Українці не вважають доступ до культурних прав людей з інвалідністю виключно проблемою цих людей – опитування

Українське суспільство не вважає доступ до культурних прав людей з інвалідністю лише проблемою людей з інвалідністю, адже дві третини опитаних (66%) вважає державу і майже половина (49%) – органи місцевого самоврядування відповідальними за створення відповідних умов.

Про це свідчить аналітичний звіт за результатами всеукраїнського опитування “Думки і погляди населення України” (Омнібус), що проходило у вересні 2021-го і Польовий етап дослідження тривав з 15 до 22 вересня 2021 року. Загалом у межах дослідження проведено 2002 інтерв’ю..

Фото: Jeff Pachoud / AFP / Getty Images

Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, яку Україна підписала 2008 року, покладає на державу обов’язок створювати необхідне середовище та можливості для розвитку людей з інвалідністю. Зокрема, стаття 30 зобов’язує забезпечити людям з інвалідністю:

• доступність творів культури;
• доступність телебачення, фільмів, театральних вистав та інших культурних заходів;
• доступність будівель кінотеатрів, музеїв, бібліотек та інших закладів, де відбуваються культурні заходи;
• створення можливостей для творчого розвитку;
• адаптування творів для осіб з порушеннями зору без порушень авторського права.

Водночас документ не зобов’язує приватних надавачів послуг робити свій контент доступним для людей з інвалідністю, бо його норми лише спонукають засоби масової інформації, особливо ті, що працюють у мережі, до цього.

“Українське законодавство частково покладає обов’язок за забезпечення доступності контенту на приватних надавачів послуг. Наприклад, ст. 23 ЗУ “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” зазначає, що телерадіоорганізації (незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування) повинні забезпечувати субтитрування або переклад жестовою мовою відеоконтенту. Але у зв’язку з відсутністю розробленого механізму виконання цієї норми вона фактично не виконується приватними надавачами послуг”, – зазначають автори звіту. 

Всеукраїнське опитування показало, що понад третину українців з порушеннями зору (37,1%) вважають, що, наприклад, книжок у доступному форматі могло б бути більше. Наразі найпопулярнішим форматом книжок серед таких людей є аудіокниги: їх слухають 56% осіб з порушеннями зору.

Репетиція британських танцівників. Фото: culturepartnership.eu

Більшість опитаних людей з порушеннями слуху вважає, що й фільмів у доступному для них форматі в кінотеатрах або інтернеті могло б бути більше. Приблизно третина з них (36,4%) не користується застосунками або сайтами для перегляду фільмів зі звукописом. Разом з тим половина дорослого населення країни готова дивитися фільми із субтитрами в кінотеатрах, навіть якщо вони озвучені українською мовою, водночас майже третина всіх українців (32,1%) зазначили, що зовсім не відвідують кінотеатрів.

Майже дві третини опитаних з порушеннями опорно-рухового апарату (63,8%) взагалі не відвідують культурних закладів та подій. Менш ніж половина людей з порушеннями зору (45,9%) та лише кожна п’ята людина з порушеннями опорно-рухового апарату (23,2%) бували на культурних заходах, у яких, на їхню думку, враховувалися їхні потреби.

“Архітектурна недоступність будівель та просторів, де відбуваються культурні події, залишається викликом у реалізації людьми з інвалідністю культурних прав. Особливо це характерно для подій, що відбуваються в сільській місцевості чи невеликих містах. При цьому недоступність таких подій збільшує їх вартість для людей з інвалідністю, як зазначили учасники фокус-груп. Послуги супроводжуючої особи або витрати на таксі через недоступність громадського транспорту змушують людину обирати: відмовитися від участі в події або витратити більше коштів”, – кажуть дослідники. 

Результати опитування людей з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень показали, що 40% опитаних жінок та 24,2% опитаних чоловіків узагалі не вміють читати. 

Також у 61% опитаних людей без інвалідності інвалідність асоціювалася з чимось негативним, таким, що обмежує: “непрацездатні”, “люди з обмеженими можливостями”, “люди, які не можуть себе самостійно обслужити”, “люди, які потребують допомоги”, “безпорадні”, “недієздатні”, “люди, які стикаються з життєвими труднощами”, “люди з труднощами в спілкуванні”

Дослідники підготували низку рекомендацій для парламенту та уряду, щоб виправити ситуацію з доступом людей з інвалідністю до культурного життя. Так, наприклад, МОН та Мінкульт закликають невідкладно затвердити стандарти доступних форматів інформації, зокрема простої мови, звукоопису, розгорнутого субтитрування, перекладу жестовою мовою, друку шрифтом Брайля та збільшеного шрифту. 

Мінцифри пропонує запровадити стандарти доступності вебконтенту підприємств та установ сфери культури, що розповсюджують культурні продукти, та застосунків, у яких надають послуги сфери культури. 

Також уряду рекомендують подати на розгляд Верховної Ради законопроєкт, який стимулював би видавництва і дистриб’юторів книжок видавати електронні та аудіокниги. 

Фотографія обкладинки: Jeff Pachoud / AFP / Getty Images