В Україні вийдуть фронтові щоденники загиблої доброволиці Міжнародного легіону Діани Вагнер
В Україні збираються видати фронтові щоденники Діани Савіти Вагнер – німкені, доброволиці Міжнародного легіону та бойової медикині батальйону “Карпатська Січ” імені Олега Куцина, яка загинула на фронті на початку 2024 року.
Про це повідомив видавець Олександр Савчук.
Фото: “Вечірній Київ”Так, завдяки премії від “Читомо” видавництво потрапило на Франкфуртський книжковий ярмарок у 2024 році, де вдалося зустріти Урсулу Вагнер, матір Савіти.
Урсула наполягла, щоб видавництво опублікувало фронтові щоденники її доньки. Видавець зазначив, що щоденники виявилися дуже цікавими та добре проілюстрованими, а в текстах Савіта пояснює, чому приїхала до України й чому обрала службу на передовій, а не тилову позицію.
Книжку упорядкував чоловік загиблої Карл, а щоденники вже переклали українською мовою. Савчук додав, що тексти відзначаються глибокими екзистенційними роздумами та великою емпатією і показують європейку, яка стала українкою.
Як пише Дівоче медіа, Діана Савіта Вагнер народилася 21 червня 1987 року в Бонні.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона долучилася до волонтерської діяльності: з березня 2022 року доставляла гуманітарну допомогу, ліки та медичне обладнання, а на початку квітня возила журналістів до сіл Київщини та Чернігівщини, щойно звільнених від російської окупації, ставши однією з перших очевидців воєнних злочинів у Бучі. Цей досвід спонукав її вступити до української армії.
З літа 2022 року вона воювала в добровольчому підрозділі батальйону “Карпатська Січ” імені Олега Куцина. Діана загинула 31 січня 2024 року поблизу Сватового на Луганщині, намагаючись урятувати поранених військових. Її поховали на Алеї Слави Лук’янівського цвинтаря в Києві.
Нагадаємо, що 1 січня, у четвер, на Південному напрямку під час атаки російського безпілотника загинули небінарна військовослужбовиця Української добровольчої армії Лана Чорногорська з позивним Саті.
Чорногорська народилися в Запоріжжі, навчалися в Дніпрі, жили в Києві, Одесі та Львові. Особливе місце в їхньому житті посідав Харків, який вони називали своїм містом. До вступу в армію Лана працювали журналісткою харківського медіа “Люк”, займались активізмом і мистецтвом.
До Української добровольчої армії вони приєдналися 2024 року. Перед цим пройшли тривале навчання, щоб опанувати роботу з дронами, і стали операторкою безпілотних систем. Про свій шлях до війська Лана розповідали в подкасті “Вона. Війна” для медіа “Накипіло”. Вони пояснювали, що після початку повномасштабного вторгнення спочатку волонтерили, а згодом вирішили йти до війська, свідомо зваживши це рішення та пройшовши необхідну підготовку.
Також Лана брали участь у проєкті “Хтось когось любить” на Громадському радіо та були гостею подкасту “Межиріччя”, який створює медіа “Люк”.
