В Україні хочуть дозволити переглядати вироки довічників
На розгляд Верховної Ради внесли законопроєкт про зміни до Кримінального процесуального кодексу України, що дозволить особам, які до набрання чинності кодексу були засуджені до довічного позбавлення волі, ініціювати перегляд їхніх вироків.
Документ опублікували на сайті парламенту.
Документ до парламенту вніс депутат Сергій Власенко. У пояснювальній записці до законопроєкту він наголошує, посилаючись на дані правозахисників, що лише серед тих, хто відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі (на сьогодні 1,5 тис. осіб), принаймні близько 100 людей засуджено незаконно.
“Щодо більшості з цих людей судовий розгляд справ про особливо тяжкі злочини відбувався вже під час дії в Україні Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а довічне позбавлення волі було призначене апеляційним судом, який за Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року розглядав до 2010 року відповідні справи як суд першої інстанції”, – пояснює нардеп.
Автор законопроєкту пропонує доповнити чинний КПК після глави 34 “Провадження за нововиявленими або виключними обставинами” новою главою: “Провадження з перегляду вироків, постановлених до набрання чинності цим Кодексом, якими призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі”.
Таке провадження, як ідеться в пояснювальній записці, здійснюватиметься за скаргою, яку має право подати до суду засуджений, його захисник чи законний представник. Причиною для подання скарги може бути те, що:
- у вироку зроблено посилання на докази, отримані з істотним порушенням прав та свобод людини, або на свідчення очевидця, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цій справі, або свідчення, отримані слідчим, прокурором від учасника процесу, який потім не підтвердив їх, відмовився від них або взагалі не був допитаний судом;
-
суд неправильно застосував положення закону України про кримінальну відповідальність, зокрема неправильно кваліфікував подію злочину або неправильно визначив (не визначив) характер та ступінь участі засудженого в скоєнні групового злочину;
-
призначене засудженому покарання є явно несправедливим через свою суворість, зокрема неспівмірне з характером та ступенем участі засудженого в скоєнні групового злочину, або покарання у вигляді довічного позбавлення волі призначено без обґрунтування щодо неможливості призначення позбавлення волі на певний строк;
-
вирок чи викладені в ньому висновки суду не відповідають практиці Верховного Суду чи Європейського суду з прав людини;
-
встановлення міжнародним органом, установою, чия компетенція визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань під час вирішення цієї справи судом.
Перегляд справ пропонується доручити апеляційним судам з огляду на їхню компетенцію та меншу завантаженість порівняно з іншими судовими інстанціями, а перевірку відповідних скарг – передати до Верховного Суду. Водночас під час перегляду вироків з усіх зазначених підстав участь захисника є обов’язковою, а сторона захисту матиме право відвести двох суддів без пояснення причин.
“Надання захисту такої прерогативи зумовлене клановою побудовою судової системи України та наявністю між суддями особистих зв’язків, які впливають на їх неупередженість, але не можуть бути доведені доказами”, – зазначає автор документа.
Нагадаємо, що в українському законодавстві наразі відсутній механізм дострокового звільнення довічно засуджених. Відбувши 20 років покарання, вони можуть звернутися до президента з проханням про помилування.
У березні минулого року ЄСПЛ визнав українське довічне позбавлення волі порушенням прав людини. Україна опинилася на першому місці серед 50 європейських країн за кількістю довічно ув’язнених людей, які не мають перспективи звільнення. У країні таких налічується 1541 особа.
ZMINA докладно розповідала історію довічника Володимира Панасенка. Адвокати та низка правозахисників вважають, що справу проти нього сфабриковано. Чоловіка, як стверджують вони, катували, а потім засудили до довічного позбавлення волі без правомірних доказів провини, базуючись тільки на свідченнях однієї людини.
Панасенко подавав скаргу до Конституційного Суду щодо положень Кримінального кодексу, які унеможливлюють дострокове звільнення, проте судді відмовляли йому.
