Майже 10% українців зізналися, що б’ють дітей

53% респондентів твердять, що вони взагалі не карають дітей фізичним насильством.

Такі дані наводяться в загальнонаціональному соціологічному дослідженні “Права людини в Україні”, проведеного з 22 жовтня по 6 листопада 2016 року Фондом “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва та фірмою “Юкрейніан соціолоджі сервіс”. 

Окрім цього, близько 30% заявили, що вдаються до фізичних покарань дуже рідко. Близько 10% сказали, що вчиняють це постійно або час від часу. Близько 7% респондентів відмовилися відповідати на питання про фізичне покарання дітей. Експерти припускають, що відмова пов’язана із використанням подібних практик і небажанням зізнатися в цьому відкрито. Вони в цілому сумніваються в правдивості відповідей респондентів. 

Соціологи відзначають меншу схильність до такого виду покарання серед людей з повною або неповною вищою освітою (61%). Тоді як серед менш освічених груп відповідна частка складає близько 47-52%.

Окрім цього, схильність до фізичних покарань проявляють сільські жителі: серед них в більшому чи меншому масштабі фізичні покарання використовують близько 46%. А якщо врахувати й тих, хто відмовився відповідати, то близько 54%.

Серед городян відповідні частки складають близько 36% (або близько 43%).

Координатор всеукраїнської освітньої програми “Розуміємо права людини Сергій Буров вважає, опитування показало, що Україна зараз десь на рівні Швеції 1965 року.

“Адже якщо додати всі варіанти відповідей, які допускають застосування фізичних покарань та відмову відповідати на це запитання (що теж може бути пов’язано із використанням подібних практик), то отримаємо 47% дорослих, які допускають насильство по відношенню до дітей”, – каже він і додає, що у 1965 році у Швеції 53% дорослих сказали соціологам, що фізичні покарання необхідні і покликані допомогти правильно виховати дитину.

“У 1994 році вже 89% опитаних були проти всіляких фізичних покарань. У Швеції проводилась широка просвітницька кампанія. І не тільки в ЗМІ, що в значно більшій мірі, ніж правова норма, вплинуло на зміну соціальних установок і свідомість, що побиття дітей є поведінкою, яка не має суспільного схвалення. В Україні такої широкої просвітницької кампанії не проводилось, і ця норма залишається важко виконуваною”, – пояснює правозахисник. 

Олександр Павліченко, заступник директора Харківської правозахисної групи нагадує, що не варто забувати, діти так само мають права.

“Діти – це не маленькі люди з маленькими правами. Вони так само захищені від ляпасів, ударів, копняків, як і дорослі, що готові викликати міліцію і судитись за удари й ляпаси. При тому не задумуючись, вони виховують такими ляпасами власних дітей”, – каже правозахисник.

Загальнонаціональне соціологічне дослідження провели на замовлення Програми розвитку ООН в Україні та у співпраці із ГО “Центр інформації про права людини” і Офісом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Усього було опитано 2 002 респондентів за квотною загальнонаціональною вибіркою, яка за областями України, типами поселення (Київ, обласні центри, інші міста, села), статтю і віком репрезентує доросле населення України (18 років і старше). Опитування проводилось у всіх областях України, м. Києві та контрольованих районах Донецької і Луганської областей. Опитування не проводилось в анексованому Росією Криму, м. Севастополі та на окупованих територіях Донбасу. Максимальна випадкова похибка (без урахування дизайн-ефекту) не перевищує 2,2% з вірогідністю 0,954.