Організація Freedom House зафіксувала зловживання Інтерполом у політичних переслідуваннях
Держави, які вдаються до транснаціональних репресій, і надалі використовують механізми Інтерполу для переслідування опонентів за кордоном.
Про це йдеться у звіті правозахисної організації Freedom House “Співпраця і спротив: відстеження транснаціональних репресій у 2025 році”.
Фото: iStockПравозахисники підкреслили, що Інтерпол не є глобальною поліцією з повноваженнями арешту. Це міжнародна організація, яка забезпечує співпрацю правоохоронних органів через обмін інформацією. Однак окремі зі 196 держав-членів системно зловживають цим механізмом для політично мотивованих переслідувань.
Торік дослідники Freedom House зафіксували 11 випадків, пов’язаних із використанням Інтерполу в контексті транснаціональних репресій. Серед країн, які, за даними звіту, обходили власні зобов’язання, називають Єгипет, Кувейт і Туркменістан. Вони використовували міжнародну систему для переслідування опозиціонерів за кордоном, попри політичний характер справ.
Разом з тим, як зазначається у звіті, механізми контролю Інтерполу залишаються обмеженими. Хоч організація протягом останнього десятиліття запроваджувала реформи для запобігання зловживанням, її наглядові структури залишаються недоукомплектованими й недофінансованими. Підрозділ, який перевіряє запити на “червоні повідомлення” та інші попередження, має лише 45 співробітників і щороку опрацьовує понад 10 тисяч таких запитів. Через це частина сумнівних повідомлень проходить без належної перевірки.
Приміром, у березні 2025 року кенійські правоохоронці затримали в аеропорту Найробі суданського опозиційного політика Ясіра Армана на підставі “червоного повідомлення”, яке надіслав Судан. Уже наступного дня його звільнили, визнавши політичний характер запиту. Він перебував у Кенії для переговорів із міжнародними дипломатами щодо війни в Судані.
У Freedom House також звернули увагу на системну проблему Інтерполу – автоматичну довіру до інформації, яку подають держави-члени. Попри наявність країн із фіксованими порушеннями прав людини, організація здебільшого приймає їхні запити як обґрунтовані.
У травні 2025 року Інтерпол видав “червоні повідомлення” щодо двох сальвадорських правозахисників, які проживали в Іспанії, – Іванії Крус і Руді Хойї. Експерти ООН розцінили ці дії як елемент транснаціональних репресій і пов’язали їх із законною правозахисною діяльністю. Згодом Інтерпол відкликав ці повідомлення, визнавши їх політично вмотивованими. Однак обидва правники вже проходили процедури екстрадиції в Іспанії і лише у 2026 році отримали притулок.
Окремо у звіті зазначається, що додаткові перевірки в Інтерполі не завжди запобігають зловживанням. Журналістське розслідування, засноване на витоках внутрішніх документів, показало, що після запровадження нових обмежень щодо запитів Росії після повномасштабного вторгнення в Україну близько 90% запитів від російської влади все одно затверджувалися. Водночас приблизно половину скарг від осіб, які намагалися домогтися видалення таких повідомлень, задовольняли. Це, як зазначають автори розслідування, вказує на політичну мотивацію значної частини запитів.
У Freedom House також критикують непрозорість процедур Інтерполу. Організація публікує лише обмежену інформацію про рішення своєї апеляційної структури – Комісії з контролю файлів Інтерполу (CCF), що ускладнює оцінку того, як вона застосовує власний статут.
Більшість “червоних повідомлень” і пов’язаних із ними оновлень залишаються непублічними, що створює додаткові ризики. Як приклад, у звіті наводять випадок туркменської активістки Аї Ніязової. У 2022 році її затримали в Хорватії, а у вересні 2025 року польські прикордонники знову затримали її через те саме “червоне повідомлення”, яке, за даними дослідників, так і не було видалене. У лютому 2026 року Ніязова повідомила, що Інтерпол нарешті визнав це повідомлення недійсним.
Нагадаємо, що торік відбулося щонайменше 126 випадків транснаціональних репресій у 54 державах.
