Україна тричі відмовила росіянину Сергію Анісіфорову в отриманні притулку

Російський біженець Сергій Анісіфоров днями отримав чергову, уже третю за останні два роки, відмову в отриманні статусу біженця на території України.

Про це пише в колонці “Нового часу” директор з розвитку Фонду Free Russia Foundation, засновник проекту EmigRussia.org Григорій Фролов.

За його словами, Анісіфоров, який пройшов Революцію гідності від початку і до кінця, який отримав контузію, а пізніше – медаль УПЦ КП “За жертовність і любов до України” з рук патріарха Філарета, – не перший і не останній утікач від путінського режиму. Однак близько 90% росіян, які в останні два роки подавали заяви на статус біженця, отримали відмову.

Водночас Фролов наголошує, що справа Анісіфорова показова, оскільки Анісіфоров і його адвокати за минулі два роки виграли 6 судів різних інстанцій у Державної міграційної служби (ДМС).

Але одеське управління ДМС вважає інакше: оскільки Сергій не може довести, що на нього в Росії порушено кримінальну справу за участь у Майдані, то перебувати в Росії для нього безпечно. Фактично, міграційна служба пропонує активісту з’їздити в Росію, щоб пересвідчитися, чи захочуть його там затримати за якою-небудь політичною статтею, чи ні, – і якщо захочуть, тоді вже Сергій, на думку ДМС, зможе повернутися в Україну і подати заяву на статус біженця.

Фролов розповідає, що як доказову базу сторона захисту використовувала, зокрема, наочні приклади політичного переслідування в Росії: справу Сенцова і Кольченка, справу Катерини Вологжанінової, а також аналогічну справу кримського активіста Костенка.

Одеська ДМС у відповідь використовує формулювання, очевидно взяте з обвинувального висновку російського державного обвинувача: “Інформація про арешт в РФ членів “Правого сектора” Сенцова, Афанасьєва та інших осіб не має відношення до матеріалів справи шукача притулку, згідно з отриманою інформацією, заявник не є членом “Правого сектора” та інших організацій на території нашої країни, діяльність яких заборонена в РФ”.

Фролов нагадує, що, як відомо, ні Сенцов, ні Кольченко, ні Афанасьєв активістами “Правового сектора” ніколи не були, про що свідчать і показання свідків сторони захисту, і сам “Правий сектор”, який видав російському суду відповідну довідку.

Так само, за словами Фролова, представники ДМС на судових процесах у справах біженців з Росії, обґрунтовуючи відмову, цитують Конституцію РФ – “демократичної держави, у якій неможливі переслідування за політичними мотивами”. На одному із засідань суду у справі іншого російського біженця, Петра Любченкова, представниця ДМС заявила дослівно наступне: “Це не моя думка, це думка, яка закріплена в Конституції Російської Федерації, а я, як представник закону, можу посилатися лише на норму закону. У Росії немає ні тортур, ні нелюдського поводження, офіційно це ніде не закріплено”.

“Судячи з деяких формулювань, використаних ДМС, можна припустити, що українська міграційна служба підтримує зв’язок з російськими правоохоронними органами і активно спирається на їхні матеріали у своїх рішеннях. Крім наведеного вище формулювання з обвинувального висновку у справі Сенцова, на цю думку наводять і численні документи з справи Любченкова”, – пише Фролов.

За його словами, таким чином одеське управління ДМС фактично визнає правомірність численних репресивних рішень російської державної машини, часто розглядаючи їх через призму російського права, а не здорового глузду. При цьому одеське управління ДМС ніяк не хоче спиратися ні на матеріали МЗС України щодо політичної ситуації в РФ, ні на рішення Верховної Ради про визнання Росії країною-агресором, ні на аналітику цілої низки шанованих правозахисних організацій.

Фролов нагадує, що статус біженця – це не громадянство, він не дає політичних прав, він не дасть дозвіл на безвізовий в’їзд в ЄС після введення такого для українців. Статус біженця – це право легально перебувати і працювати в Україні, 17 гривень одноразової допомоги і захист від екстрадиції до країни походження.

“Мені хочеться сподіватися, що подібне ставлення до шукачів притулку є не свідомою настановою “згори”, а перегинами на місцях, а саме в Одесі. Я хотів би звернути увагу начальника відділу у справах іноземців та біженців Державної міграційної служби Наталії Науменко на цю тривожну інформацію. Сподіваюся, необхідні заходи щодо відновлення законності будуть вжиті”, – пише Фролов.

За його словами, Анісіфоров не має оксфордського диплома і не є представником міської інтелігенції. Протягом останніх п’яти років Сергій грав епізодичні ролі мало не в кожному російському серіалі про бандитів і міліціонерів. Це людина не з найлегшою долею, яка виросла в дитбудинку, і не має в Україні величезної компанії або впливової інституції, яка за нього заступилася б як за унікального фахівця, потрібного українській економіці.

При цьому Анісіфоров мав формальні підстави для отримання українського громадянства, оскільки постійно проживав на території України до розпаду Радянського Союзу. Він виїхав з Росії в жовтні 2013 року і планував отримати українське громадянство за територіальним походженням відповідно до законодавства України. Але почалися події Майдану, у яких Сергій брав активну участь і через це втратив можливість легалізуватися за загальною процедурою.

“Теоретично Сергій повинен виїхати на три місяці з України, в’їхати назад і подати документи. Практично справи йдуть таким чином, що ми не знаємо, чи зможе Сергій після такої поїздки повернутися в Україну – і в принципі залишитися на волі”, – пише Фролов.

За його словами, зараз Анісіфоров готується до сьомого за рахунком судового розгляду.