Трамп обіцяє повернути з Росії викрадених українських дітей: чому до цих заяв варто ставитись з обережністю

Новина про те, що президент США Дональд Трамп буде повертати українських дітей, має бути сприйнята нами з усією обережністю.

По-перше, США вже майже три роки докладають значних зусиль у даному процесі. Вони є членами Міжнародної коаліції за повернення українських дітей. Вони накладали санкції на залучених до злочину осіб. Вони передавали докази в Міжнародний кримінальний суд. Вони підтримували нас на провідних майданчиках. Вони видавали нормативні акти на національному рівні. Вони робили внесок у діяльність Московського механізму ОБСЄ та Незалежної комісії з розслідування порушень в Україні. Те, що для когось в самих США  – це стало новиною, не означає, що ми не цінуємо цю допомогу. І якщо зараз з’являться нові можливості, то це добре. Повернення дітей – є частиною українського бачення миру.

По-друге, однак вміле спотворення реальності з боку РФ, податливість до впливів російської пропаганди нового політикуму та вкрай важке з об’єктивних причин становище України в питанні, що стосується ідентифікації та верифікації дітей, може призвести до того, що ми почуємо: “Ніяких дітей Росія не викрадала, а всі, хто потребував возз’єднання через конфлікт в Україні (чи як тепер ми маємо називати агресію росіян?), вже з родичами”.

Чи супроводжуватиметься це заявами про вихід з Міжнародної коаліції за повернення чи таким виходом? Я не робитиму прогнозів. Але це було б легітимізацією злочинів росіян і самого Путіна з боку держави, чия допомога на цьому фронті раніше була безцінною.

Від новини захоплення не маю, однак і відчаю теж. Правда на нашому боці. Уже більше, ніж три роки ми збираємо докази депортації українських дітей з окупованого Криму та інших регіонів України. Воєнні злочини та злочини проти людяності не мають строків давності, на відміну від каденції президента поки що демократичної держави.

Російські пропагандистські наративи ми добре знаємо. Втім, не хочеться побачити незабаром на шпальтах уже не тільки ТАСС тези на кшталт:

“Більшість дітей опинилися в Росії добровільно з родичами”.

“Це був порятунок від конфлікту в Україні”.

“Вони там були в інтернатах, а в Росії — у люблячих сім’ях”.

“Громадянство — не проблема. У нас була подібна ситуація з дітьми з Чилі”.

“Якщо дітей вкрали, то де черга родичів, як це було в Аргентині?”.

Моя порада всім українцям, які хоча б десь і якось згадують про депортацію українських дітей. Більше жодних гіпербол, епітетів та псевдоюридичних кваліфікацій. Звіряйте кейс за Елементами злочинів МКС. Не вигадуйте деталей, яких не було. Бо не лише отримаєте титул пропагандистів, але й зруйнуєте всі зусилля, яких ми вже доклали, для притягнення винних осіб до відповідальності.

Ми готові пояснювати й розповідати правду. У США і серед республіканців, і серед демократів існують люди, для яких вона не буде сенсацією.

Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини