ПАРЄ ухвалила резолюцію про безвісти зниклих: які правки запропонувала Україна та чому документ важливий

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) 27 січня ухвалила резолюцію “Припинення практики насильницьких зникнень на території держав Ради Європи” №15431. Текст документа містить п’ять правок, запропонованих українськими парламентарями на прикладі відповідних випадків в тимчасово окупованих Криму та ОРДЛО. 

Документ оприлюднений на сторінці ПАРЄ. 

ПАРЄ шкодує, що насильницькі зникнення досі залишаються частою кримінальною практикою у геополітичній сфері серед країн Ради Європи та в усьому світі. 

Асамблея висловлює глибоку стурбованість через незрозумілу долю та місцезнаходження жертв насильницького зникнення на території Російської Федерації та територіях, підконтрольних Росії, зокрема з Автономною Республікою Крим, частинами Донецької та Луганської областей ( Україна).

Крім того, згадується резолюція №1371 (2004), у якій йдеться про чотири насильницькі зникнення у Білорусі, і висловлюється жаль, що досі ці злочини були нерозслідувані, а винні не притягнуті до відповідальності. Серед іншого також згадується низка резолюцій щодо російсько-української війни.   

ПАРЄ знову нагадує, що насильницькі зникнення порушують низку ключових прав людини та у рівній мірі заборонені міжнародною системою прав людини та міжнародним гуманітарним правом, незалежно від природи та кваліфікації збройного конфлікту. Жодні обставини, чи то загроза війни, війна, внутрішня політична нестабільність або будь-яка інша надзвичайна ситуація не виправдовують злочин насильницького зникнення.

Асамблея вказує невизначеність, у якій живуть родини та рідні безвісти зниклих. Цей злочин має згубний психологічний, соціальний, юридичний та економічний вплив на них, а також на громади, де проживають потерпілі.

Автори резолюції звертають увагу, якщо цей злочин стається в контексті збройного конфлікту, то це перетворюється у загрозу стабільності та запобігає тривалому примиренню між сторонами конфлікту, навіть коли конфлікт припинився.

ПАРЄ занепокоєна випадками такого виду злочину, що зростають, в контексті збройних конфліктів. Зазвичай на національному рівні вони не розслідуються, йдеться в документі. У асамблеї наголошують, що скільки б часу з моменту зникнення людини не минуло, – це жодним чином не скасовує необхідності ідентифікації тіл за допомогою сучасних ДНК-методик.

Резолюція посилається на прецеденту практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої країни зобов’язані без жодних умов розслідувати усі серйозні звинувачення у порушенні ст. 2 (“право на життя”)  та ст. 3 (“заборона катувань”) Європейської конвенції з прав людини (ЄСПЛ) та притягувати винних до відповідальності.

Україна запропонувала поправку, щоб “строк давності, якщо він застосовується до насильницьких зникнень, був тривалим і пропорційним надзвичайній тяжкості цього злочину, а також враховував його тривалий характер”.

За словами аналітика “Крим SOS” Євгена Ярошенка, це положення особливо актуальне для України, оскільки Кримінальний кодекс не визнає насильницькі зникнення як тривалий злочин, допоки не буде встановлена доля зниклого. Крім того, ст.146-1 КК України визначає максимально сім років ув’язнення за цей злочин.

Євген Ярошенко

Документ відзначає декілька доповідей Ради Європи, де підкреслюється повільне і неповне виконання численних рішень ЄСПЛ, що встановлюють “процедурні” порушення ст. 2  Конвенції. Суд ухвалював ці рішення на тій підставі, що низка держав не проводила серйозного розслідування випадків насильницьких зникнень, особливо Російська Федерація в регіоні Північного Кавказу. 

За даними Уповноваженої Верховної Ради з прав людини, на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО зниклими безвісти вважаються 258 осіб, зокрема 67 військовослужбовців та резервістів. Робота щодо їх пошуку має здійснюватися у рамках Тристоронньої контактної групи, відповідно до Мінських домовленостей, втім, процес наразі заблокований Росією.

За даними “Крим SOS“, за роки окупації Криму там сталося 44 насильницькі зникнення. Про долю та місце перебування 15 людей досі нічого не відомо. Наразі безвісти зниклими вважаються Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов, Іслям Джеппаров, Джевдет Іслямов, Ескендер Апселямов, Мухтар Арісланов, Руслан Ганієв, Арлен Терехов, Ервін Ібрагімов, Ескендер Ібраїмов, Валерій Ващук, Іван Бондарець, Василь Черниш, Федір Костенко та Арсен Алієв. Це проукраїнські та кримськотатарські активісти або родичі когось із них. 

Українські правозахисники також звинувачують Росію в неефективному розслідуванні цих злочинів. Вони наголошують, що російські слідчі не розслідують викрадень навіть за наявності відео самого злочину. Крім того, свідки злочину відмовляються свідчити, побоюючись політичного переслідування з боку окупаційної влади або що вони так само зникнуть.  

Активісти регулярно збираються біля посольства РФ у Києві, вимагаючи від Росії розслідувати насильницькі зникнення в тимчасово окупованому Криму

ZMINA надіслала до Генпрокуратури РФ запит про коментар, утім, відомство не відповіло на нього. 

За ініціативи України в резолюцію потрапив заклик до держав–членів Ради Європи запроваджувати санкції проти державних органів, підконтрольних державі груп та осіб, причетних до насильницьких зникнень, або органів та осіб, які перешкоджають ефективному розслідуванню таких випадків.

“Впродовж своєї роботи “Крим SOS” неодноразово помічав випадки, коли представники ФСБ чи так званої “Кримської самооборони” були причетні до викрадення людей в окупованому Криму, а інші правоохоронні органи всіляко імітували або блокували розслідування”, – прокоментував Євген Ярошенко.