Несправедливість – це те, що зараз відбувається в Криму
Громадянського журналіста Вілена Темер’янова ФСБ затримала 11 серпня 2022 року в Криму. Він разом з Енвером Крошем, Едемом Бекіровим, Муратом Мустафаєвим, Рінатом Алієвим та Сейтягою Аббозовим став фігурантом першої джанкойської “справи “Хізб ут-Тахрір”. Майже три роки п’ятеро кримських татар перебувають у СІЗО, а 65-річний Аббозов – під домашнім арештом, чекаючи вироку. Темер’янов співпрацював із громадською ініціативою “Кримська солідарність” та виданням “Грані”. Народився 1985 року в Узбекистані, з 2000 року жив у селищі Вільне Джанкойського району Криму. Має освіту бухгалтера, працював електрозварником. Його звинуватили в тероризмі (ч. 2 ст. 205.5 КК РФ) через нібито зв’язки з організацією “Хізб ут-Тахрір”, забороненою в РФ із 2003 року, але легальною в Україні. Суд над Темер’яновим триває, і вирок оголосять найближчим часом.
Публікуємо останнє слово Вілена Темер’янова в Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону, яке він виголосив 25 листопада 2025 року.
Сьогодні мені надали можливість говорити. І я говоритиму про несправедливість. В історії мого народу сталася величезна несправедливість, коли рішення державних структур оголосило про зраду народу. Не якоїсь групи, а цілого народу. Чоловіки мого народу воювали проти фашистів, а в окупованому фашистами Криму залишалися лише старі, жінки та діти. Але навіть вони чим могли допомагали партизанам. Однак рішення державних структур призвело до масової депортації народу, під час якої репресували багато людей, діти потрапили до дитячих будинків, а в людей було відібрано все майно. Усі ці дії – це терор.
І, здавалося б, сьогодні державні структури повинні були б зробити висновки й не повторювати несправедливості. Але це повторюється – у вигляді вбитих людей, зниклих безвісти, величезної кількості арештів з довгими термінами. Як наслідок, матері без синів, дружини без чоловіків, діти без батьків. І дійшло до того, що жінок мого народу звинувачують у тероризмі. Це несправедливість щодо мого народу.
Далі несправедливість проявляється до релігії Іслам. Коли почалися масові арешти в Криму, я, бувши в статусі журналіста, почав вивчати, на яких підставах ісламську групу “Хізб ут-Тахрір” оголошено терористичною. Я вивчав європейські, американські, арабські, азійські джерела, російські джерела, але ніде не знайшов причетності до терактів чи захоплення влади.
Ба більше, ніде не зафіксовано зв’язку чи спільних бойових дій у світі – навіть натяку немає. Виникає питання: як так виходить, що в Росії ісламська група, яка займається вивченням ісламу та просвітництвом, стає терористичною? Адже все, що вони говорять, – це історія ісламу та тексти з Корану. Тоді виходить, що будь-який мусульманин, який говорить про іслам, автоматично стає терористом. І в цьому полягає величезна несправедливість, бо закон у Росії гарантує свободу віросповідання.
Ця несправедливість призводить до того, що кожного мусульманина, навіть якщо він нічого протизаконного не зробив, можуть у будь-який момент заарештувати. Це те, що зараз і відбувається в Криму. Несправедливість.
Далі – приватна несправедливість. Почну з того, що за мною з 2015 року проводилося стеження, хоча я нічого тоді не зробив проти закону, але вже був підозрюваним мусульманином. Це несправедливо. У 2022 році до мене ввірвалися та провели обшук із численними порушеннями та підкиданням книжок, на яких немає моїх відбитків – ні на обкладинці, ні на сторінках. Водночас оперативники бачили й розуміли, що мій син – інвалід, моя сестричка – інвалід і не може рухатися. Що моя бабуся лежача, і за нею потрібен догляд, а я єдиний чоловік у родині, і вони потребують моєї допомоги. І після всього цього підкидають книжку, знаючи, що мене надовго заберуть від них. Це несправедливо.
Слідчий не проводить слідство, а лише оформляє документи, формуючи мені справу. Не було допитано жодної людини з мого оточення в селі, де я проживав десятиліттями. Адже в справі зазначено, що я займався пропагандою та агітацією войовничого ісламу, а також виявляв погане ставлення до інших релігій. Чому жодного не допитано? Але є приховані свідки, які мене не знають, але знають, що я поганий. Як так? Хіба це справедливо? Ні.
Після арешту, через тиждень, мене внесли до списку “терористів” на офіційних ресурсах, хоча слідство ще не закінчено і, крім того, суд не ухвалив рішення. Мене заздалегідь зробили терористом. Це несправедливо.
Слідчий заблокував рахунок, на який нараховувалася пенсія моєму сину і де містилися гроші, які ми витрачали на ліки та процедури дитині. Він сказав: “Підпиши хоча б часткове визнання, і я розблокую рахунок, і під домашній арешт підеш”. Змушувати мене брехати про себе – несправедливо.
Слідчий бачить і розуміє численні порушення під час обшуку, а прокуратура бачить порушення, але все ігнорує. І, навпаки, усе оформляється так, щоб приховати всі порушення. Це несправедливо. Несправедливість сьогодні вчиняють ті структури, які самі повинні захищати справедливість.
Протягом усього мого життя я не притягувався за порушення закону. Навіть водієм не порушував, і, перебуваючи у в’язниці вже три роки, немає за мною навіть дрібних порушень. Це моя реальність, і вона ні на краплю не відповідає опису в обвинуваченні. Тоді чому все це ігнорують і замовчують? Чому така явна упередженість до нас, мусульман?
Я мусульманин і журналіст, вивчаючи всі ці роки реальність, доходжу висновку, що там, де є намір вчинити терор у вигляді переслідування, залякування та руйнування сімей і спокою народу, немає місця справедливості. Я дуже стурбований, і мій народ також, що відбувається масова несправедливість.
Ба більше, жахливо, що державні структури беруть явну участь у несправедливості. Адже держава і закон зобов’язали державні структури захищати громадян від несправедливості, а не виконувати злочинні накази начальства. Якщо масово ігнорується справедливість, держава починає гнити.
Тому я звертаюся до суду як до останньої інстанції перед вироком – звертаюся, щоб уважно подумали, чим є обвинувачення нас у тероризмі та захопленні влади.
Вілен Темер’янов, громадянський журналіст, політв’язень
