Українці єдині у баченні майбутнього держави. Експерти вказують на вагомий потенціал для успіху перехідного правосуддя
Абсолютна більшість українців (89%) не сумнівається у поверненні всіх тимчасово окупованих територій (ТОТ) під контроль держави, зокрема Донецької, Луганської областей та Криму. Українці вважають, що заради завершення війни країна не має йти на жодні компроміси – ані щодо втрати територій, ані відмови від членства в НАТО чи європейської інтеграції.
Про це свідчать результати опитування “Післявоєнне майбутнє України“, яке провів Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД).
Дослідження проводилось протягом листопада 2022 року та охопило 3018 респондентів зі всієї України, окрім тимчасово окупованих територій.
Провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень Андрій Черноусов розповів, що більшість українців (57%) перемогою у війні над російським агресором вважатиме повернення до кордонів 1991 року. А для помітної кількості опитаних (21%) перемогою у війні стане визнане лідерство України в Східній Європі.
Повернення Криму, за словами Черноусова, також є важливою складовою перемоги України, тому що переважна більшість опитаних громадян (84%) окупацію півострова сприймають як частину війни з Росією.
“Більшість громадян України (78%) стверджують, що держава не має йти на жодні компроміси/поступки за агресором: не поступатися територіями, не відмовлятися від курсу на ЄС та НАТО, не надавати жодного спеціального статусу тимчасово окупованим територіям. Ми спостерігаємо рекордну єдність за всю історію незалежної України стосовно таких питань як євроінтеграція та вступ до НАТО”, – каже Андрій Черноусов.
Крім того, українці здебільшого не мають ілюзій щодо післявоєнної відбудови країни та називають найсуттєвіші загрози: занадто важкі пошкодження інфраструктури (59%), корупція (59%) та брак коштів в державному бюджеті (45%).
Також опитування ХІСД показало, що переважна більшість українців (85%) вважає, що з жителями тимчасово окупованих територій України варто зберігати зв’язки.
За словами Альони Луньової, директорки з адвокації Центру прав людини ZMINA, підтримка таких зв’язків залишається актуальною для населення вже не перший рік.
Крім того, соціологи ХІСД досліджували ставлення українців до отриманого на окупованих територіях громадянства країни-агресора. Як йдеться у дослідженні, значна частина опитаних взагалі не визнає це громадянством і відповідно пропонує ігнорувати ці “папірці”. Багато хто готовий виправдовувати отримання російських паспортів, якщо це робилось вимушено, заради виживання в умовах окупації.
“У порівнянні із 2021 роком, цьогоріч збільшилася кількість людей, які не визнають громадянство, яке отримане на окупованих територіях, і зменшилася кількість тих, хто ставиться до набуття такого громадянства із розумінням. Але одночасно, хоч і не суттєво, збільшилася кількість тих, хто вважає отримання російського громадянства злочином. Наприклад, щодо Криму так вважали 9,9 % у 2021-му і 14% у 2022 році”, – коментує Альона Луньова.
Вона додає: важливо, що законодавство України чітко окреслює позицію держави про те, що примусове набуття українцями в окупації громадянства РФ не визнається Україною та не є підставою для втрати українського громадянства.
На думку експертки коаліції “Україна. П’ята ранку” Дар’ї Свиридової, неймовірні масштаби злочинів Росії є значним викликом для системи правосуддя, яка потребує посилення.
“Дослідження показало: 76% громадян бачать правосуддя в рамках національного законодавства та українського суду з можливим залученням іноземних фахівців. Й лише 14% опитаних очікують, що таке правосуддя має відбуватись за допомогою міжнародного трибуналу”, – каже Дар’я Свиридова.
Також опитування виявило ставлення українців до колабораціонізму, тобто співпраці з країною-агресором на шкоду Україні. Так, респонденти вважають колаборантами учасників незаконних збройних формувань, комбатантів, керівників та співробітників органів окупаційної влади. Опитані вважають, що такі особи мають нести кримінальну відповідальність. Водночас 28% респондентів вважають, що треба карати всіх пересічних громадян, які співпрацювали під час окупації з місцевою владою.
На думку Свиридової, в Україні досить неякісне законодавство щодо колабораційної діяльності, яке фактично дозволяє притягати до відповідальності за колабораціонізм потенційно будь-кого та за будь-які дії на окупованих територіях. Такі підходи не лише не сприяють розбудові справедливості за наслідками війни, але й суттєво перешкоджають процесам реінтеграції, каже Свиридова.
