Представниця Омбудсмана Наталія Бородич про відносини з МВС, атмосферу в Департаменті НПМ та перемоги у протидії катуванням

У попередній публікації ZMINA детально розбирала кейс колишнього монітора Національного превентивного механізму (НПМ) Артема Осипяна, який заявляв, що представниця Уповноваженого з дотримання прав людини в місцях несвободи Наталія Бородич фактично відсторонила його від добровільної правозахисної роботи, а також закидав посадовиці заангажованість на користь представника Міністерства внутрішніх справ.

Досліджуючи обставини цього випадку, ми також почули скарги від колишніх та сьогоднішніх підлеглих Наталії Бородич на “гнітючу” та “поліцейську” атмосферу в Департаменті НПМ, яка спонукала багатьох працівників до звільнення. Крім того, співрозмовники вказували на невиправдане, на їхню думку, вилучення з моніторингових звітів фактів порушень у місцях несвободи.

Тож у розмові зі ZMINA представниця Омбудсмана, очільниця Департаменту НПМ Наталія Бородич відповіла на згадані закиди та розказала, які вона бачить проблеми у роботі із запобігання катуванню та жорстокому поводженню у місцях несвободи і які перемоги Департаменту НПМ вважає вартими уваги.

Артем Осипян, Наталія Бородич, Олександр Гогілашвілі, Людмила Денісова

За непродовження доручень моніторам голосувала більшість координаційної ради

Що стало підґрунтям для ухвалення рішення не продовжувати доручення монітору НПМ Артему Осипяну?

Минулого року НПМ здійснював моніторингові візити до реабілітаційних центрів, зокрема приватної форми власності, відповідно до пріоритетних напрямків Уповноваженого у 2020 році. Ми зібрали поштові адреси усіх центрів і розпланували план візитів. Один із цих візитів був запланований на серпень 2020 року до наркологічного центру “Вибір” у селі Гора на Київщині. Його здійснили працівник Департаменту НПМ та громадський монітор Артем Осипян. 

Як мені повідомили після візиту працівники Департаменту, це був непростий моніторинг. За його результатами був підготовлений звіт із виявленими порушеннями і розміщений на сторінці Уповноваженого. Потім його надіслали до самого реабілітаційного центру. Прийшов лист від директора закладу Євгена Коляденка, де йдеться, що пан Осипян працював у цьому закладі десь півтора року. 

Мається на увазі офіційно працював?

Я не знаю, як вони його оформлювали. Ми цього не перевіряли. Але пан Осипян цього й не заперечував. Його погляди у деяких питаннях розійшлися з керівництвом закладу, і вони припинили роботу. Відтак приватний реабілітаційний центр розцінив наш візит не як моніторинг стану додержання прав людини, а як каральний захід, направлений на закриття наркологічного центру.

От що пише Євген Коляденко: “Враховуючи викладені вище обставини, вбачається, що Осипян Артем Львович як колишній волонтер громадської організації наркологічний центр “Вибір” не може бути об’єктивним при проведенні моніторингового візиту і, як наслідок, висновки зроблені у звіті за результатами візиту є суб’єктивними та упередженими”.

На моє запитання до керівника моніторингової групи, чи повідомляв пан Осипян про те, що він працював у цьому центрі, вона відповіла, що він не повідомляв. 

Уповноважений затвердив регламент проведення моніторингових візитів НПМ, де містяться вимоги до громадських моніторів. Серед них вимога – у разі наявності конфлікту інтересів до/ під час візиту повідомити про це керівникам моніторингової групи, що не було зроблено, і ми отримали лист, де нас звинуватили у зведенні рахунків, каральних діях та діях в інтересах певної особи.

Я доповідала про цю ситуацію Уповноваженому та говорила з моніторами. Було прийнято рішення про те, що наприкінці року, коли збирається робоча група, створена при координаційній раді при Омбудсмані, винести обговорення цього кейсу на порядок денний, що було й зроблено. 

Я виносила на розгляд робочої групи це питання, пояснила ситуацію і більшістю голосів було прийнято рішення щодо непродовження доручення монітора НПМ 14 особам, зокрема пану Осипяну. Одна людина при голосуванні утрималася.

При цьому було ухвалено одностайне колегіальне рішення залишити цих людей у резерві. І якщо вони додатково пройдуть навчання, робоча група розгляне питання про надання їм доручення громадського монітору.

Перед тим як доєднатися до НПМ, кандидати в монітори проходять відповідне навчання, де йдеться про вимоги. Зокрема, щодо виключення конфлікту інтересів, не використання з особистою чи професійною метою інформації, отриманої під час візиту. 

Хочу уточнити, це стосується також і Артема Осипяна?

Так, усіх 14 осіб, зокрема й його.  

Члени робочої групи координаційної ради, згадуючи це обговорення на засіданні, говорять про сукупність порушень з боку монітора. Окрім конфлікту інтересів, на засіданні зачіпалося питання публікацій монітором дописів у соцмережах з критичними зауваженнями після цих візитів. Про які саме критичні зауваження йдеться, і можете, будь ласка, надати посилання чи копії цих дописів, щоб можна було предметно оцінити їх?

Це була публікація статті у виданні “Дзеркало тижня” від 11 серпня під назвою “Реабілітаційні центри: лікування чи катування?”. У цій статті він оприлюднив дані особи, яка знаходилася в реабілітаційному центрі. Зокрема, у цьому матеріалі він написав, що жінка з Кропивницького, яку насильницьки утримували в цьому реабцентрі, написала правозахиснику з Всеукраїнського об’єднання людей з наркозалежністю, і нібито після цього з ініціативи Офісу Омбудсмана відбувся моніторинговий візит до центру з метою запобігання катуванням. Але ми не отримували інформації від цього об’єднання про згадану ситуацію з проханням про візит, хоча це нормальна практика роботи з правозахисними громадськими організаціями, яким стає відомо про той чи інший факт. Вони звертаються до Уповноваженого, і він приймає рішення про проведення позапланового моніторингового візиту, під час якого ми перевіряємо конкретне порушення. 

Чому пан Осипян так написав у своїй статті, мені невідомо. Це суперечить принципу незалежності НПМ. Цього точно не було, бо це був один із реабілітаційних центрів, який ми запланували відвідати. До кого він відноситься, хто ним керує, – це питання, які не цікавлять Офіс. 

Також цим монітор порушив п. 1.8 регламенту НПМ: не використовувати з особистою чи професійною метою інформацію, отриману під час візиту. 

Чи розповсюджується формулювання “з професійною метою” для журналістів-моніторів НПМ?

У нас був випадок, коли ми поїхали до Радомишльського психоневрологічного інтернату разом із журналістом-монітором. Здається, це були ви? 

Так. 

Ну, от у вас був випадок, коли жінці в закладі з симптомами коронавірусної хвороби потрібна була допомога. (Моніторингова група багаторазово просила адміністрацію закладу викликати швидку, утім, вона відмовлялася. Згодом жінка померла у лікарні .– Ред.) Ви ж тоді обговорили з групою, як це подається, щоб не нашкодити. У випадку ж з Осипяном, ми не знали про публікацію. Вона з нами не обговорювалася і не проговорювалася. Якщо є бажання, то це ж все проговорюється. Це ж нормально, і тут немає питань. Навпаки, ми вам вдячні, що ви поширили цю інформацію, і нарешті ми сподіваємося, що у цій справі завершиться досудове розслідування і винних осіб притягнуть до відповідальності. 

Ніхто з МВС не просив мене відсторонити Осипяна, з Гогілашвілі ми говорили про інші речі

У своєму дописі Артем Осипян припускає, що до вас приходили “люди з МВС” і просили відсторонити його від правозахисної діяльності. Хто це був? Чи спілкувалися ви на рахунок монітора із самим Гогілашвілі?

Я взагалі не можу відсторонювати від правозахисної діяльності. Жодна людина з подібними вимогами щодо пана Осипяна до мене не приходила і не зверталася. Більше того, ті люди, які зі мною працювали, розуміють, що це питання просто не буде обговорюватися і все. 

З Гогілашвілі ми спілкувалися і говорили про те, що нам потрібно провести круглий стіл із засновниками, керівниками реабілітаційних центрів, з представниками МВС та Нацполіції щодо роботи таких центрів, щодо моніторингової діяльності НПМ. Говорили про необхідність роз’яснити працівникам цих центрів, що таке НПМ, що він має право заходити у такі місця проводити моніторингову діяльність.

Ми намагалися донести це, тому що у нас були недопуски не лише у Києві, а й по всій Україні у приватних центрах людей похилого віку та для осіб із залежностями.

І такий круглий стіл відбувся. Там ми наголошували, що робота НПМ розповсюджується на ці центри, і це потрібно якось законодавчо врегульовувати. Ми також говорили, що не може людина примусово залишатися в  таких центрах, оскільки це порушення свободи на особистої недоторканості. І якщо особа виявила бажання під час візиту моніторів НПМ залишити цей центр, то вона має право на це. 

На круглому столі було домовлено, що Мінсоцполітики має опрацювати це питання, тому що воно координує питання надання, зокрема, реабілітаційних послуг. Потрібно ще раз нам усім зібратися та проговорити. Ми збиралися провести окреме заняття для представників цих центрів, щоб роз’яснити, що таке НПМ, які повноваження він має. Але, на жаль, Мінсоцполітики не продовжила свою роботу у цьому напрямку.

На сьогодні в парламентському комітеті з прав людини створили робочу групу щодо законодавчого врегулювання діяльності реабілітаційних центрів. Її очолює народний депутат Тарас Тарасенко. Також до неї увійшли двоє представників нашого Офісу, один із них з Департаменту НПМ. 

Ми сподіваємося, що діяльність цих центрів буде врегульована, а діяльність тих, які працюють без відповідних документів, буде припинятися. 

Ми викликаємо поліцію до приватного центру, а представник закладу каже: “Це всі мої знайомі, всі 20 людей”

За даними реєстру судових рішень, немає жодного судового рішення за адмінпротоколами про недопуск моніторів НПМ в реабцентри для наркозалежних. Чому ці адмінпротоколи не відстояли в судах? 

Мені треба перевірити цю інформацію. Наскільки я знаю, були рішення в регіонах про перешкоджання діяльності, коли нас не допускали в реабілітаційні центри. Ми вигравали ці рішення.

Що стосується співробітників Департаменту НПМ, ми в один центр приїхали, куди протягом двох днів нас не пропускали. Коли ми викликали поліцію для складання протоколу, то до нас прийшов чоловік і надав документи, що він не здійснює згаданої діяльності. А розміщена на сайті інформація не відповідає дійсності, тому що він припинив роботу центру півтора року тому. На його прохання інформацію про цей центр видалили.  

Уповноважена на першій робочій зустрічі щодо законодавчого врегулювання роботи таких центрів саме зазначала, що через відсутність певних норм у законодавстві ці центри розміщуються у приватних будинках, до яких ми не можемо потрапити. Ми викликаємо поліцію, а представник закладу каже, що це його знайомі. Каже: “Так, у мене 20 людей. От так багато у мене знайомих. Я орендую цей будинок. Це приватна власність, тому приходьте лише із постановою суду”. Тож наразі немає законодавчого механізму державного контролю за такими місцями.  

Ми говорили, що умови утримання людей у таких закладах, які ми зафіксували, є неприпустимими. Ми виявили, що у кімнаті площею у 10 кв. метрів перебували шість осіб. Це менше, ніж у попередньому ув’язнені. Такі заклади не відповідають антипожежним вимогам. Ми ці дані передали в робочу групу. Якщо заклад приватної форми власності, то й приміщення має бути правильно підібране з урахуванням усіх необхідних заходів безпеки для людей, які там перебувають.

Ваше оточення в Департаменті НПМ звинувачує вас у тому, що ви вихолощуєте фінальні звіти за результатами візитів, викидаючи із них деякі виявлені порушення. Щодо якої категорії виявлених вашими колегами у місцях несвободи порушень у вас виникали суперечки? Тобто які саме порушення ви не вважали за порушення або такими, що не мають входити до звіту НМП? 

Я завжди говорю предметно. Звіти завжди правляться та редагуються у відповідності із законом. Автор документа має обґрунтувати у ньому, яку норму закону порушено. Порушення не прибиралися. 

Ваш колишній співробітник Владислав Скоропляс як приклад наводив, що ви не вважали за порушення  “перекоси в крайніх заходах дисциплінарного впливу, надмірне застосування сили” з боку адміністрації в’язниць. За його словами, ви наполягали, що це є правом адміністрації. 

От чесно, я не знаю, що таке “перекоси”. Ми готуємо звіти, щоб було реагування на виявлене порушення і щоб припинилася практика порушень. Відтак вони мають бути виписані через порушення норм міжнародного права та національного законодавства. Ці звіти правляться саме через вимогу Уповноваженого, щоб все було через порушення. Тому написання звітів мають свої критерії. 

Немає цього слова у діяльності НПМ. Є порушення права людини на захист від катувань, на належні умови тримання.

Щодо захисту від катувань ми, до прикладу, пишемо, що створення або здійснення того, що ми виявили, не передбачено жодним нормативно-правовим актом або суперечить вимогам якогось нормативно-правового акту, що є, відповідно, порушенням. Наприклад, ми зараз пишемо, що відкидні нари в камерах дисциплінарного ізолятора  не можуть бути защеплені удень. Немає цього в правилах внутрішнього розпорядку (ПВР) і тому моніторингова група вимагала відкрити їх. Удень там закривали людей, що було додатковим каральним методом. Це нічим не передбачено. Тюремники при нас переглянули ПВР, не знайшли цієї норми і відстібнули ті нари.  

Коли я читала старі звіти, там була фраза, що моніторингова група “була занепокоєна ситуацією”. Я не розумію, що це означає, “була занепокоєна”. Більше того, цього не розуміє той, кому ми направляємо звіт.

Ми постійно працюємо над удосконаленням звітів, тому що був випадок, коли наші монітори пішли до ізолятора тимчасового тримання, де виявили неналежне штучне освітлення, але не зробили фото. Ми відправили цей звіт адміністрації місця несвободи і отримали відповідь, що “неналежне штучне освітлення” – це так здалося моніторинговій групі. Після цього монітори обов’язково фотографують фіксацію пристроїв, які вимірюють рівень освітлення, щоб ми не писали таких фраз як “на нашу думку” або “нам так здалося”. 

Мені важко згадувати усі суперечки. Лише 2021 року було 980 візитів, а 2020-му – 815. Є ж норма, з якої ми оцінюємо порушення. Це ж очевидно. 

У нас наразі оновлюється сторінка Уповноваженого, і в наших планах – оприлюднювати усі моніторингові звіти. Ви будете чітко розуміти, як вони виписуються. Так само через порушення конкретного права виписуються спеціальні доповіді та доповідь Уповноваженого.  

Після наших візитів ув’язнені та підопічні інтернатів отримують належну медичну допомогу – і це перемога

НПМ– направду унікальний механізм не тільки із попередження порушень прав людини, а й зі збору даних про порушення, доказової бази задля адвокаційних системних змін. Яких системних змін у нормативних актах, законодавстві Департамент НПМ, Офіс Уповноваженого домігся з 24 березня 2020 року, коли ви почали працювати в Офісі? Чи є зміни, якими ви особисто пишаєтеся?

Поки що із системністю змін складно. Хотілося б, щоб були зрушення в установах Державної кримінально-виконавчої служби, та поки їх немає. Ми над цим працюємо. Це не так просто. 

Що стосується Нацполіції, то зараз, наскільки мені відомо, у більшості відділків поліції вже проводяться ремонтні роботи в кімнатах для затриманих. Деякі з них відкриваються, щоб затримані за кримінальними статтями не перебували більше трьох годин у слідчих приміщеннях, коридорах та будь-яких інших непристосованих приміщеннях, щоб вони отримували належне харчування, на яке мають право, та вільний доступ до туалету й води. 

Протягом двох років моєї роботи ми фіксували багато таких випадків, що є порушенням права на належні умови тримання. Наші монітори приїжджають і кажуть, що там-то відкрили камеру для затриманих, там-то доробляють ремонт чи виділяються кошти на ремонтні роботи.

На 5% зменшилася кількість порушень (з 65 до 60) з інформуваннями центрів з надання безоплатної допомоги, йдеться про право затриманої особи на захист. Ми збиралися проводити зустріч з представниками Офісу генпрокуратури, Нацполіції, ДБР, БППД та громадськості. Та у зв’язку з моєю службовою необхідністю ми трохи її перенесли, але ми будемо проводити цей захід цього року, бо це є системною проблемою з 2012 року, і ми не розуміємо, чому вона досі існує.

За результатами наших візитів до закладів соціального напрямку зараз Міністерство охорони здоров’я запланувало перевірку стану виконання рекомендацій Уповноваженого у закладах охорони здоров’я, зокрема у психіатричних лікарнях. 

Що стосується психоневрологічних інтернатів, то тут складніше, бо МОЗ та Мінсоцполітики не контролюють діяльності цих закладів. Тут потрібно говорити з кожною обласною державною адміністрацією, яким вони підпорядковуються. 

Звичайно, коли вдається поновити право кожної окремої людини або на надання медичної допомоги, або на захист від катувань – це також перемога. Я все ж таки сподіваюся, що ми отримаємо вирок тим особам у Радомишльському психоневрологічному інтернаті, які підозрюються у бездіяльності, що призвела до смерті жінки від ковіду. Наших працівників викликала слідчий, я не знаю, чи ви були у неї. 

Так, я на був на допиті. 

Ми сподіваємося на цей вирок і це буде перемогою не лише Департаменту НПМ, а й всіх моніторів НПМ. Звичайно, хотілося б системних змін, але ми працюємо у цьому напрямку. 

У спеціальній доповіді ми писали про стан додержання прав на медичну допомогу в установах попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, коли 11 жінкам після втручання Уповноваженого забезпечили проведення належного медичного огляду. Це не системна перемога, але перемога. Коли особу з інвалідністю за зверненням Уповноваженого забезпечили інвалідним візком – це перемога. Зробили людині з психоневрологічного інтернату планову операцію там, де вона хотіла, а не там, де вбачають керівники закладу. Це, напевно, теж перемога. 

З Департаменту НПМ пішли всі, хто захотів піти

Скільки співробітників Департаменту НПМ в Офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини пішли час вашої роботи?

Я не рахувала, але пішли всі, хто захотів піти. 

Під час дослідження історії з Артемом Осипяном я почув скарги ваших підлеглих на психологічне насильство, “гнітючу атмосферу”, “методичне приниження” та “знецінення колег” з вашого боку. У розмовах зі мною вони відгукувались про Департамент НПМ як про “поліцейську дільницю” та “ґетто”, а методи вашої роботи називали “неприйнятними у держслужбі, а тим більше у правозахисній сфері”. 

У мене є керівник – Уповноважений Верховної Ради з прав людини. Якщо працівникам здається, що я щось роблю не так, вони могли прийти до Уповноваженого або керівника Секретаріату та поскаржитися на мої дії. Це нормальна ситуація.  Він би доповів Уповноваженому і вона б ухвалювала своє рішення. 

Скажіть, а всередині Департаменту НПМ вживаються якісь заходи для командоутворення?

Їх у нас немає. В межах проєкту Ради Європи, ми просили про тренінги з тимбілдингу, щоб зміцнити нашу команду, щоб в структурному підрозділі була нормальна робоча атмосфера, щоб вони трохи зблизилися, щоб працівники могли почуватися комфортно. Ми надали пропозиції щодо нашого запиту, але поки ми не отримали зворотного зв’язку, коли можуть бути такі тренінги та з яких саме питань. Нам потрібні такі заходи, зокрема, щоб попереджати вигорання працівників, адже у нас інтенсивне психологічне навантаження.