В Україні жінкам досі заборонені понад 450 професій – звіт
В Україні жінкам досі заборонені понад 450 видів діяльності, що грубо порушує право жінок на роботу, на рівність з чоловіками в трудовій сфері, на недискримінацію.
Про це йдеться в альтернативному звіті “Жінки України: між новими викликами і давньою дискримінацією”, підготовленому АДЦ “Меморіал” за підтримки Центру соціальних і гендерних досліджень (Київ).
Даний звіт подано до Комітету ООН по ліквідації дискримінації щодо жінок і буде розглянутий на 66-й сесії Комітету в лютому 2017 року.
Згідно зі звітом, жінкам України заборонено працювати у цілій низці важливих галузей таких, як різноманітні підземні роботи, водіння деяких видів вантажного і пасажирського транспорту, робота в машинному відділенні корабля, ряд будівельних спеціальностей. Всього понад 450 видів діяльності – серед них багато таких, в яких заінтересовані жінки. Це добре оплачувані і цікаві професії: машиніст метро, моторист на кораблі, водій автобуса далекого прямування. Подібні заборони досі діють у багатьох колишніх Радянських республіках (в Білорусі, Росії, Вірменії, Грузії, республіках Центральної Азії), це дискримінаційна спадщина радянського минулого, що заважає професійній реалізації мільйонам жінок.
Правозахисники констатують, що немає й судової практики на оскарження цієї форми дискримінації жінок в Україні, що зводить нанівець спроби імплементації антидискримінаційного закону.
У звіті наголошується, що до сьогодні не скасовані накази Міністерства охорони здоров’я “Про затвердження переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється використання праці жінок” (від 29 грудня 1993 року) та “Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками” (від 22 грудня 1993 року).
Правозахисники зазначають, що заборона на підняття важких предметів може служити формальною підставою для відмови жінці в цікавій для неї роботі, і пропонують замість заборони впроваджувати заходи захисту здоров’я жінок і – в разі необхідності – попередження про ризики для здоров’я. Крім того, заборони на різні “види діяльності” для жінок суперечать ст. 17 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок” (№2866-IV від 8 вересня 2005 року).
Таким чином механізму реалізації рамкового нормативного акту для досягнення рівності жінок і чоловіків у трудовій сфері не вироблено, а протиріччя нових і старих правових норм не усунуто.
Також, згідно зі звітом, дискримінація жінок посилюється через економічну кризу, агресію з боку Росії, подальші військові дії на сході країни.
Так, у важкому становищі опинилися мешканки областей України, які охоплені війною. Багато жінок були змушені покинути свої будинки без чоловіків, вивозячи дітей в безпечне місце. Відсутність коштів, одночасно із труднощами по влаштуванню дітей в дитячі садки, пошуком роботи і житла, зазнали практично всі жінки — вимушені переселенки (ВПО). Ще важче довелося ромським переселенкам, які бігли від агресії і погромів: через брак освіти, проблеми з документами та упереджене ставлення багатодітні ромські сім’ї часто стикалися з труднощами при отримання статусу ВПО, соціальної допомоги, а їхні діти не могли продовжити навчання в школі.
У звіті також наголошують на високих ризиках для жінок з ЛГБТІ-спільноти, які знаходяться на територіях, контрольованих самопроголошеними “ДНР” і “ЛНР”, і в Криму, у зв’язку з гомофобними законами, що були прийняті на цих територіях, і зростаючою нетерпимістю в суспільстві. У найскладнішій ситуації опинилися трансгендерні жінки, які залишилися без доступу до гормональної терапії та які зазнавали постійних перевіркок особистих документів і не мали можливості виїхати на безпечну територію.
У рекомендаціях АДЦ “Меморіал” і ЦСГД закликають владу України скасувати дискримінаційний список заборонених для жінок професій, приділити увагу жінкам-ВПО, особливо тим, які належать до вразливих груп, вживати ефективних заходів щодо підтримки українських трудових мігранток за кордоном і реінтеграції тих, хто повернувся з трудової міграції.
