За місяць після звільнення з російського полону в лікарні помер військовий Валерій Зеленський 

У лікарні після повернення з російського полону в травні поточного року помер військовослужбовець 53 окремої механізованої бригади Валерій Зеленський. 

Його історію розповідає “Суспільне. Донбас”. 

Валерій Зеленський (у чорному) разом з родиною в єдиний день, коли їм вдалося побачитись після звільнення. Фото: Суспільне

Валерій Зеленський свого часу вчився на хіміка-технолога, займався карате, працював у міліції, випробовував сили в підприємстві, а в підсумку доєднався до війська.

Фото бійця із Сіверськодонецька навіть використовували для рекламних плакатів рекрутингу. 

“Весь він в тій фотографії… Боже, як ми ним пишалися. Просто всі з нашої сім’ї зробили фотографію з цими постерами, тому що такий він там гарний, він дуже стриманий, дуже мужній”, – пригадує про тата донька Валерія. 

Фото: Суспільне

У російський полон чоловік потрапив у перший рік повномасштабної війни. Його підрозділ доставляв допомогу оборонцям Маріуполя, а під час одного із завдань він з іще сімома побратимами потрапив у пастку. 

“Він був сапером і мав мінувати міст. Йому сказали: “Взагалі не хвилюйтеся, там Нацполіція, там вас чекають, все буде добре”. Він приїхав. І там дійсно їх чекали. І на вигляд усе було добре, всі ж російською розмовляють. Але виявилося, що вони розмовляли вже не зі своїми”, – розповідає донька бійця. 

Валерій провів у полоні 39 місяців, під час яких його дуже жорстко катували, зокрема за те, що мав одне прізвище з президентом України. Майже весь час, що чоловік провів у неволі, рідні лише двічі отримували від нього звістки. Перша надійшла після одного з обмінів, коли обміняний боєць написав: “Батько ваш у полоні, він був зі мною, і він дуже просив передати, що з ним все добре”.

Друга звістка надійшла від самого військового. Родина отримала листа, втім його зміст їх занепокоїв. 

“Ми розуміли, що його лист не дійде до нас, якщо він не буде проросійським. Там не те що “нехай живе Росія”. Ні, не в такому сенсі, але в тому сенсі, що завдяки моїм катам, умовно кажучи, зі мною все добре, я тримаюся, нас годують, таке інше, поцілуй всіх від мене. І він думав, що ми знаходимося у Сіверськодонецьку”, – ділиться спогадами Валерія. 

Зі слів інших бранців також дізнались, що Зеленський щодня згадував дні народження членів родини, тож їх вивчили сусіди по камері, а головною мрією чоловіка було побачити очі дружини. 

“Коли він був у полоні, він читав книжку “Лікар Живаго”. Те саме робила мама тут. Це унікальний зв’язок людей”, – додає донька. 

25 травня 2025 року Зеленського повернули до України. Донька каже, що батько був дуже виснажений після катувань. 

Зеленський був серед бійців, яких обміняли 25 травня 2025 року. Фото: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими

Родині вдалося побачитися лише одного разу, коли того відпустили з карантину, після чого перевели в реанімацію. Зеленський не їв після обміну, тож лікарі припускали в нього хворобу підшлункової. У підсумку виявилось, що некроз тканин поширився на все тіло. 

“Він тримався просто на силі духу. (Нині. – Ред.) розриває від двох почуттів. Перше – це невичерпний біль за те, що твоєї улюбленої людини більше немає. Її просто затортурили. І є радість від того, що він більше не відчуває тих тортур”, – каже донька. 

Перед смертю чоловік зміг побачити онука, про появу якого мріяв. Валерію Зеленському було 57 років. 

Нагадаємо, що це не перша історія, коли бійці, яких повернули з російського полону, помирають через проблеми зі здоров’ям. На початку 2023 року внаслідок зупинення серця помер звільнений з російського полону комбат “Азова” Олег Мудрак. Після неволі він був дуже виснажений через нелюдське поводження. 

Цього року через зупинення серця помер Дмитро Шаповалов, який після російського полону повернувся до армії, бо не міг знайти себе в цивільному житті.

Майже всі українські військові, яких повертають з російського полону, пережили жорстокі катування, за які російським тюремникам можуть доплачувати. Ті з тюремників, яким вдалося додзвонитися журналістам, кажуть, що нічого про насильство не знають. 

Разом з цим звільнений з українського полону росіянин Михайло Радигін кілька років тому вдома на регіональному телебаченні розповів, як добре йому було в полоні в Україні. У підсумку владі довелося видаляти сюжет.