До ініціативи долучився рух VETERANKA – спільнота жінок з бойовим досвідом. Вони наголосили, що війна з Росією вимагає очищення національної свідомості від радянських постатей та вшанування сучасних захисників, і вулиця з іменем Дар’ї Лопатіної має з’явитися на мапі Києва.
Вона вивезла у безпеку понад тисячу цивільних та сотні дітей, а продовжує працювати попри поранення
Замовити збірку можна на ресурсах Gender Stream. Усі кошти, отримані під час презентації, спрямували на підтримку захисниць.
Під час церемонії вручення Тетяна Теплюк сказала, що служить найкращій землі та найкращим людям – Україні. Вона наголосила, що саме перебуваючи в російському полоні, усвідомила, наскільки глибоко любить свою країну.
Окремо рух нагадав про збір коштів на броньовані "капсули життя" Maul – наземні роботизовані комплекси для евакуації поранених із найнебезпечніших ділянок. Потрібна сума збору становить 4 мільйони гривень, долучитися можна за посиланням.
Світлану заарештували у 2019 році на очах двох доньок – Анни та Софії.
Не готові воювати 38% опитаних: 15% визнали, що "скоріше не готові", а 23% категорично відмовляються. Ще 9% не змогли визначитися з відповіддю.
Проєкт об’єднав мисткинь з різних регіонів України – Києва, Харкова, Львова, Івано-Франківська, Миколаєва, Запоріжжя, Хмельницького, а також переселенок із Луганської, Донецької та Херсонської областей.
Дар’я була студенткою КШЕ, згодом приєдналася до лав "Азову" як інженерка та протягом останнього року захищала Україну.
Фотовиставку можна відвідати у Національному музеї Тараса Шевченка до 14 вересня.
Організація підкреслює, що такі атаки несуть не лише репутаційні та психологічні наслідки для журналісток, а й створюють небезпечні прецеденти для всієї медійної сфери.
Це не перший випадок онлайн-атак на журналістку.
Військова загинула 9 серпня 2025 року на Оріхівському напрямку. Їй було 42 роки.
У 2022 році вона вступила до складу Бучанського ДФТГ і стала однією з перших чотирьох бійчинь мобільно-вогневої групи ППО "Бучанські відьми".
Коваленко наголосила, що у фільмі прагнула створити "міст пам’яті" між батьками, які пішли на фронт, і їхніми дітьми. Вона сподівається, що попри біль, ці спогади можуть стати джерелом світла у темні часи.
У Марини залишилися 15-річна донька Юлія та батьки.
Загалом результати дослідження демонструють високий запит на комплексну, доступну й системну підтримку – як під час онлайн-атак, так і для посилення довготривалої стійкості.
Ще одна тривожна тенденція – те, що не всі розпізнають факт насильства. Лише 46% одразу зрозуміли, що зазнали онлайн-атаки. Інші усвідомили це пізніше або взагалі не визнали, навіть попри явні ознаки насильства.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.