Законопроєкт президента про громадянство не враховує реалій на окупованих територіях та порушує принцип рівності – експерти

Пропозиція позбавляти громадянства українців, які добровільно отримали громадянство держави-агресора, у новому законопроєкті президента Володимира Зеленського не враховує реалій, у яких перебувають мешканці окупованих територій, зокрема атмосфери примусу та тиску.

Таку думку висловила правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк.

Адже законопроєкт, за її словами, не дає чіткого розуміння, як саме визначатимуть добровільність набуття такого громадянства, наприклад, для громадян на окупованих територіях.

“За першого ж погляду на підстави для втрати громадянства в законопроєкті виникає низка питань. Наприклад, щодо добровільного набуття громадянства держави-агресора. Запропонована норма не враховує реалій на окупованих територіях, зокрема атмосфери примусу та створення РФ умов, за яких на цих територіях без російського паспорта люди обмежуються в доступі роботи, а отже можливості себе забезпечити, соціальних послуг, освіти, медичних послуг тощо. В таких умовах рішення набути громадянство РФ навряд чи можна назвати добровільним”, – зауважує експертка.

Водночас законопроєкт презюмує, що всі випадки звернення щодо набуття громадянства вважатимуться добровільними. Тож не враховується, що такі звернення можуть відбуватися під примусом, додає Онисія Синюк.

Вона також звертає увагу, що законопроєкт пропонує як підставу для втрати громадянства підписання контракту та участь у збройній агресії проти України, без розрізнення, чи була така участь добровільною, без примусу. Однак відомо, що РФ примусово мобілізовує українців на окупованих територіях.

“Ускладнює ситуацію й те, що РФ наразі використовує тактику примусу до підписання контракту щодо жителів окупованих територій для приховування злочину примусової мобілізації”, – наголошує експертка.

Своєю чергою доцентка Інституту міжнародних відносин КНУ Ольга Поєдинок припускає, що президент у своєму проєкті врахував критику попередніх ініціатив із припинення громадянства України, оскільки він зробив виняток для випадку примусового автоматичного набуття громадянства РФ громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території. Адже, згідно з частиною шостої статті 5 Закону “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, таке автоматичне набуття громадянства Російської Федерації не є підставою для втрати громадянства України.

Утім, як зауважує Онисія Синюк, ці винятки можна застосувати лише до українців із Криму, після окупації якого у 2014 році Росія автоматично визнала всіх кримчан своїми громадянами. Водночас зараз, за словами експертки, на окупованих територіях для отримання російського паспорта від українців вимагають складати присягу, але частина людей це робить тому, що немає іншого шляху, як вижити там.

Ольга Поєдинок також вважає, що закон містить ризик дискримінації та порушення принципу рівності громадян.

“Мене дещо бентежить поділ українських громадян і громадянок на підставі того, яке саме іноземне громадянство вони набули. Наприклад, добровільне набуття громадянства дружньої до України, але не внесеної до відповідного списку Південної Кореї призведе до втрати громадянства України, а от Угорщини, політика якої щодо України нині викликає багато нарікань, не потягне за собою припинення українського громадянства, бо ж ця держава є в переліку тих, “громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку”, – наводить приклад експертка.

Відповідь на питання, чи може взагалі різновид іноземного паспорта визначати те, чи заслуговує особа на збереження українського громадянства, Ольга Поєдинок пропонує шукати в юридичній площині.

Адже стаття 24 Конституції України про рівність громадян передбачає серед іншого, що “не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”.

Крім того, слід згадати й про загальну заборону дискримінації в значенні статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Там зазначено, що “здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою”.

“Саме запитання про можливість зарахування того, яким є друге громадянство особи, до таких “інших ознак” Верховній Раді слід поставити одним з перших під час обговорення президентського законопроєкту”, – наголошує Ольга Поєдинок.

Як відомо, 22 січня президент України Володимир Зеленський вніс на розгляд Верховної Ради законопроєкт №10425 “Про деякі питання у сфері міграції щодо підстав і порядку набуття та припинення громадянства України”.

За словами Зеленського, його ініціатива покликана спростити набуття громадянства України для іноземців і насамперед спрямована на етнічних українців, їхніх нащадків та іноземних добровольців. 

Документ пропонує перелік країн, громадяни яких мають право на спрощене отримання українського громадянства: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія та Північна Ірландія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Норвегія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швеція, Швейцарія та Японія.

Водночас законопроєкт визначає нові підстави для втрати громадянства. Так, однією з підстав втрати громадянства України може стати добровільне набуття громадянином України громадянства держави, визнаної Верховною Радою державою-агресором або державою-окупантом.