Комісія ООН задокументувала нові випадки сексуального насильства з боку російських військових на ТОТ

Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини продовжує фіксувати випадки сексуального та гендерно зумовленого насильства, які російські військові вчиняють на окупованих територіях України з 2022 року.

Нові дані підтверджують раніше встановлену тенденцію: російські військові вчиняли сексуальне насильство під час обшуків цивільних будинків, нападів у селах та під час утримання людей у місцях несвободи.

Про це йдеться у новому звіті комісії.

Фото: iStock

Так, комісія дослідила випадки сексуального насильства, які сталися у районах, що після початку повномасштабного вторгнення опинилися під контролем Росії. Йдеться про території Чернігівської, Донецької, Харківської, Луганської, Миколаївської та Запорізької областей.

Задокументовані випадки показують, що цивільні під час окупації опиняються у надзвичайно вразливому становищі.

На нещодавно захоплених територіях російські військові розміщували великі підрозділи, проводили систематичні обшуки, встановлювали блокпости, вводили комендантську годину та контролювали пересування людей. Військові також шукали житло, їжу та інші ресурси. У таких умовах вони вчиняли насильство, часто разом з іншими злочинами та порушеннями прав людини. Комісія підкреслює, що сексуальне насильство використовували не лише як форму фізичного нападу, а й як спосіб домінування, приниження та катування.

У нових задокументованих випадках постраждали цивільні жінки та дівчата, один цивільний чоловік, а також жінки-військовополонені. Вік постраждалих – від 13 до 52 років.

Комісія описала випадок, який стався у квітні 2022 року в одному із сіл Херсонської області. Російські військові двічі затримували 26-річного чоловіка, який раніше служив за контрактом у Збройних силах України. Під час допитів вони утримували його в нелюдських умовах у саморобних місцях ув’язнення, зокрема у підвалі та в клітці. Військові систематично катували чоловіка. Вони били його, інсценували розстріли, душили та застосовували сексуальне насильство – зокрема проникнення руків’ям лопати.

Ці дії спричинили важкі фізичні травми, після яких потерпілому довелося перенести операцію. Чоловік розповів комісії, що катування ледь не коштували йому життя і назавжди змінили його життя та життя його родини.

Інший випадок стався у листопаді 2022 року в одному із сіл Миколаївської області. Тоді окупанти схопили на вулиці двох дівчат віком 13 і 15 років. Вони накинули їм на голови мішки, силоміць посадили в автомобіль і відвезли до квартири, де утримували їх три дні. Там військові змушували дівчат пити алкоголь, ґвалтували їх, а одну з них також били.

В одному з випадків, описаних у звіті, потерпіла намагалася повідомити про злочин командуванню військових. У відповідь вона зіткнулася із запереченням, погрозами та спробами приховати інцидент. В іншому випадку військових, причетних до нападу, ненадовго затримали, але згодом відпустили. Комісія не знайшла інформації про те, що російські органи влади розпочали судові процеси у зв’язку з такими злочинами.

Комісія ООН зазначає, що сексуальне насильство завдає потерпілим тяжких і різних за характером наслідків.

Постраждалі отримують фізичні травми, іноді довготривалі або незворотні. У деяких випадках людям потрібні операції та тривале лікування. Майже всі переживають глибоку психологічну травму, включно з думками про самогубство.

Такі злочини руйнують сім’ї. Постраждалі стикаються з почуттям сорому, суспільною стигмою і розривом стосунків. Дехто перестає почуватися в безпеці у власному домі і змушений переїжджати, залишаючи своє попереднє життя. Вони також особливо впливають на дітей – як на тих, хто самі пережили насильство, так і на дітей жінок, які зазнали цього.

Одна з жінок після нападу і неодноразових зґвалтувань кілька разів змінювала місце проживання. Інша завагітніла внаслідок зґвалтування і народила дитину. Вона розповіла експертам комісії, що виховує її з любов’ю і намагається захистити її від травми та від знань про обставини народження. Водночас жінка опинилася перед складним вибором: вона хоче домогтися справедливості, але боїться, що офіційне розслідування може знову травмувати і її, і дитину.

Комісія також зафіксувала повідомлення про так званий “секс заради виживання”, коли жінки вступали у статеві стосунки з російськими військовими в обмін на їжу, гроші або відчуття безпеки.

Травму постраждалих посилює недостатня система захисту та підтримки. Комісія звернула увагу на проблеми з підготовкою слідчих, механізмами захисту постраждалих і системою відшкодування шкоди.

Нині потерпілі мають гостру потребу у житлі, медичній допомозі та психологічній підтримці. Експерти наголошують, що допомога повинна орієнтуватися передусім на їхні потреби, а також враховувати їхній вік і гендерні особливості. Такі підходи допомагають забезпечити людям необхідну підтримку і полегшити наслідки пережитого насильства для них та їхніх родин.

Нагадаємо, що на початку березня цього року уряд розширив напрями використання коштів, які надходять на гуманітарний рахунок Нацбанку. Серед іншого гроші спрямують на виплати постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК). 

У листопаді 2024 року Верховна Рада ухвалила закон, який визначив статус людей, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій. Закон набув чинності 18 червня 2025 року. 

У Звіті ЄС щодо прогресу України за 2025 рік зазначається, що впровадження цього закону та стабільне фінансування досі не забезпечено.

У грудні 2025 року заступниця міністра соціальної політики Людмила Шемелинець розповіла, що міністерство активно працює над підзаконними актами. Серед питань, які проходять доопрацювання у відомстві, – етапи реалізації механізму та джерела фінансування й порядок виплат постраждалим від СНПК.

Під час реалізації пілотного проєкту з надання репарацій постраждалим від СНПК, який тривав у 2024-му і 2025 році, надійшло 1208 звернень. Розмір виплати для постраждалих від сексуального насильства внаслідок війни становив 3 тисячі євро. Ці репарації виплачував Global Survivors Fund (GSF), що фінансується урядами різних країн.