Звільнений за обміном правозахисник Максим Буткевич заявив, що росіяни збрехали щодо місця, де його взяли в полон
Правозахисник, журналіст, співзасновник Центру прав людини ZMINA та “Громадського радіо”, колишній військовополонений Максим Буткевич заявив, що росіяни збрехали про місце, де його з побратимами взяли в полон.
Про це він сказав у першому інтерв’ю “Громадському радіо”.
Максим Буткевич. Фото: “Громадське радіо”“Перші, до речі, відео, які надходили, наскільки я розумію, з СІЗО Луганська, де я в лаві стою з вишикуваними бійцями під стіною. Там говориться, що нас взяли в полон у Горському і Золотому. Це була піаракція, тому що вони взяли перших-ліпших військовополонених і поставили їх там. Там були ті, хто потрапив в полон саме там, але нас насправді взяли не там. Навіть у таких дрібних речах, де немає сенсу брехати, все одно правди не було”, – сказав Максим Буткевич.
Крім того, в інтерв’ю правозахисник поділився інформацією щодо стану свого здоров’я. Російські окупанти пошкодили йому руку і певний час вона була знерухомлена. Травму він отримав у другий день полону дорогою до Луганська.
“Я отримав травму від дерев’яного дрючка, яким мене вдарили. Чесно, не пам’ятаю скільки разів, але це було чимало. Це почасти знерухомило руку на якийсь час. На щастя, потім це якось загоїлося. Я побоювався перелому, його не було. Чи залишилися на тепер якісь залишкові наслідки цього, от зараз ми й дізнаємося, тому що заплановані обстеження”, – розповів Максим Буткевич.
Раніше ZMINA повідомляла, що з російського полону звільнили військовослужбовця, правозахисника, співзасновника Центру прав людини ZMINA і “Громадського радіо” Максима Буткевича. Його повернули внаслідок обміну військовополоненими.
Максим Буткевич понад 20 років присвятив правозахисній діяльності. Був координатором Проєкту “Без кордонів”, а також співзасновником Центру прав людини ZMINA та “Громадського радіо”. Протягом багатьох років виступав одним з організаторів показів і подій Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Правозахисник виступав з лекціями про права людини, мову ворожнечі для журналістів, активістів та владних структур в Україні та в інших країнах. Працював в офісі Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні.
Після початку повномасштабної війни у березні 2022 року Буткевич вступив до лав ЗСУ, а до російського полону потрапив у червні того ж року.
Проти Максима Буткевича була сфабрикована кримінальна справа. 10 березня 2023 року незаконний “суд” на тимчасово окупованій частині Луганської області призначив правозахиснику та військовому 13 років колонії за те, що він нібито, перебуваючи в Сєвєродонецьку, поранив двох жінок, вистріливши з гранатомета в під’їзд житлового будинку.
Апеляційний суд в Москві залишив вирок чинним, однак ухвалив зарахувати до терміну ув’язнення фактичний час тримання під вартою з 19 серпня 2022 року.
У березні 2024 року Верховний суд РФ залишив без змін 13-річний вирок полоненого правозахисника і військовослужбовця. На судовому засіданні він розповів, що змушений був обмовити себе під погрозами тортур. Російські судді відмовилися долучити до матеріалів справи докази того, що Буткевич узагалі не був на місці ймовірного скоєння злочину. Не взяли до уваги й заяву правозахисників, що він обмовив себе через обіцянки швидкого обміну та погрози тортурами.
Судову розправу над Максимом Буткевичем засудили українські правозахисні організації, Amnesty International, Human Rights Watch, Меморіал, депутати ПАРЄ та інші організації.
Російський “Меморіал” визнав Максима Буткевича політичним в’язнем.
У листопаді 2022 року Максим Буткевич був нагороджений чеською премією “Історії несправедливості”: нагороду замість сина в Празі отримав його батько Олександр. У 2023 році Максим Буткевич був вшанований Спеціальною відзнакою нагороди імені Анни Франк за людську гідність і толерантність від посольства Нідерландів у США та Національною правозахисною премією, яку вручає українська платформа “Правозахисний порядок денний”.
