Жінок-переселенок на ринку праці дискримінують за ґендером і віком – дослідження

Жінки з групи внутрішньо переміщених осіб під час пошуку роботи у більшості випадків стикаються з гендерною та віковою дискримінацією, які є тенденційними на сьогоднішньому ринку праці в Україні. Але їх додатково дискримінують через статус переселенця.

Про це свідчать результати дослідження, яке з жовтня 2016 по березень 2017 року проводила громадська організація “Центр зайнятості вільних людей”. 

Кількісне і якісне дослідження “Оцінка основних проблем пов’язаних з пошуком роботи або/та з реалізацією інших форм економічної зайнятості цільовою групою жінок з категорії ВПО” проводилось в Києві, Дніпрі та Краматорську. Під час дослідження був застосований метод фокус-груп та  метод телефонного інтерв’ю. Загалом було проведено 12 фокус-груп та опитано 600 респонденток.

Автори дослідження роблять висновки, що більшість проблем, які виникають під час пошуку роботи в жінок загалом та жінок з групи ВПО, мають радше структурну природу та пов’язані із загальним станом економіки, що відображається на структурі попиту та пропозиції на ринку праці, якості життя населення, рівні кваліфікації робочої сили тощо.

У таких умовах на ринку праці відтворюється орієнтація на людину як на “ресурс”, схильністю до диктування умов праці, орієнтації на пошук працівника, який буде забезпечувати надвисоку інтенсивність праці, виконуватиме функцій, не передбачені посадою. Такі вимоги часто носять дискримінаційний характер, переважно віковий та гендерний ценз.

Так, наприклад, значні частки респонденток з кожного міста вказали, що відмовлялися від роботи через те, що запропонований оклад був надто низьким.

Частина розповідачок вважає, що важко знайти не будь-яку роботу, а саме таку, яка пропонує гідні умови праці, коли працівник не йде на компроміси з потребами соціального характеру.

Окремі розповідачки з групи ВПО зазначали, що в їхньому регіоні інша структура економіки та як наслідок потреби ринку праці, й у ситуації переселення в регіон, в якому структура ринку і потреби ринку праці інші, попередня професія та досвід виявляються неконкурентними, а часто й непотрібними.

Дослідження також показало, що складна економічна ситуація та перенасиченість на ринку праці, в тому числі і через переселення мешканців тимчасово окупованих територій, призводять до “самодискримінації” жінок.

Частина розповідачок як з групи ВПО, так і не-ВПО через складне становище, страх залишитись без роботи вказали, що готові погоджуватися на невигідні для себе умови працевлаштування. Значна частка респонденток з групи ВПО та приймаючої громади в Дніпрі та групи ВПО в Києві вказали на те, що погоджувалися на будь-яку роботу через складне становище.

Частина ж респонденток не готові “жертвувати всім” задля отримання роботи, але готові до “компромісів”, якщо пропонована робота відповідатиме принциповим для пошукачки роботи позиціям.

Більша частина респонденток в Києві та близько половини в Дніпрі зазначили, що погоджувались на неофіційне працевлаштування протягом останнього року.

За оцінками учасниць дослідження, в практиках найму загалом проявляється порушення прав людини та дискримінація. Щодо жінок дискримінація найяскравіше проявляється в контексті материнства. Хоча частиною жінок дискримінаційні обмеження в працевлаштуванні прямо сприймаються як дискримінація, а частиною як несправедливість, сама дискримінація розглядається радше як другорядна проблема на фоні обмежень, пов’язаних з рівнем життя та пропозицією на ринку праці загалом. 

Розповідачки також зазначили, що стикаються з обмеженнями по віку на рівні вимог до вакансії, часто такі обмеження видаються необґрунтованими, частина жінок прямо інтерпретує їх як дискримінацію. Значна частка жінок у своєму досвіді пошуку роботи стикались з ситуаціями відмови з причин віку, окрім ВПО з Краматорську.

На фокус-групах найбільш активно жінки обговорювали дискримінаційний фактор материнства, яке нібито загрожує роботодавцю тим, що працівниця буде “випадати” з роботи, не зможе працювати понаднормово тощо.

З твердженням, що відносно жінок наявна дискримінація, найбільше погоджуються респондентки з Києва, а найменше – респондентки з Краматорська.

За результатами дослідження також можна припустити, що дискримінація жінок з групи ВПО додатково посилюється “стигматизацією” групи ВПО загалом, що одночасно створює додаткові бар’єри в пошуку роботи.

Розповідачки з групи ВПО зазначають, що статус ВПО в приймаючій громаді часто пов’язаний з негативними оцінками, недовірою до цієї групи і такі уявлення проявляються при наймі на роботу. Є випадки прямої відмови в працевлаштуванні через те, що пошукачка роботи, наприклад, з Донецька.

Жінки-переселенки також зазначали, що загалом відчувають, що роботодавці, розуміючи складне становище переселенок, можуть диктувати свої умови та експлуатувати цю групу працівниць.

Розповідачки з групи ВПО зазначили, що в частини роботодавців існують побоювання, що ВПО перебувають в незадовільному психологічному стані, що негативно впливатиме на виконання ними робочих обов’язків.

За оцінками розповідачок претендентка на роботу з категорії ВПО часто сприймається роботодавцем як працівник, який у будь-який момент може звільнитись, оскільки може змінити місце проживання.

Окремою формою стигматизації ВПО є “навішування ярлика” того, хто може бути нечесним, злочинцем тощо.