Журналіст Дмитро Хилюк понад рік перебуває в полоні: його кілька разів намагалися обміняти, але останньої миті росіяни порушували домовленості
Журналіст УНІАН Дмитро Хилюк вже понад рік перебуває у російському полоні. Його кілька разів намагалися обміняти, але щоразу росіяни останньої миті порушували домовленості щодо нього та ще кількох людей.
Про це йдеться в сюжеті 1+1 в ефірі телемарафону “Єдині новини”, пише УНІАН.
Весь минулий рік держава, сподіваючись звільнити Хилюка, просила не робити про нього матеріалів, але тепер, навпаки, йдеться в сюжеті.
Батько Дмитра Василь розповів журналістам, що в село Козаровичі під Києвом, де живе родина українського журналіста, окупанти увійшли 26 лютого 2022 року. Один зі снарядів під час бою влучив в їхній будинок, тоді вдома були Дмитро та його хвора мати з батьком. Хилюк з батьками був вимушений ночувати у сусідів.
Зайшовши в село, окупанти розставили техніку та пішли по будинках, кімнату Дмитра під час “рейдів” розбили й розікрали. Згодом почали “полювати” на чоловіків у Козаровичах.
“Ми з Дімою пішли подивитися, що ж тут робиться (біля їхнього дому. — Ред.), хотіли прибрати трохи. І тільки доходимо до хати своєї, а вони налітають, п’ять людей з автоматами, з матюками, кричать”, — згадав батько журналіста. Тоді окупанти полонили обох чоловіків — сина та батька.
Загалом, за словами голови Димерської ОТГ Володимира Підкурганного, в російському полоні досі перебувають 42 людини з місцевої громади.
Як сказав у сюжеті шеф-редактор УНІАН Михайло Ганницький, росіяни змушували Дмитра копати окопи та траншеї. Водночас він розповів, що Хилюк з окупації надсилав йому приватні смс про ситуацію в селі, але серед них не було жодних даних про російські війська.
Достеменно не відомо, чи знали росіяни, що Дмитро Хилюк — журналіст, проте його досі тримають у Росії.
“Жодного разу російська сторона не виконала обіцянку щодо Дмитра й ще кількох людей. Узгодили списки на вечір, а на ранок не привозять на обмін”, — повідомив Ганницький.
Журналісти нагадали, що офіційний статус Хилюка — не полонений, а цивільний заручник. Згідно з міжнародним правом, таких не можна обміняти на військових, їх мають просто відпустити, але росіяни не хочуть цього робити.
Відомо, що минулого року батьки отримали від Дмитра єдиного листа з російської колонії, де його утримували: “Дорогі мої мамо і тату, я живий, здоровий. В мене все хорошо. Діма”.
Нагадаємо, що з початку повномасштабного вторгнення Росії Дмитро Хилюк продовжував жити вдома та працювати в УНІАН. За словами рідних та друзів, він категорично відмовився виїжджати, хоча розумів рівень небезпеки. Переїзд із Козаровичів не здавався йому можливим, оскільки треба було дбати про батьків, з якими він жив.
На початку березня росіяни обшукали їхній будинок, вилучили телефони та SIM-карти. Про це Комітету захисту журналістів на умовах анонімності повідомила його родичка.
Невдовзі після обшуку в помешкання родини влучила російська ракета, тож Хилюк з батьками був вимушений ночувати у сусідів, розповів родич журналіста та МІПЛ.
За словами жителів Козаровичів, журналіста та його батька росіяни затримали біля їхнього будинку 3 березня. Хилюка, який висвітлював діяльність української правової системи та резонансні судові справи, звинуватили у спілкуванні з українськими військовими та правоохоронними органами.
З 3-го до 8 березня Дмитро та його батько перебували на території складів у Козаровичах, а згодом їх перевезли до Димера.
Батька журналіста окупанти звільнили 11 березня. Він розповів, що цього ж дня Дмитра вивели з території складу місцевої фірми “Вікналенд”, де росіяни утримували полонених. На запитання, коли Дмитро повернеться додому, один із російських військових сказав батькові: “Не хвилюйтесь, закінчиться війна — повернеться”.
Козаровичі деокупували 31 березня. Попри звільнення Київщини, Хилюка не знайшли.
Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо викрадення цивільних на території Димерської ОТГ за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу. У ній, зокрема, йдеться про порушення законів та звичаїв війни — жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.
Дмитро Хилюк та його батько проходять як потерпілі у межах цього кримінального провадження.
Нагадаємо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.
Такими злочинами вважають:
- невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
- умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
- викрадення і незаконні арешти цивільних;
- катування і нелюдське поводження;
- зґвалтування;
- мародерство;
- примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
- використання населення як “живих щитів”;
- депортацію до Росії чи на окуповані нею території;
- напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
- віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
- використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
- використання отруйних речовин;
- напади на релігійні й культурні установи тощо.
Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.