Українська влада має обміняти всіх захисників Маріуполя, які перебувають у полоні понад 40 місяців – “Спільнота Оленівки”
Учасники громадської організації “Спільнота Оленівки” закликають українську владу повернути з полону весь рядовий склад “азовців”, які боронили Маріуполь. Якщо їхня вимога не буде виконана, вони знову вийдуть на акцію голодування.
Про це виданню ZMINA розповіла співзасновниця ГО “Спільнота Оленівки” Анастасія Гондюл.
З правого боку стоїть Анастасія Гондюл, тримаючи у руках портрет чоловіка Артема. Фото: “Спільнота Оленівки”.Вона нагадала, що вихід бійців з “Азовсталі” тривав рівно п’ять днів – з 16-го по 20 жовтня 2022 року. Останніми залишили завод командири. Напередодні цих дат у 2025 році представники “Спільноти Оленівки” проводили дводенну акцію “Вимога справедливості”.
На захід приїхали 25 людей з різних міст України, більша частина з яких є вимушеними переселенцями. Акція проходила 14-го та 15 жовтня у Києві на майдані Незалежності. Під час її проведення родини захисників Маріуполя тричі перекривали рух транспорту.
“Ми колоною йшли з майдану до ЦУМу і там вишиковувалися вздовж дороги, поки горіло зелене світло. Ми перекривали рух о 9-й ранку під час хвилини мовчання, а потім о 12-й та 14-й годині. І поверталися назад на майдан”, – розповідає активістка.
Першого дня захід відвідав представник Коордштабу Олег Слободяник, який, за словами Гондюл, навіть не привітався з родинами. Окрім нього, на акції були присутні представники СБУ та НГУ.
“Тобто він прийшов, не привітавшись, і пішов, не попрощавшись. По-англійськи. Ми поскаржились працівникам СБУ та НГУ на поведінку Слободяника. Адже вона була неприйнятною і свідчила про неповагу до родичів “Спільноти Оленівка”. Через дві години КШ зробив допис, що вони нібито були дотичні до цієї акції й солідарні з родинами. Так ніхто не робить“, – розповідає Анастасія.
Наступного дня захід відвідав інший представник КШ – Олександр Щербань, який перепросив за поведінку свого колеги й довго спілкувався з рідними. До нього також доєднався військовий з батальйону “Азов”.
“Олександр нічого не обіцяв, а сказав, що повернення “азовців”, які вийшли з “Азовсталі”, – це важкий робочий процес. Розповів про те, що ми чуємо постійно. У нас повна зневіра. Люди замерзли та похворіли. Ми будемо задоволені, коли нам зателефонують рідні й повідомлять, що вони вже вдома. Тоді буде зрозуміло, що робота ведеться і є результат від Коордштабу та Офісу президента“, – зазначає вона.
За словами Гондюл, їхня основна вимога – повернути всіх “азовців”, які постраждали під час теракту в Оленівці. Анастасія наголошує, що обіцянки, які були надані рідним, мають бути виконані. Вона нагадала, що під час виводу захисників з “Азовсталі” були присутні секретар Коордштабу Дмитро Усов і народний депутат Олександр Ковальов. Попри оточення Маріуполя та активні бойові дії, вони змогли туди потрапити.
“Усов, Ковальов та командир “Азову” Денис Прокопенко сіли за стіл перемовин з ФСБ. Що було під час тих перемовин? Невідомо. Під які гарантії виходили? Теж. Ані ООН, ані Червоний Хрест не були гарантами безпеки наших рідних. МКЧХ лише склали списки тих, хто вийшов. Тоді вивели 2600 захисників Маріуполя. Їм пообіцяли, що за три–чотири місяці їх повернуть в межах обміну і будуть дотримуватися усіх Женевських конвенцій. Це пообіцяли наші, дотичні до цього виводу, люди”, – каже Анастасія.
На думку активістки, оскільки такі обіцянки озвучили українські посадовці, а не росіяни, вони мають їх виконати. Якби це пообіцяв ворог, то ніхто б з оборонців не погодився виходити. Однак військові виконали наказ свого командування й здали зброю представникам ГУР. Після цього були гучні заяви від української влади, що це “евакуація задля збереження життя”. Але згодом виявилось, що “азовці” потрапили в полон, де їх через півтора місяця підірвали у “бараці 200” в Оленівці. Анастасія наголосила, що понад 50 військових ніколи не повернуться додому живими. Серед тих, хто вижив, були тяжкопоранені, яких відвезли до донецької лікарні.
“Серед них був мій чоловік Артем і чоловік Анни Лобової. Які саме поранення у нього були, я не знаю, бо нам ніхто про це не повідомляв. І в донецькій лікарні, де його знімали, він не казав про це. Він лише сказав, щоб я не хвилювалась, бо він залишився живий”, – пригадує жінка.
Чоловік Анастасії виходив з заводу, маючи уламкове поранення у спину. У його тілі й досі залишається шматок смертоносного металу.
“У нас є купа питань: як вони потрапили до цього бараку? Хто складав списки? Хочу нагадати, що захисники виходили з “Азовсталі”, будучи пораненими в боях за Маріуполь”, – каже вона.
Гандюл наголошує, що поранені бійці 41 місяць чекають на обмін та належну медичну допомогу. До отриманих під час боїв каліцтв додаються катування, побиття та недоїдання.
Активістка не розуміє, чому командири “Азову”, яких обміняли, мовчать. Чому вони не закликають до звільнення їхніх побратимів, які після пережитого мають інвалідність (відсутність кінцівок чи втрата зору. – Ред.) та низку хвороб. Вона досі не розуміє, чому повернули офіцерський склад, а рядовий кинули напризволяще.
“Коли були активні бої за Маріуполь, Калина (заступник командира “Азова” Святослав Паламар. – Ред.) та Редіс (командир полку Деник Прокопенко. – Ред.) робили гучні заяви. Вони просили про допомогу, про евакуацію, про деблокаду. Після повернення вони мовчать. Коли ми з ними спілкувались, вони сказали, що воюють, аби зібрати обмінний фонд”, – додає Гандюл.
За словами Анастасії, наразі росіяни судять 26 оборонців Маріуполя. Їм інкримінують “виконання злочинних наказів”, “вбивство цивільного населення”, а також “нацизм”.
У 2024 році “азовців” перевезли до Пермської області. А цього року їх етапували до Ростовської області, де над ними мали відбутися судилища. Саме тому родини вимагають від влади знайти важелі впливу на росіян, щоб ті повернули весь рядовий склад “азовців”, які обороняли Маріуполь.
“Нам розповідають, що тяжко поранених “азовців” важко повернути, бо їх не віддають. Кому потрібні люди з каліцтвами? Нам кажуть, що другого Медведчука немає, але ми не хочемо це чути. Наші хлопці обороняли місто 86 днів, стримуючи тим самим ворожу навалу. Завдяки цьому Україна змогла вистояти та отримати міжнародну допомогу, а українська армія перегрупуватися”, – вважає очільниця “Спільноти Оленівка”.
Також вона зазначила, що є випадки повернення з полону тіл захисників, які туди потрапили живими. У неволі вони померли або від туберкульозу, або від катувань.
“І про це ніхто відкрито не говорить. Хоча про це мають говорити представники влади на всіх міжнародних майданчиках. Хіба можна називати полон збереженням життя? Якщо “азовців”, яких зараз у полоні десь 700, будуть повертати по одному, то на це знадобиться тридцять років”, – вважає вона.
Активістка зазначила, що якщо не будуть виконані їхні вимоги, члени їхньої організації голодуватимуть.
Нагадаємо, представники Офісу генпрокурора 29 липня 2022 року, після нічного теракту росіян, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесли відомості за фактом обстрілу військовими РФ колишньої виправної колонії в селищі Оленівка на Донеччині за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України – про порушення законів та звичаїв війни. Унаслідок вибуху загинули щонайменше 53 полонених, з них девʼятеро – через ненадання своєчасної медичної допомоги.
Співробітники Головного слідчого управління СБУ під час досудового розслідування провели комплексну експертизу зброї та слідів і обставин її використання. За висновком експертизи, вибух на території колонії стався внаслідок застосування реактивного термобаричного гранатомета.
В Офісі генпрокурора поінформували, що за результатами проведених судових молекулярно-генетичних експертиз з-поміж загиблих унаслідок вибуху в Оленівці в ніч із 28-го на 29 липня 2022 року, чиї тіла вдалося повернути на підконтрольну Україні територію, ідентифікували 33 особи.
Триває ідентифікація інших 24 повернутих тіл, які могли перебувати в цій колонії.
Також серед повернутих на підконтрольну Україні територію як потерпілих опитали 13 військовослужбовців – ексв’язнів колонії, де стався вибух.
СБУ повідомила про підозру двом громадянам України – Сергію Євсюкову та Дмитру Нейолову, які обіймали посади начальника та першого заступника начальника установи, створеної угрупованням “ДНР” на базі колонії. Їм інкримінують жорстоке поводження з військовополоненими, поєднане з умисним убивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України). Також у СБУ розповіли, що в листопаді 2022 року обох окупантів зняли з “посад”, наразі вони переховуються на тимчасово окупованій частині Донеччини.
На сайті президента 11 липня 2023 року опублікували петицію з проханням започаткувати на державному рівні дні скорботи та вшанування пам’яті захисників, страчених унаслідок теракту в колонії №120 смт Оленівка. Її ініціювала Марія Алєксєєвич, представниця громадської організації “Спільнота родин Оленівки”. Петиція набрала понад 25 тисяч голосів, однак відповіді президента досі немає.
