ЄСПЛ заслухав Росію та Україну у справі про збиття боїнга MH17: чому вона вирішальна та що говорили сторони

У Європейському суді з прав людини 26 січня відбулися усні слухання про прийнятність спільної міждержавної справи “Україна та Нідерланди проти Росії”. Вона стосується збиття у липні 2014 року пасажирського літака компанії Malaysia Airlines МН17, внаслідок чого загинули 298 громадян різних країн. 

Про це інформує Міністерство юстиції України.

27 листопада 2020 року суд у Страсбурзі повідомив український уряд про об’єднання трьох міждержавних справ стосовно масових та систематичних порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) Донеччини та Луганщини, щодо викрадення 2014 року та спроб незаконного вивезення дітей-сиріт із ТОТ на територію Російської Федерації та збиття боїнга MH17. Останню міждержавну скаргу до ЄСПЛ подало Королівство Нідерланди у липні 2020 року. 

Україна намагається переконати суд, що Росія, починаючи з квітня 2014 року, на ТОТ провадить тривалу та систематичну політику порушень низки статей Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Йдеться, зокрема, про такі статті:

– ст. 2 (“право на життя”);

– ст. 3 (“заборона катування”);

– ст. 5 (“право на свободу та особисту недоторканість”);

– ст. 6 (“право на справедливий суд);

– ст. 8 (“право на повагу до приватного і сімейного життя”);

– ст. 9 (“свобода думки, совісті і релігії);

– ст. 10 (“свобода вираження поглядів);

– ст. 11 (“свобода зібрань та об’єднання);

– ст. 14 (“заборона дискримінації) у поєднанні зі статтями 3, 8, 9, 10, 11 Конвенції та статтею 1 (захист права власності) Першого протоколу до Конвенції, статтею 2 (“свобода пересування) Протоколу № 4 до Конвенції.

У своєму виступі представники російського уряду не погоджувалися з відмовою ЄСПЛ об’єднати міждержавну справу “Росія проти України” зі справою “Україна та Нідерланди проти Росії”. Росія не визнала жодної із заявлених у міждержавних заявах скарг, наполягаючи, що вона не є стороною конфлікту в Україні.

Вона також вважає, що суд має відхилити справу як неприйнятну, бо заявлені у ній скарги не підпадають під юрисдикцію Російської Федерації. Представники російського Мін’юсту обґрунтовували це тим, що малазійський літак упав поза суверенітетом Росії.

Крім того, представники Росії назвали сфабрикованою міждержавну справу та такою, що не містить жодних надійних доказів. 

У виступі представники українського уряду звернули увагу суддів, що одразу після встановлення Росією ефективного контролю над Кримом, у квітні 2014 року розпочалася окупація східних областей України. Агресія РФ – це довготривала і послідовна її політика, спрямована на те, щоб змусити Україну діяти на користь Росії та зіштовхнути її зі шляху до західних цінностей і європейського вибору.

Також українська делегація звернула увагу, що практика заохочення жителів ТОТ отримувати російські паспорти, як це було у випадку з конфліктом у Північній Осетії, спрямована на те, щоб дати Росії привід для вторгнення на територію іншої країни, коли такий привід знадобиться.

Раніше Уповноважена у справах ЄСПЛ надіслала суду лист, у якому звернула увагу суду, що затягування слухань справи з боку Росії впливає на доступ до правосуддя серед потерпілих від збройного конфлікту на Сході України. Як відомо, ці слухання мали відбутися 24 листопада минулого року. Оглядачі повідомляють, що Росія затягувала призначення дати засідання, посилаючись на “карантинні обмеження”, неможливість підготуватися до засідання та інші причини. Згодом напередодні слухань 8 листопада суддя, представлений за квотою РФ, заявив про самовідвід.

Під час вебінару Медійної ініціативи за права людини заступниця міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Вікторія Коломієць повідомила, що приблизно два роки тому цей самий суддя також намагався самоусунутися від справи. Та суд дійшов думки, що в судді не було підстав вважати, що щось заважало йому слухати цю справу. 

Україна вважає, що ЄСПЛ повинен надіслати чіткий сигнал Росії, що його маніпуляції не будуть прийнятними, та що вона повинна відповідати за численні порушення прав людей, які перебували під юрисдикцією РФ.

Україна наголошує, що Росія має екстратериторіальну юрисдикцію у розумінні ст.1 Конвенції найпізніше – з кінця квітня 2014 року. Це підтверджується, зокрема:

– ефективним контролем над територією (присутністю російських військових та озброєння);

– військовим, політичним та економічним впливом на керівництво незаконних збройних формувань на Донеччині та Луганщині;

– фізичним контролем, що здійснюється представниками РФ над постраждалими від порушень прав людини.

У доказову базу ефективного контролю Росії над ТОТ Сходу України увійшли, зокрема, карти, записи перехоплених розмов та відповідні заяви ватажків бойовиків. Одночасно з військовою присутністю та підтримкою РФ здійснювала контроль над ключовими політичними та економічними сферами діяльності так званих республік, що підтверджувалося керівниками цих об’єднань.

Українська делегація зауважила, що уряд РФ не надав “переконливих і достатніх доказів та аргументів” у відповідь на надані Україною докази присутності російських військових та озброєння на Сході  України.

Як і у кримській справі, український уряд наполягає, що у цій справі судді не мають застосовувати правило вичерпання ефективних засобів національного правового захисту через існування адміністративної практики порушень прав людини.

Як відомо, Україна домагається припинення порушення прав людини на ТОТ та запобігання їх у майбутньому.

В Мін’юсті України також пояснили, якщо суд ухвалить рішення про прийнятність справи “Україна та Нідерланди проти Росії”, – це суттєво полегшить підтримання індивідуальних позовів громадян та компаній проти Росії як в ЄСПЛ, так й в інвестиційних арбітражах. Це рішення буде основою, на якій арбітражні справи та справи фізосіб рухатимуться далі, а заявники зможуть стягувати компенсації з Росії за порушені права, адже міжнародним судом буде встановлено факт окупації (ефективного контролю) частини території України з боку Росії, як це вже відбулося у кримській справі “Україна проти Росії”.