“Ніготь на мізинці вирвали, потім на середньому пальці. Катували струмом”: дружина загиблого військового розповіла про викрадення і тортури

Жительку Херсона Оксану Міненко під час окупації міста росіяни викрали та катували через те, що її загиблий чоловік був військовослужбовцем.

Про це пише видання Texty.org.ua

Оксана Міненко та Олексій Хвостик до початку повномасштабної війни. Джерело: Texty.org.ua

Чоловік Оксани 37-річний лейтенант Нацгвардії Олексій Хвостик загинув 24 лютого, захищаючи Херсон. Він прикривав відступ побратимів поблизу Антонівського мосту. Під час останньої розмови Хвостик сказав дружині зібрати й сховати його форму, відзнаки та документи. Після того на зв’язок він уже не виходив.

За кілька днів пошуків Міненко знайшла тіло свого чоловіка в одному з моргів Херсона. Росіяни пропонували поховати його в братській могилі, але Оксана відмовилася. 

Майже через тиждень, на початку березня 2022 року, її зателефонували з незнайомого номера і сказали, що Оксана може поховати чоловіка, але має встигнути за годину. Інакше будуть “негативні наслідки”.

Після похорону Олексія додому до жінки приїхали троє невідомих у балаклавах. Її забрали з дому і відвезли на цвинтар. Оксану поставили поряд з могилою чоловіка і почали стріляли.

“Заплющила очі, не могла повірити, що це насправді. Кулі летіли на вінки, в землю, на хрест, біля моєї голови. Я тільки просила: “Льоше, забери мене! Я не хочу тут бути! Хай це станеться швидко”, – розповіла Міненко.

Того разу росіяни її просто “налякали” й відпустили додому.

Але 13 березня вночі окупанти знову прийшли до Оксани додому, почали запитувати, де її чоловік. Документи з лікарні про загибель українського військовослужбовця їх не переконали.

“Думали, що Льоша живий, а я його переховую. Почали бити. Одягли мішок на голову. Руки скотчем зав’язали й повезли. У мене на спині є тату – роздягли. Напівголу кинули в підвал. Мене теліпало так, що я нічого не відчувала. Абсурд тривав”, – пригадує жінка.

За її словами, у підвалі були ще люди. Їх допитували, запитували, чи Херсон це Росія, а якщо українці не погоджувалися, їм прострілювали колінні чашечки. 

Оксану також катували.

“Спочатку ніготь на мізинці вирвали. Потім на середньому пальці. Другий уже не так було боляче, як перший. Біль такий, що не знаєш, що більше болить: коли прикладом роблять з тебе відбивну, чи коли не відчуваєш рук. Катували струмом. Ці тортури вони називали “електрофорезом” або “телефоном до Зеленського”. Потім дозволили так-сяк одягтися, привезли під дім і кинули біля під’їзду. Чекали, хто із сусідів кинеться допомагати. Ніхто не вийшов”, – розповіла про пережиті катування Оксана Міненко.

Через кілька днів сусідка, помітивши, що Оксана довго нікуди не виходить, принесла їй поїсти.

23 березня до помешкання жінки приїхали знову.

“Я ще не вставала, не могла ходити. Питання були ті самі: де чоловік. Били і били. Щеня Тимофій кинулося боронити, дістало прикладом і воно. Обливали руки й груди окропом: “Не хочеш на нас працювати, то руки тобі не потрібні”. Скривавлену покинули на підлозі і обіцяли прийти знову. Я вже хотіла вмерти, а воно не вмиралося”, – розповіла жінка.

30 березня Оксана отримала свідоцтво про смерть чоловіка. Вона сподівалася, що окупанти більше не турбуватимуть її. Але вони повернулись у квітні. Знову били й казали, що для них це почесно, адже вона “жінка нациста”.

Оксана Міненко. Джерело: Texty.org.ua

Майже всю окупацію жінка провела під домашнім арештом. Вона практично не ходила, місяцями лежала в ліжку. Улітку в Оксани почалися проблеми з очима. Через наслідки побоїв довелося робити складну операцію.

У звільнення Херсона жінка повірила не відразу. Зраділа, але кілька днів не підходила до бійців. Потім попросила хлопців показати документи – чи справді українці.

Перше, що зробила після визволення, – купила прапор і поїхала до Олексія на цвинтар.

Лейтенанта Олексія Хвостика нагородили медаллю “За відвагу” ІІІ ступеня посмертно.

Нагадаємо, раніше ZMINA опублікувала історію херсонського волонтера та місцевого депутата Романа Баклажова, якого утримували в неволі майже два місяці, били та катували струмом.

Як відомо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе в онлайн-формі або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація буде використана для звернень у національні та міжнародні слідчі органи, зокрема, в Комітет ООН проти тортур, Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідувань подій в Україні, Міжнародний кримінальний суд, Європейський суд з прав людини тощо для розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні.