Конституційний Суд розглядає скаргу правозахисниці Олександри Матвійчук щодо обов’язку ГО відповідати на звернення громадян

Дата: 01 Квітня 2026
A+ A- Підписатися

У Конституційному Суді триває розгляд справи за скаргою правозахисниці й голови Центру громадянських свобод Олександри Матвійчук щодо конституційності норм, які зобов’язують громадські організації відповідати на звернення громадян і співпрацювати з Омбудсманом.

У коментарі для ZMINA програмний директор Центру громадянських свобод Володимир Яворський пояснив, чому правозахисники вважають ці положення такими, що порушують Конституцію.

Правозахисниця і голова Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук. Фото: ccl.org.ua

До Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини подано справу, яка стосується меж повноважень Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та обов’язків громадських організацій. Йдеться про конституційну скаргу, подану у зв’язку з притягненням до адміністративної відповідальності керівниці правозахисної організації Олександри Матвійчук.

Як розповів програмний директор Центру громадянських свобод у коментарі виданню ZMINA, справа почалася зі звернення громадянина, який скаржився на порушення своїх прав з боку органів влади та комунікував із правозахисниками.

“Ми провели з ним одну зустріч, але згодом припинили листування. Після цього він поскаржився Омбудсману, що ми не відповідаємо на його звернення”, – пояснив Яворський.

За його словами, після цього Уповноважений відкрив провадження і надіслав організації вимогу надати інформацію та копії відповідей заявнику. Водночас правозахисники вирішили не відповідати на цей запит.

“Ми вважаємо, що така вимога є незаконною і порушує наші конституційні права”, – наголосив правозахисник.

У результаті Омбудсман склав адміністративний протокол за нібито невиконання обов’язку співпраці. Суд першої інстанції наклав штраф у розмірі 1700 гривень, причому, за словами правозахисника, розгляд відбувся без їхньої участі.

“Нас навіть не повідомили про засідання – ми отримали вже готову постанову”, – зазначив він.

Аналогічна ситуація, за його словами, повторилась і в апеляції, де справу розглянули без присутності сторони захисту.

Після цього правозахисники звернулися до Конституційного Суду та ЄСПЛ. У Страсбурзі заява наразі перебуває на стадії прийняття, тоді як у Конституційному Суді вже відбулися публічні слухання, а також кілька закритих засідань.

Скарга стосується двох ключових питань. Перше – це конституційність застосування закону про звернення громадян до громадських організацій.

“Конституція передбачає право звертатися до органів державної влади, але не до приватних чи громадських структур. Тому покладати на нас обов’язок відповідати – це втручання у свободу об’єднань”, – пояснив представник Центру громадянських свобод.

Друге питання – повноваження Омбудсмана вимагати інформацію.

“Навіть правоохоронні органи не можуть просто так отримувати документи без рішення суду. А тут Уповноважений може вимагати будь-яку інформацію і штрафувати за відмову. Ми вважаємо це неконституційним”, – підкреслив він.

Окремо правозахисник звернув увагу, що в цій справі йшлося про конфіденційне листування з клієнтом.

“Це приватна комунікація щодо надання правової допомоги, і ми не можемо передавати її третім сторонам, зокрема державним органам”, – додав він.

Правозахисники також пропонують змінити законодавство. Зокрема, розділити закон про звернення громадян на дві частини: обов’язкові до розгляду скарги щодо порушення прав – лише для органів влади – і необов’язкові звернення-пропозиції.

“Скарги мають розглядатися в межах адміністративної процедури, а звернення – це радше інструмент комунікації, як петиції”, – пояснив він.

На його думку, відсутність обов’язку відповідати на всі звернення не зруйнує комунікацію з громадянами, адже головне – забезпечити належний розгляд саме скарг про порушення прав.

Нагадаємо, Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 11082 у першому читанні у квітні 2024 року. Редакція цього документа до другого читання викликала дискусію, тож парламентський комітет суттєво його переробив. Проте проєкт закону досі потребує доопрацювання, звертають увагу в Центрі громадянських свобод, де підготували відповідні рекомендації, які допоможуть покращити документ з урахуванням євроінтеграційних зобов’язань України.

У правому висновку зазначається, що обов’язок розгляду звернень має стосуватися лише органів публічної влади. А поширення цього обов’язку на приватні компанії, неурядові організації та медіа створює правову невизначеність і ризики непрямого тиску.

Експерти звертають увагу, що чинний закон передбачає право громадянина бути присутнім під час розгляду, обов’язки особистого приймання і підписання звернень тільки керівниками, право на оскарження відповідей. Це може поглинати обмежені публічні ресурси.

У законопроєкті мають бути передбачені механізми, які б запобігали зловживанню правом на звернення. Наприклад, систематичне надсилання великої кількості звернень від однієї людини може розцінюватися як зловживання.

Також рекомендується окремо визначити порядок подання і розгляду петицій. Зокрема, доцільно запровадити детальний порядок подання, розгляду та реагування на петиції, який чітко визначатиме повноваження органів влади, права ініціаторів і процедури оброблення звернень. Такий підхід має бути закріплений в окремому нормативному акті або спеціальному розділі закону.

Право на звернення в сучасній доктрині прав людини розглядається як процедурна гарантія доступу до публічної влади, що забезпечує відкритість та підзвітність держави, йдеться в правовому висновку. Зокрема, у статті 44 Хартії основних прав ЄС кожному гарантується право подавати петиції до Європейського парламенту з питань, що належать до сфер діяльності ЄС.

Раніше ZMINA писала, що з 2022 року суди в Україні розглянули майже 2 тисячі справ з питань доступу до публічної інформації. Найчастіше розпорядники відмовляли в наданні даних про використання бюджетних коштів, земельних питань та кадрових рішень.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter