та іншими невідомими (токсичними) речовинами, що потребує проведення ретельної перевірки в межах досудового розслідування кримінального провадження в порядку, визначеному КПК України”, — йдеться у спецдоповіді.

З ініціативи представника Уповноваженого з прав людини в місцях несвободи за цими  подіями органи прокуратури у 2025 році стосовно працівників Національної гвардії України внесли відомості до ЄРДР та розпочали чотири кримінальних провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених:

• частиною 1 статті 367 КК України (“службова недбалість);
• частиною 3 статті 367 КК України (“службова недбалість, що спричинила смерть людини”);
• частиною 2 статті 307 КК України (“незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів”);
• частиною 4 статті 425 КК України (“недбале ставлення до військової служби в умовах воєнного стану”).

Уповноважений висловив переконання, що Україна бореться не лише за свою територіальну цілісність, а й за державу, в основі якої — демократія, повага до людини та верховенство права.

“І саме тому захист прав людини має залишатися фундаментом нашої державної політики. Завжди і без компромісів”, — наголосив Лубінець.

Як відомо, департамент НПМ надає пропозиції та зауваження, що стосуються чинного законодавства або законопроєктів в Україні. 2025 року він розглянув та підготував правову позицію Уповноваженого до 19 проєктів нормативно-правових актів, зокрема до проєктів законів:

• “Про пенітенціарну систему”;
• “Про Дисциплінарний статут пенітенціарної системи”;
• “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо функціонування пенітенціарної системи”;
• “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо функціонування пенітенціарної системи” про реформу пенітенціарної системи України та гуманізації умов тримання;
• “Про створення подвійної системи регулярних пенітенціарних інспекцій” щодо створення системи регулярних внутрішніх (адміністративних) і зовнішніх пенітенціарних інспекцій для забезпечення контролю за додержанням прав і свобод людини і громадянина, які перебувають у місцях несвободи;
• “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сприяння дотриманню прав людини в умовах попереднього ув’язнення” (№ 12388 від 08.01.2025), що спрямований на сприяння дотриманню прав людини в умовах попереднього ув’язнення;
• “Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України щодо гуманізації законодавства у сфері виконання кримінальних покараньі .

Лубінець пояснив, що у цивілізованому світі давно утверджений принцип: людина — найвища соціальна цінність. Її право на життя, гідність, свободу та особисту недоторканність невід’ємне. Тому на державу покладається ключовий обов’язок — забезпечити дотримання прав людини в місцях несвободи. І головне — не допустити катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Омбудсман нагадав, що з 2012 року на Уповноваженого покладено виконання функцій Національного превентивного механізму (НПМ) відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань. Він підкреслив, що люди, які перебувають у місцях несвободи, повністю залежать від державних інституцій. У таких умовах ризики жорстокого поводження, неналежних умов утримання та фактичної беззахисності значно зростають.

“Варто пам’ятати — права людини не можуть бути обмежені ґратами чи замками. Вони мають бути повністю та безумовно гарантовані. Саме тому в Україні функціонує НПМ — система регулярних відвідувань місць несвободи,
спрямована на запобігання катуванням і порушенням прав людини”, — сказав Лубінець і додав, що навіть під час повномасштабного вторгнення НПМ залишався одним із ключових напрямів нашої роботи.

Він підкреслив, що місця несвободи — “це завжди тест для держави на те, чи справді права людини в Україні залишаються безумовною цінністю”.

Нагадаємо, 2006 року Україна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції проти катувань. Цим кроком країна взяла на себе міжнародні зобов’язання створити один або кілька незалежних НПМ для недопущення катувань на національному рівні.

Закон “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” у 2012 році поклав на Омбудсмана реалізовувати функції НПМ відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань. Виконуючи функції НПМ, Уповноважений регулярно відвідує місця несвободи без попереднього повідомлення про час і мету відвідувань та без обмеження їх кількості з метою запобігання катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження та покарання.

Місцем несвободи є будь-які місця, незалежно від форми власності, підпорядкування та підконтрольності, що відповідають критеріям, зазначеним у пункті 8 статті 13 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, статті 4 Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань.

У Секретаріаті Уповноваженого утворено окремий структурний підрозділ з питань недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання — департамент НПМ. Департамент НПМ складається з чотирьох відділів:

• відділу інспектування об’єктів контролю в правоохоронних, судових органах та військових формувань;
• відділу реалізації НПМ у сфері охорони здоров’я;
• відділу аналітики та взаємодії з громадськістю;
• відділу реалізації НПМ в закладах соціального забезпечення та освіти;
• сектору з питань європейської інтеграції та міжнародної співпраці.

НПМ України функціонує за моделлю “Омбудсман +”, коли до складу моніторингової групи входять представник Уповноваженого та представники громадської організації, які пройшли відповідне навчання та здійснюють контроль з тим, щоб не було впливу на моніторингову групу та зловживань.  

Водночас в Офісі уповноваженого пояснюють, що враховуючи положення пункту 32 Керівних принципів щодо НПМ (SPT)і , департамент НПМ не розглядає індивідуальні скарги, а натомість здійснює превентивні відвідування місць несвободи різного типу.

Профільний закон про Уповноваженого містить положення про низку гарантій та положення про незалежність НПМ. Зокрема, здійснення діяльності відбувається незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Органам державної влади, місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності та їхнім посадовим і службовим особам заборонено втручатися у діяльність Уповноваженого.

НПМ надає відповідним органам влади та адміністраціям місць несвободи, зокрема рекомендації з тим, щоб поліпшити поводження з позбавленими волі особами та умови їхнього утримання, запобігти катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження та покарання з урахуванням норм ООН та національного законодавства.