“Я постійно відчуваю, що можуть прийти за мною”: ромський активіст розповів про життя під російською окупацією на Херсонщині

Російські військові на Херсонщині грабують ромські родини та викрадають представників громад. 

Про це в інтерв’ю інформаційно-аналітичній агенції RomaUA розповів ромський активіст, який змушений нині жити під окупацією. 

Фото: АР

Реального імені героя тексту, як і його місцеперебування, журналісти не розкривають. Чоловік, якого назвали Давидом, розповів, що мешкає у населеному пункті поблизу окупованого Криму, а тому російські військові з’явились там вже у перші дні повномасштабного вторгнення. Активіст разом з родиною був готовий покинути регіон, однак, подивившись новини у перші дні, вирішив лишитись. 

“Я побачив, що вибухи відбуваються не тільки у нас, а по всій території України: в Києві, Дніпрі, та інших великих містах. Це мене збентежило, я почав вагатись і вже не бачив сенсу кудись їхати. Тоді здавалося, що вся територія України була в небезпеці… Під вечір 24 лютого у нас вдома було приблизно 12 людей і разом нам було якось спокійніше. Тому ми й лишились тут”, – розповідає він. 

До кінця лютого населення ромів у регіоні, де проживає Давид, приблизно наполовину складалось з кримської та сервіцької груп.

“За моїми спостереженнями, більшість ромів з групи сервів покинули місто. Залишилось приблизно 5–6 сімей. А з кримських ромів – навпаки. Більшість з них залишились. Здебільшого поїхали ті, кому дозволяли ресурси. Але зараз я вже не впевнений, чи можна виїхати навіть за наявності великого бажання”, – каже він.

Російські військові тероризують населення Херсонщини, й ромська спільнота не є виключенням. За словами активіста, вже відомо про випадки пограбувань.

“Вони (російські військові. – Ред.) виносили всі коштовні речі, які знаходили: килими, техніку та інше. А на подвір’ї однієї з сімей зняли навіть ворота. Мені складно уявити, для чого вони їм знадобились, можливо, для створення якихось укріплень. Переважно вони грабували будинки тих сімей, що покинули свої домівки через окупацію, але також й тих, хто залишився. У останніх забирали їхні автомобілі. Один із місцевих ромів навіть розповідав, що він до цього підготувався, і коли до нього завітали «кадирівці», то не змогли забрати його авто, бо він передчасно вивів його з ладу, й воно просто не завелось. Але більшості пощастило набагато менше”, – розповідає Давид.

Херсонщина є одним з регіонів-лідерів за кількістю викрадених російськими військовими цивільних. Давид зізнається, що, читаючи повідомлення у медіа про полонених, спочатку йому ставало моторошно, однак гірше стало, коли викрадати почали знайомих.

До прикладу, росіяни забрали місцевого ромського хлопця, коли той прямував на велосипеді до друзів. У полоні його били, допитували та змушували копати окопи, збирати й ховати трупи та кінцівки загиблих військових з обох сторін.

“Зараз я краще розумію реальність цього жаху. А ще постійно відчуваю, що небезпека десь поблизу, і навіть у себе вдома я не відчуваю себе безпечно. Я постійно відчуваю ризик того, що вони можуть прийти за мною”, – говорить Давид. 

Нині ромського хлопця вже звільнили з російського полону, однак він досі оговтується після пережитого.

Нагадаємо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить і Центр прав людини ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

 Такими злочинами вважають:

• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• руйнування і привласнення майна, не спричинене військовою необхідністю;
• примус цивільних чи військовополонених служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• взяття заручників;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи;
• розграбування суспільної та особистої власності тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Якщо у вас є дані про викрадення або страти активістів, волонтерів, журналістів, представників органів місцевого самоврядування, повідомте про них нам на адресу: tp@humanrights.org.ua.

Якщо ви бажаєте пройти навчання і долучитися до команди волонтерів коаліції “Україна. П’ята ранку”, які документують воєнні злочини, заповніть онлайн-форму.

Фотографія обкладинки: Olga Maltseva/AFP