Що варто знати викривачам перед тим, як наважитися говорити

Чому боротьба з корупцією не працює без викривачів? І що варто знати тим, хто наважується говорити? Викривачі – це насамперед інсайдери. Це люди, які мають усталений зв’язок з установою чи організацією: вони можуть працювати там, бути волонтерами, стажистами або підрядниками. У навчальних закладах це можуть бути ті, хто подає документи на навчання, у військовій сфері – ті, хто перебуває на службі, а також учасники громадських чи експертних рад. Іншими словами, це особи, які мають доступ до інформації лише завдяки своєму статусу та позиції всередині організації – інформації, яку ніхто ззовні отримати не може.

Саме тому викривачі відіграють ключову роль у боротьбі з корупцією та іншими порушеннями. Аудитори та правоохоронні органи можуть збирати докази й проводити перевірки, але тільки внутрішня “кухня” організації, яку знають викривачі, дає повну картину. Дослідження в США, Європі та Великій Британії показують: понад половину відкритих справ з корупції виникають саме завдяки повідомленням викривачів. Їхня робота дозволяє виявляти порушення на ранніх стадіях, ще до того, як вони переростають у гучні скандали, і запобігати системним зловживанням.

Тож, щоб викривачі справді могли діяти, необхідні надійні правові гарантії та захист. Без них ті, хто наважується повідомляти, ризикують зазнати переслідувань, втратити роботу або навіть кар’єру. Надійний захист викривачів вирівнює асиметрію між окремою людиною, яка виступає за верховенство права і демократичну державу, та корупційними мережами, що можуть легко її зруйнувати.

Ця колонка містить ключові поради для викривачів: що варто знати перед тим, як розкривати певну інформацію, а також як максимально знизити ризики для себе та своєї родини.

Переслідування на роботі та дифамаційні позови: реалії для тих, хто наважується говорити

Сьогодні викривачі стикаються з двома основними ризиками. 

По-перше, вони, найімовірніше, не будуть належним чином захищені: ні конфіденційність, ні анонімність не гарантовані на 100%. З урахуванням цього вони можуть зіткнутися з порушенням трудових та інших прав. На практиці це може означати незаконне звільнення, переведення на інше робоче місце, невиплату премій або цькування на робочому місці, організоване керівництвом. Тобто існують різні шляхи створення того, що загалом називають переслідуванням на робочому місці. 

Другий ризик – це дифамаційний позов. Що це означає? У разі повідомлення, наприклад, через медіа, роботодавець може подати позов про захист ділової репутації, у якому вимагатиме спростування інформації, а також компенсації моральної шкоди, нібито завданої таким повідомленням викривача.

Отже, це два основні ризики. Інші ризики охоплюють знищення фізичного майна, погрози або фізичне переслідування. Особливо ці ризики актуальні на ранніх стадіях викривання, ще до того, як повідомлення переростає в гучні скандали. Саме на цьому етапі важливо діяти обережно, щоб мінімізувати загрози та запобігти системним зловживанням.

Що насправді працює в законі про корупцію?

Ми виходимо з такої матриці: в Україні справді існує досить сильний законодавчий масив гарантій, прописаних для викривачів.

Але є суттєве “але”. Ці гарантії виписано так, що Національне агентство з питань запобігання корупції повинне здійснювати реальний захист відповідних прав. І тут виникає проблема: роз’яснення НАЗК від 12 червня 2023 року № 2 “Щодо правового статусу викривача”  фактично звужує гарантії захисту прав викривачів, передбачені Законом “Про запобігання корупції”.

На практиці НАЗК часто відмовляє у визнанні статусу викривача, якщо відомості про можливе порушення не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) саме як корупційний злочин. Отже, агентство виходить з позиції, що особа набуває прав викривача лише в разі, коли її повідомлення призвело до внесення до ЄРДР відомостей про корупційне або пов’язане з корупцією кримінальне правопорушення.

Такий підхід прямо суперечить вимогам закону. Закон не ставить надання гарантій захисту в залежність від підтвердження факту злочину чи процесуальної кваліфікації повідомлення. Вирішальним є інше: чи є особа інсайдером (працівником, студентом, військовослужбовцем, волонтером тощо відповідної організації) і чи сумлінно повідомила будь-яким способом інформацію про можливі правопорушення.

Сьогодні роз’яснення НАЗК вже призводить до неоднозначного правозастосування та створює ризик формування хибної судової практики. У перспективі це може спричинити системне звуження гарантій захисту викривачів і зростання кількості порушень їхніх прав.

Такий стан речей підриває довіру до інституту викривання загалом і може посилити толерування корупційних практик у суспільстві. Формально закон передбачає належні гарантії, однак через адміністративну практику вони залишаються неефективними й майже не працюють.

Для підтвердження своїх слів наведу приклад. На наш офіційний запит від ACREC (Anti-Corruption Research and Education Centre) щодо того, скільки викривачів зверталися до НАЗК із заявами про порушення їхніх трудових прав, НАЗК відповіло, що за період з 1 листопада 2024 до 18 листопада 2025 року було лише дев’ять звернень. На питання, скільки приписів щодо відновлення прав було винесено, відповідь була такою: жодного.

Водночас це суперечить звіту НАЗК, де вони заявляли, що у 2025 році виносили приписи щодо захисту трудових прав. Загалом це свідчить про кілька речей. У нас є викривачі, яких НАЗК не захистило і які зверталися по допомогу вже до нашої організації. Крім того, ті роз’яснення, які видає агентство, суттєво звужують зміст Закону “Про запобігання корупції” в частині гарантій захисту викривачів. Самі по собі ці роз’яснення фактично порушують закон, але оскільки суди дуже часто на них орієнтуються, ми можемо з упевненістю сказати: НАЗК сьогодні не є ефективним механізмом захисту викривачів.

Також викривачам необхідно врахувати те, що зараз НАЗК активно залучає органи до Єдиного порталу повідомлень викривачів, який фактично працює як внутрішній канал. Тобто, коли викривач подає повідомлення через портал, воно потрапляє всередину його ж організації – керівнику або уповноваженій особі, залежно від ситуації.

За позицією НАЗК, Єдиний портал повідомлень забезпечує гарантії конфіденційності викривачів. Формально такі гарантії закріплено й у частині 3 статті 53-1 Закону України “Про запобігання корупції”. Втім, між задекларованими нормами та реальною практикою існує суттєвий розрив.

Саме на проблеми імплементації цих положень звертає увагу Організація економічного співробітництва та розвитку, а також Європейська комісія у своєму звіті щодо України. Єврокомісія, зокрема, наголошує на необхідності усунути недоліки роботи порталу та забезпечити реальну конфіденційність.

На практиці повідомлення через портал супроводжуються системними ризиками, зокрема високою ймовірністю розкриття персональних даних викривачів. Навіть у випадках, коли заява стосується керівника установи й формально адресована лише уповноваженій особі, ризик ідентифікації викривача залишається реальним. Наприклад, після завершення провадження керівництво за певних обставин може отримати доступ до матеріалів справи через архів.

Додаткові загрози виникають через особливості доступу до системи. Частина 2 статті 53-5 закону передбачає, що в разі розкриття даних про викривача без його згоди особу мають письмово повідомити про це не пізніше ніж за 18 робочих днів. Однак на практиці ця гарантія нівелюється технічними алгоритмами порталу. Якщо керівник перебуває у відрядженні або на лікарняному і призначає виконувача обов’язків, така особа автоматично отримує доступ до системи за посадою. У разі якщо повідомлення стосується саме цієї особи, викривач може зазнати тиску ще до того, як формальний механізм попередження про розкриття даних узагалі спрацює.

Водночас навіть звернення до уповноваженої особи поза порталом не гарантує захисту інформації. Якщо організація під’єднана до системи, уповноважена особа зобов’язана внести повідомлення до Єдиного порталу, що знову робить конфіденційність залежною від технічних і адміністративних вразливостей платформи. 

Окремо викривачі мають усвідомлювати: захист анонімності значною мірою лежить на них самих. Це ключовий “червоний прапорець”. Попри заяви НАЗК на різних публічних майданчиках про те, що Єдиний портал гарантує анонімність і реалізує право подавати повідомлення без ідентифікації особи, головним викликом залишається забезпечення реальної, а не формальної анонімності.

Проблема полягає в захисті персональних даних в умовах розвитку інформаційних технологій. Навіть подання повідомлення як анонімного не завжди унеможливлює ідентифікацію особи, яка його подала, зокрема через технічні сліди, залишені під час надсилання повідомлення.

Так само не потрібно великих технічних зусиль, щоб розпізнати голос викривача, якщо повідомлення зроблено телефоном. Якщо організація під’єднана до порталу НАЗК, то, як зазначалося вище, агентство декларує, що портал гарантує анонімність викривача, посилаючись, зокрема, на наявність атестата відповідності комплексної системи захисту інформації (КСЗІ), який підтверджує відповідність порталу встановленим вимогам у сфері захисту інформації.

Водночас дослідження Blueprint for Free Speech та ACREC звертають увагу на те, що з технічного погляду анонімність не може бути гарантована на 100%. Зокрема, не можна повністю виключити можливість ідентифікації IP-адреси, а отже – і особи викривача.

Дослідження також показують, що, якщо повідомлення подається одразу через портал, інформація через cookies не збирається. Проте в разі, якщо перед поданням повідомлення користувач переглядає роз’яснення або освітні матеріали для викривачів, у цьому сегменті cookies збираються, і теоретично IP-адресу можна ідентифікувати. Відповідно, викривачу слід продумати, як він технічно може забезпечити свою анонімність, конкретні поради наведемо нижче.

Загалом щодо викривачів зазвичай застосовують “кабінетні” методи тиску, зазвичай це два основні способи впливу.

Перший – це порушення трудових прав і переслідування на робочому місці. Другий – цивільні позови. Також важливо пам’ятати: якщо йдеться про інформацію з обмеженим доступом, насамперед про державну таємницю, може застосовуватися переслідування шляхом притягнення до кримінальної відповідальності за її розголошення. Окремо варто враховувати, що, якщо викривач отримує інформацію з баз даних, його також можуть намагатися притягнути до кримінальної відповідальності за незаконний доступ або передання такої інформації.

Перш ніж говорити: юридичні та практичні поради для викривачів

Утім, усе це не означає, що не треба викривати корупцію. Це означає лише одне – люди мають розуміти, до чого їм готуватися.

Отже, які поради? Перш ніж формулювати повідомлення, варто звернутися по консультацію до адвоката або юриста, який має досвід представництва викривачів. Такий фахівець зможе порадити, як правильно викласти факти, щоб мінімізувати ризики юридичної відповідальності за зроблене повідомлення.

До кого можна звернутися? Наприклад, до одного з Центрів з надання безоплатної правничої допомоги, хоча, на мою думку, там не так багато фахівців з відповідним досвідом. Варто також звернутися до Громадської організації “Трудові ініціативи” – вони мають значну практику і досить ефективно допомагають викривачам. Можна також звернутися на гарячу лінію НАЗК, однак з огляду на викладене, на моє експертне переконання, попри масштабну піар-кампанію навколо останніх ініціатив агентства, НАЗК поки не демонструє системної готовності реально підтримувати та захищати викривачів.

Водночас отримати практичну юридичну консультацію перед тим, як робити повідомлення, дуже важливо. Також викривачу варто обговорити свої плани з близькими ще до викриття. Адже часто намагаються впливати не лише на самого викривача, а й на його оточення. Так, наприклад, чоловікові співробітниці університету не продовжили контракт після того, як вона повідомила про порушення. Подібна ситуація виникла і в судовій системі: суддя здійснила викриття, а її чоловікові не поновили контракт, оскільки повідомлення стосувалося голови суду та мера, пов’язаних між собою. Водночас мер мав вплив на керівництво місцевих університетів.

Саме тому дуже важливо проговорити з рідними ті виклики, з якими, можливо, доведеться зіткнутися, адже психологічна підтримка близьких для викривача є критично важливою.

Викривач має усвідомити, чи зможе він або вона розраховувати на підтримку близьких і чи готові вони до тих викликів, з якими може зіткнутися не лише сам викривач, а і його родина. Це важливо, щоб викриття не призвело до руйнації сім’ї.

Обов’язково потрібно скласти план повідомлення. Це має бути добре продумана стратегія, яка охоплює вибір каналу повідомлення, розуміння того, як захистити докази, які роботодавець може знищити, а також усвідомлення власних прав.

Повідомляти слід лише достовірні факти – лише ту інформацію, в достовірності якої ви як викривач упевнені. Не додавайте до повідомлення припущення. Якщо частина інформації не підтвердиться, це може підірвати довіру до викривача і до інших фактів, викладених у повідомленні.

Особа, щодо якої здійснюється повідомлення, може використати недостовірну інформацію проти самого викривача. Наприклад, вона має право подавати позови про захист честі, гідності та ділової репутації. Тому треба повідомляти лише ті факти, які можна підтвердити.

У разі повідомлення через регулярні канали слід враховувати, що через законодавчі зміни їхній перелік суттєво звузився. Регулярні канали не охоплюють, наприклад, звернення до комітетів Верховної Ради. Фактично йдеться лише про обмежене коло правоохоронних органів.

Документи та щоденник: як захистити себе після повідомлення 

Обов’язково зберігайте документ, який підтверджує факт повідомлення. Наприклад, копію вашого повідомлення про корупцію з відміткою про його отримання установою або будь-яке інше підтвердження. Це необхідно для подальшого захисту ваших прав.

Варто наголосити: відповідно до Закону “Про запобігання корупції”, всі гарантії захисту прав викривача – зокрема, від незаконного звільнення – діють з моменту повідомлення. Не з моменту реєстрації, не з моменту відкриття кримінального провадження, а саме з моменту повідомлення.

Водночас НАЗК трактує це інакше – як момент, коли повідомлення було зареєстроване саме як повідомлення про корупційне правопорушення. Це не відповідає закону, адже в ньому йдеться про можливі факти, які можуть як підтвердитися, так і ні.

Саме тому потрібно зберігати всі документи, що підтверджують факт повідомлення, щоб за потреби надати їх у суді. Водночас слід розуміти, що наразі НАЗК, всупереч закону, не визнає такі документи належним підтвердженням статусу викривача. Вони визнають викривачами лише тих, кого відповідно позначено через портал або кого правоохоронні органи самі передали як викривачів. Це є прямим порушенням Закону “Про запобігання корупції”.

Тому в будь-якому разі зберігайте всі документи – навіть для того, щоб у майбутньому оскаржувати дії НАЗК у суді.

Далі – обов’язково ведіть щоденник, у якому фіксуйте всі ключові факти та події, пов’язані з вашим повідомленням. Усі записи мають вестися в хронологічній послідовності. Це допоможе вам у майбутньому чітко й послідовно викладати події.

Це надзвичайно важливо, адже роботодавець або органи, які не зацікавлені у вашому захисті, можуть використовувати будь-які неточності чи порушення хронології проти вас, зокрема в суді. Щоденник допоможе уникнути суперечностей у свідченнях.

Не менш важливо пам’ятати про психологічну допомогу. Наразі це лише декларативна норма в законі, держава фактично її не забезпечує. Тому заздалегідь подумайте, чи маєте ви ресурси для оплати психологічної допомоги, чи знаєте організації, які можуть її забезпечити, або чи готові близькі підтримати вас у цьому процесі.

Після повідомлення ви можете зіткнутися з цькуванням, осудом на робочому місці, психологічним тиском. Тому підтримка близьких і доступ до психологічної допомоги є вкрай важливими.

Безпечне викриття: TOR, Signal і унікальні ідентифікатори

Окремо слід продумати питання захисту анонімності, навіть якщо організація під’єднана до порталу НАЗК, оскільки, як зазначалося вище, декларування анонімності не означає гарантування реальної анонімності через неможливість знайти викривача за допомогою IP-адреси.

Тому, якщо ви плануєте користуватися порталом, заходьте не через звичайний браузер, а через браузер TOR – у такому разі анонімність буде забезпечена.

Якщо ж ви повідомляєте через електронну пошту або передаєте інформацію уповноваженій особі чи правоохоронним органам, використовуйте анонімізовані платформи, наприклад Signal, анонімні електронні пошти, тимчасові email-сервіси. Це є найкращими практиками.

Перед поданням повідомлення критично важливо переконатися, що докази надійно захищено від знищення. Також варто зважати на специфіку самих матеріалів: передання копій унікальних документів або вузькоспеціалізованої інформації може мимоволі розкрити вашу особу. Якщо доступ до певних даних мало лише обмежене коло осіб, навіть повна анонімність не гарантує безпеки, оскільки фігуранти розслідування зможуть легко ідентифікувати джерело витоку за непрямими ознаками.

Саме тому вибір між анонімним та конфіденційним каналом зв’язку має бути зваженим. Важливо пам’ятати, що анонімність не є абсолютною панацеєю, адже в разі розкриття вашої особи опонентами вам доведеться доводити факт свого звітування, щоб отримати юридичний захист від переслідувань. У цьому контексті суттєвою перевагою Єдиного порталу є надання кожному зверненню унікального ідентифікаційного номера. Навіть за умови анонімного подання цей номер дозволяє підтвердити статус викривача та вчасно залучити механізми державного захисту.

Окремо важливо пам’ятати: за розголошення державної таємниці передбачено кримінальну відповідальність. Хоча стаття 11 Закону “Про доступ до публічної інформації” та статті 29, 30 Закону “Про інформацію” передбачають звільнення викривачів від юридичної відповідальності, зокрема від кримінальної відповідальності за поширення інформації з обмеженим доступом, включно з інформацією, що становить державну таємницю, на практиці ці норми не працюють. Це пов’язано з тим, що відповідні положення не отримали конкретної реалізації в Кримінальному кодексі України. Тому особливо в справах, що стосуються оборонної сфери, радимо повідомляти лише загальні факти, не передавати документів із грифами та не виконувати функцій правоохоронних органів самостійно. Надана вами загальна інформація буде передана до НАБУ – вони проведуть розслідування або залучать вас як свідка за вашої згоди.

І нарешті, щоб уникнути ризику цивільних позовів про захист честі, гідності та ділової репутації з боку осіб, про яких ви повідомляєте, якщо ви обрали зовнішній канал подання інформації (наприклад, звернення до медіа), не зазначайте конкретних імен. Зосереджуйтеся лише на фактах. Або ж спочатку зробіть повідомлення через внутрішні чи регуляторні канали, до правоохоронних органів або НАЗК, а вже потім – до медіа.

У такому разі журналісти й активісти зможуть посилатися на інформацію правоохоронних органів. Відповідно до практики Верховного Суду, звернення до правоохоронних органів не вважається поширенням інформації й не призводить до цивільної відповідальності за захист честі, гідності та ділової репутації.

Детальніші рекомендації щодо того, як мінімізувати ризики для себе як викривача, дивіться в “Гайді для викривачів корупції“.

Оксана Нестеренко, ключова розробниця першого в Україні закону щодо захисту викривачів корупції та ініціаторка “Коаліції 11”.

Записала журналістка і редакторка Центру прав людини ZMINA Яна Радченко.