Кабмін дискримінує переселенців новою постановою

Правозахисники розкритикували Кабмін за чергову дискримінаційну постанову №79, яка, за їхніми словами, обмежить права українців на вільне пересування та право на недоторканість помешкання.

Нова постанова зобов’язує переселенців протягом десяти діб повідомити Державній міграційній службі (ДМС) адресу свого проживання. Однак цю норму дуже складно реалізувати вимушеним переселенцям, бо ж держава їх часто-густо не може поселити на новому місці, каже директор Адвокаційного центру Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) Борис Захаров.

Як приклад Захаров наводить ситуацію на “Станції “Харків”, волонтерській організації, що займається допомогою переселенцям: “На “Станцію “Харків” прибуває 300 осіб на добу, а розселити можуть тільки 50 осіб. Інші 250 живуть на вокзалі, потім десь шукають собі житло, потім вони дуже часто змінюють місце проживання. Вони переїжджають в область, виїжджають в інші області, якщо їм не вдається влаштуватись на одному місці. Відповідно до цієї постанови, якщо вони вчасно не зареєструються, то їхня довідка внутрішньо переміщеної особи припиняє чинність”, – констатує правозахисник.

Згідно з новою постановою, людина має прийти в Управління праці (радянська назва Собєз – ред.), отримати довідку, потім прийти до міграційної служби і якимсь чином повідомити про місце проживання.

“Яким чином повідомити – невідомо. Чи просто тьоті сказати, чи написати заяву, чи піти до начальника?”, – запитує координаторка правового напрямку волонтерської ініціативи “Схід SOS” Олександра Дворецька. Вона вказує, що Кабінет міністрів не спромігся розробити інструкцій для виконання постанови №79.

“По тому, як людина повідомила і отримала довідку переселенця, впродовж трьох днів хтось повинен прийти до неї додому і перевірити факт місця її проживання. Коли і хто саме повинен прийти і перевірити? Ми розуміємо, що люди в міграційній службі працюють протягом робочого дня. Якщо впродовж трьох днів якимось чином цю людину перевірили на місці її проживання і переселенця там не виявили, то в одноденний термін Собєз повідомляє про це міграційну службу. Тоді Собєз може зняти її з обліку. Ані повідомлення про те, що вона знята з обліку, ані повідомлення про візит, згідно з постановою, не залишається”, – каже Олександра Дворецька.

Трохи краща ситуація у того мільйона переселенців, які раніше перемістились, знайшли собі помешкання і які вже мають такі довідки. Якщо міграційна служба до них прийде упродовж двох місяців, то всі ці два місяці переселенець має сидіти вдома і очікувати візиту, аби довідка залишалась дійсною.

“Якщо він пропустив візит, тоді йому лишають повідомлення, що протягом 10 днів він зобов’язаний прийти до органів ДМС та якимсь чином затвердити своє місце проживання. Тут виникає проблемна ситуація. ДМС часто трактує затвердження місця проживання як вимогу того, щоб власник будівлі, квартири прийшов і зареєстрував вас, згідно Наказу МВС №1077 з 2011 року”, – пояснює представниця “Схід.SOS”.

Трактування постанови №79 в сенсі залучення представників МВС до перевірки помешкань переселенців може призводити до ще більшої дискримінації переселенців за ознакою місця реєстрації в паспорті, прогнозує Олександра Дворецька. Справа в тому, що система із наданням в оренду помешкань не врегульована в податковому відношенні, а Державна міграційна служба повідомляє іншим державним органам, в тому числі фіскальним, про адреси таких помешкань.

Правозахисник Борис Захаров вважає, що таким чином “держава позбавляється від зайвих ротів, щоб їм не виплачувати коштів і зменшити видатки із бюджету”.

Щомісячне відвідування ДМС задля того, аби продовжити чинність довідки штампом установи – це неправильне тлумачення Закону “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, каже його співавтор Борис Захаров.

“Довідка видається Міністерством соціальної політики, і саме цей орган має піклуватись про внутрішньо переміщених осіб, і довідка має бути чинною. Давайте уявимо ситуацію. Переселенець приїхав до родичів з Криму до Києва. Щоб виконати законодавство, він протягом десяти днів має відвідати ДМС, аби вона проставила печатку про нове місце реєстрації не у довідку, а у паспорт. Зауважимо, що він ще довідку не отримав. Родичі дали згоду, щоб він у них жив. Ця людина залишається внутрішньо переміщеною особою? Так! Тоді навіщо їй потім ставити ще одну реєстрацію на ще одну довідку? Це безглуздя!”, – констатує експерт.  

Правозахисник вважає, що постановою №79 держава намагається зупинити “пенсійний туризм”. Постанова №595 прив’язала пенсії до довідки внутрішньо переміщеної особи. Тепер пенсіонери їздять на неокуповану територію, беруть собі таку довідку, отримують право на свою ж законну пенсію, на допомогу переселенця і повертаються назад на неконтрольовану Україною територію.

“Безглуздя постанови №595 полягає в тому, якщо людина претендує тільки на пенсію і вона не є внутрішньо переміщеною особою, вона хоче проживати на окупованій території, то пенсію вона не отримає. Це буде можливо лише з довідкою переселенця, яка, до речі, є також підставою для допомоги переселенцю. Це абсолютно неправильно. Таким чином можуть бути додаткові витрати з бюджету. Ми підготували проект змін і до постанови №595 і запропонували його Кабінету міністрів України, аби такий пенсіонер міг би отримати пенсію і поїхати назад за бажанням”, – каже Борис Захаров.

Постанова №79 вводить щомісячні перевірки працівниками державних органів.

Борис Захаров говорить, що така норма прив’язує переселенця до місця проживання: “Це – неподобство, тому що людина може просто поїхати до бабусі в село на літо, а потім повернутись назад. Це порушує Конституцію України, міжнародні угоди, чинне законодавство, зокрема той самий Закон “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Олександра Дворецька каже, що постанова Кабміну не обговорювалась з громадськістю. Вона неякісна і складна для реалізації.

“У ДМС не розроблено порядку делегування повноважень при перевірці помешкань переселенців. Вони ще не скоординувалися з органами місцевого самоврядування, міліцією, органами соціальної політики у тому, яким чином вони будуть передавати дані від одного органу до іншого, бо механізму цього обміну на сьогодні немає. В ДМС не продумали, яким чином вони будуть проводити цю перевірку. Ми розуміємо, що проставлення штампу означає те, що людина має прийти у міграційну службу, бо ДМС не може віддати штамп дільничному інспектору чи голові сільради. Він теоретично може перевірити місце перебування помешкання, але не може проставити штамп”, – каже Олександра Дворецька.

“Не треба криміналізувати переселенців і вважати, що вони хочуть з держави пенсію чи інші бонуси. Переселенець зобов’язаний отримати довідку внутрішньо переміщеної особи, щоб переоформитись як приватний підприємець, перевести свій бізнес, мати можливість не тільки платити податки, а й самостійно себе забезпечувати”, – закликає Дворецька.

Юристи твердять: постанова №79 порушує статті 30 та 33 Конституції України, статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

“Нам потрібно брати досвід у тих країнах, які мали таку ситуацію з внутрішньо переміщеними особами, і робити певні висновки, бо кожен день таких осіб стає більше, і наразі за офіційними даними їх більше, ніж мільйон… Ми не повинні повторювати досвід Росії стосовно переселенців з Абхазії у 1992 році, коли їхня політика була такою, що вони просто відмовлялись через незрозумілі підставі брати на облік внутрішньо переміщених осіб“, – каже Вікторія Савчук, юрист ініціативи “Крим SOS”.

Якщо українці будуть подавати скарги до Європейського суду з прав людини, то вони матимуть величезні шанси на компенсації. Це відповідно завдасть українським платникам податків значних збитків, тому правозахисники та юристи закликали Кабінет міністрів України змінити постанову №79: прибрати дискримінаційни положення, продовжити терміни реєстрації і скасувати перевірки ДМС протягом місяця або написати окреме положення, як ця перевірка має відбуватись, аби не порушувати права внутрішньо переміщених осіб.