Атаки на журналістку Олену Мудру: анонімні сайти залишаються поза відповідальністю

В Україні майже неможливо встановити власників анонімних сайтів, які поширюють дискредитаційні матеріали. Це створює ризики для журналістів та ускладнює їхній захист у суді. Експерти наголошують: відсутність прозорості в онлайн-медіа дозволяє безкарно поширювати дезінформацію, а законодавчі механізми впливу на такі ресурси залишаються обмеженими.

Про це повідомляє громадська організація “Жінки в медіа”.

Фото з фейсбук-сторінки Олени Мудрої

Так, директорка з юридичних питань організації “Платформа прав людини” Ольга Вдовенко, яка надає ГО “Жінки в медіа” юридичну підтримку в справі Олени Мудрої, розповіла, що більшість онлайн-ресурсів, де публікували матеріали в межах кампанії проти журналістки з Ужгорода, не зареєстровані як медіа. Інформація про власників сайтів відсутня або прихована.

Вдовенко надсилала запити на електронні адреси сайтів, які поширювали дискредитаційні матеріали, а також зверталася до реєстраторів доменів із проханням надати інформацію про власників. Лише на один з більш ніж двадцяти запитів вона отримала відповідь із зазначенням імені та прізвища реєстранта. Здебільшого ресурси зареєстровані на іноземних платформах – переважно американських або британських.

Вона пояснила, що для доступу до непублічних даних про реєстрантів потрібно подавати запит з детальним обґрунтуванням, який має відповідати вимогам Загального регламенту про захист даних (GDPR). На практиці це ускладнює можливість захисту прав, адже потерпілій стороні важко зрозуміти, до кого подавати позов. Додатковою проблемою є й те, що імена авторів публікацій часто вигадані або відсутні.

За словами Вдовенко, така ситуація свідчить про необхідність прозорості онлайн-медіа: якщо сайт позиціює себе як медіа, він має відкрито повідомляти про власника та надавати контакти для зворотного зв’язку. Інакше це порушує журналістські стандарти та принципи публічної відповідальності.

Член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін зазначив, що українське законодавство майже не має дієвих механізмів впливу на анонімні ресурси. Закон “Про медіа” дозволяє Нацраді реагувати лише у випадках, коли сайти поширюють мову ворожнечі чи дискримінаційні матеріали. У такому разі регулятор виносить припис, а за відсутності реакції може ініціювати блокування. Натомість випадки поширення дезінформації чи наклепу залишаються в площині цивільних правовідносин і потребують судового розгляду.

Бурмагін додав, що заблокувати ресурс можна також через Національну комісію з питань електронних комунікацій (НКЕК), якщо сайт становить загрозу національній безпеці. Водночас процедура ухвалення таких рішень закрита, а провайдерів зобов’язують блокувати десятки сайтів без публічного пояснення.

Експерт також звернув увагу на те, що люди, які потерпають від дискредитаційних матеріалів на анонімних сайтах чи в телеграм-каналах, фактично залишаються беззахисними. Єдиним інструментом він назвав звернення до правоохоронних органів. Кримінальне провадження дозволяє проводити слідчі дії та отримувати інформацію від реєстраторів, які зазвичай відмовляються відповідати на адвокатські запити без офіційної вимоги слідчого або ухвали суду.

Голова громадської організації “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко наголосила, що випадок з Оленою Мудрою демонструє вразливість журналістів перед анонімними кампаніями. Вона закликала посилити законодавство щодо прозорості онлайн-ресурсів, щоб кожен, хто поширює інформацію, публічно відповідав. 

“Якщо сайт позиціонує себе як медіа, суспільство має знати, хто стоїть за ним. Це не лише питання етики, а й безпеки журналістів та права людей на достовірну інформацію”, – резюмувала вона. 

Нагадаємо, що в червні цього року Мудра повідомила про кампанію з дискредитації, спрямовану проти неї через її професійну діяльність. Вона пов’язує ці дії зі своєю роботою над висвітленням кампанії зі збереження карпатського високогір’я від забудови вітряними електростанціями.

Читайте також: Гнила риба та фейкові статті: як тиснуть на екологинь та журналістку, які захищають природу Карпат