Місцеперебування “азовця” Олега Лобова, якого тяжко поранили під час теракту в Оленівці, досі не відоме

Місцеперебування Олега Лобова, військовослужбовця ОСЗП “Азов” Нацгвардії, якого росіяни взяли в полон під час оборони Маріуполя, досі не відоме: рідні знають лише, що його евакуювали з заводу “Азовсталь” 17 травня 2022 року й після лікування в одній з донецьких лікарень перевезли до колонії. 28 липня того ж року “азовець” перебував у бараці Оленівської колонії, де відбувся теракт, і також отримав важке поранення.

Про це виданню ZMINA розповіла його дружина Анна Лобова.

Олег та Анна Лобови. Фото: фейсбук Анни Лобової

24 лютого 2022 року Олег повідомив Анні, що “азовці” оборонятимуть Маріуполь. Через відсутність нормального зв’язку подружжя спілкувалось вкрай рідко. Інколи чоловіку доводилось телефонувати дружині по відкритому звʼязку, щоб повідомити їй, що з ним все гаразд. Також він постійно розпитував про новонароджену доньку, чи вистачає їм їжі та чи є у них все необхідне.

“Він знав, що під час окупації ми не були в Маріуполі і у нас не було дитячого харчування. Тобто гроші були, але ти не міг нічого купити. Тоді всім було важко, але ми не жалілися – ані я, ані він. Під час оборони Маріуполя була повна невідомість і було незрозуміло, через кого дізнаватися якусь інформацію”, — пригадує жінка.

З 14-го на 15 квітня 2022 року Олег вийшов на зв’язок з Анною, коли бійці маріупольського гарнізону проривалися до “Азовсталі”. Під час переправи через річку загинув його брат-близнюк. Відтоді дружина отримувала звістки від чоловіка ще рідше.

“Майже всю інформацію ти отримуєш з новин або нашого маленького родинного чату. Було боляче дивитися, як обстрілюють завод, де перебуває твій чоловік. Звісно, ти маєш бути сильною, щоб піклуватися про дитину”, — каже Анна.

17 травня того ж року Лобов написав дружині, що міцно обіймає її та доньку, проте жодним словом не обмовився про вихід з “Азовсталі”. Про це Анна дізналася з телевізійних новин та допису з родинного чату.

“Одна з дружин бійців написала у чаті, що їй хтось повідомив, нібито потрібно чекати звернення “Редіса” (Денис Прокопенко, полковник НГУ . – Ред.), що хлопців будуть утримувати у “сірій зоні”. Що вони нам всі зателефонують, коли будуть на місці і що скоро ми будемо разом. Хто їй таке писав, я не знаю, але вона дійсно таке поширила”, — розповіла Лобова.

Після прочитаного вона почала цікавитися у інших, що таке “сіра зона”, і її здивувало, що захисники мали опинитися між двох вогнів. Коли ж окупанти виклали відео виходу бійців з “Азовсталі”, їхні дружини сподівалися, що це евакуація. Проте Анна вже тоді зрозуміла, що це полон.

“Я побачила на відео, коли наші хлопці виходили, то їх обшукували. Але у мене були сподівання, що їх нарешті перестануть бомбити і будуть годувати. Я вірила, що є озвучені сторонами домовленості та їх дотримуватимуться. Що просто так вони не підуть в полон, бо знають, що на них там може чекати”, — згадує дружина військовополоненого.

29 липня 2022 року Анна, бувши в окупації, випадково побачила по російському телебаченню новину про вибух в Оленівці, під час якого загинуло багато людей. Вона написала про це в родинний чат, але інші жінки відповіли, що це може бути вороже ІПСО. Однак, коли росіяни почали викладати жахливі кадри з рештками тіл, вона зрозуміла, що це може бути правдою.

Водночас звільнені, яких утримували в Оленівці, казали, що у приміщеннях, де стався вибух, нікого не утримували, оскільки там була промзона. Тобто українських військовополонених там не могло бути.

“Ми трішки заспокоїлись, поки вночі не з’явилися списки з загиблими та пораненими. Мій чоловік був в обох. Було написано, що його не довезли до лікарні. У мене тоді були різні думки. Я сама себе переконувала, що все буде гаразд. Шукала на відео, які виставляли росіяни, Олега. Побачила на одному з відео, що він лежав у донецькій лікарні. Зробила скриншот і надіслала його рідним. Він був дуже худим та виснаженим. Наступного дня я повністю подивилась відео, на ньому було чутно потужні вибухи. І я зрозуміла, що вони знаходяться в небезпеці, хоч і в лікарні”, — розповіла Анна.

Зі слів звільнених з полону бійців жінці стало відомо, що наприкінці 2022 року або на початку 2023-го “азовців” вивезли з лікарні до колонії. Після цього майже рік про них нічого не було відомо.

Влітку 2024 року з Лобовою почали зв’язуватися звільнені з полону, які розповідали, що бачили Олега. Також вона помітила, що в особистому кабінеті Координаційного штабу змінилося його місцеперебування. 

У липні 2024 року росіяни зняли фільм за участі Олега, під час якого дозволили йому зателефонувати дружині.

“Оце єдине наше спілкування було за весь час його полону. Я встигла йому сказати, щоб він зрозумів, де ми. Він хоча б знає, що ми живі, що з нами все гаразд. Я йому писала про це в листі, який вони йому не передали. Я показала йому нашу дитину, якій було вже два з половиною роки. Але вона його злякалася через невідомий голос і розплакалася. Росіяни це все виставили, не обрізавши”, — каже Лобова.

26 липня 2024 року представники “Спільнота Оленівки” провели брифінг в “Укрінформі”, під час якого показали записані росіянами відео з їхніми рідними. У ньому “азовці” звернулися з проханням до українського керівництва, щоб їх обміняли.

“Деякі нас тоді звинуватили у тому, що ми просуваємо російську пропаганду, але ми лише підтримували звернення наших хлопців. Хоч там були провокативні назви інтерв’ю та питання, але вони гідно відповідали на них. Вони знають, що повернули командування і розраховують, що їх так само обміняють”, — розповідає жінка.  

5 лютого 2025 року один зі звільнених через соцмережі повідомив Анні, що їх знову кудись перевезли.  

Після одноденного голодування у центрі Києва Анна очікувала, що під час обміну “1000 на 1000” повернуть і їхніх рідних, які вижили після теракту в Оленівці. Однак, на жаль, цього не сталося.

“Уряд нарешті має ухвалити проєкт постанови №10188 до третьої річниці теракту в Оленівці 28 липня 2022 року. Нам хочеться бачити результат. Зараз ми очікуємо на зустріч. І вже минув місяць з моменту нашого голодування на Майдані. Ми вірили, що нас почули і наші питання почнуть вирішуватися, однак виявилось, що це не так. Ми не будемо опускати руки, бо не маємо на це права. Ми продовжимо боротися за своїх близьких та їхнє звільнення”, – зауважила вона.

Як відомо, українські та іноземні експерти майже похвилинно відновили хронологію подій в Оленівській колонії в ніч з 28-го на 29 липня 2022 року. У цьому їм допомогли свідчення очевидців злочину та матеріали журналістських розслідувань.

У липні 2022 року адміністрація пенітенціарної установи почала нашвидку переобладнувати в барак один з виробничих цехів. 27 липня окупанти протягом дня заносили до приміщення матраци та подушки, хоча воно ще не було готове для заселення. А 28 липня близько 200 українських захисників перемістили до цього барака, де навіть спальні місця не були належним чином обладнані. Самі ліжка поставили настільки щільно, що пересуватися між ними можна було лише боком. Це стало причиною того, що велика кількість постраждалих полонених так і не змогла врятуватися з барака, який палав.

Увечері 28 липня 2022 року під час шикування військовополонених був присутній чоловік з позивним “Охотнік”, особу якого так і не вдалося встановити. З його появою посилилися знущання та тортури щодо українців.

Того ж дня охорона пішла з барака, а українським оборонцям заборонили виходити з приміщення. За ними наглядав черговий з-поміж військовополонених.

Приблизно о 23:00 – 23:30 захисники почули, як у безпосередній близькості до території колонії працює РСЗВ “Град”. Тоді ж у бараці пролунали два вибухи. На думку більшості опитаних, постріли з “градів” були невипадковими й мали на меті заглушити звуки вибухів у бараці.

Як стверджують правозахисники, характер пошкоджень барака та травми, які отримали військовополонені, свідчать про вибухи, які, найімовірніше, були наслідком пострілу з термобаричної зброї типу “Шмель”. У приміщенні внаслідок цього спалахнула настільки сильна пожежа, що температура в епіцентрі вибуху могла сягати півтори тисячі градусів. Унаслідок вибуху загинули щонайменше 53 полонених, з них девʼятеро – через ненадання своєчасної медичної допомоги.

Тоді ж адміністрація колонії заборонила в’їзд на її територію каретам швидкої допомоги, що приїхали на виклик. Також окупанти забороняли українським військовим медикам, які утримувалися в Оленівській колонії, надавати допомогу потерпілим.

Нагадаємо, представники Офісу генпрокурора 29 липня 2022 року після нічного теракту росіян до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесли відомості за фактом обстрілу військовими РФ колишньої виправної колонії в селищі Оленівка на Донеччині за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України – про порушення законів та звичаїв війни.

Співробітники Головного слідчого управління СБУ під час досудового розслідування провели комплексну експертизу зброї та слідів і обставин її використання. За  висновком експертизи, вибух на території колонії стався внаслідок застосування реактивного термобаричного гранатомета.

В Офісі генпрокурора поінформували, що за результатами проведених судових молекулярно-генетичних експертиз з-поміж загиблих унаслідок вибуху в Оленівці в ніч із 28-го на 29 липня 2022 року, чиї тіла вдалося повернути на підконтрольну Україні територію, ідентифікували 33 особи.

Триває ідентифікація інших 24 повернутих тіл, які могли перебувати в цій колонії.

Також серед повернутих на підконтрольну Україні територію як потерпілих опитали 13 військовослужбовців – ексв’язнів колонії, де стався вибух.

СБУ повідомила про підозру двом громадянам України – Сергію Євсюкову та Дмитру Нейолову, які обіймали посади начальника та першого заступника начальника установи, створеної угрупованням “ДНР” на базі колонії. Їм інкримінують жорстоке поводження з військовополоненими, поєднане з умисним убивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України). Також у СБУ розповіли, що в листопаді 2022 року обох окупантів зняли з “посад”, наразі вони переховуються на тимчасово окупованій частині Донеччини.

На сайті президента 11 липня 2023 року опублікували петицію з проханням започаткувати на державному рівні дні скорботи та вшанування пам’яті захисників, страчених унаслідок теракту в колонії №120 смт Оленівка. Її ініціювала Марія Алєксєєвич, представниця громадської організації “Спільнота родин Оленівки”. Петиція набрала понад 25 тисяч голосів, однак відповіді президента досі немає.