У МВС кажуть, що звільнення українських політв’язнів — не їхня компетенція
Дата:22 Березня 2018
A+A-Щоб отримувати корисні матеріали, підпишіться на розсилкуПідписатися
МВС не хоче розробляти проект постанови Кабміну, який зобов’язуватиме правоохоронців надавати докази невинуватості утримуваних у Росії та окупованому Криму українців.
Це стало відомо під час робочої зустрічі в МВС, яка напрацьовує зміни до Плану дійНацстратегії з прав людини.
Захід 124.4 Плану дій пропонує, аби “українські правоохоронні органи та інші органи, які можуть володіти відповідною інформацією, підтримували юридичний захист у пошуку доказів невинуватості утримуваних в місцях несвободи Росії та окупованого Криму українців”. Захід мають виконувати МВС,СБУ за згодою та інші зацікавлені органи влади.
Для МВС цей захід виявився незрозумілим. Під час робочої зустрічі відомство цікавилось, хто ініціатор заходу, аби уточнити, що мається на увазі. Однак ніхто з громадських організацій цього не знав.
Начальник відділу Головного слідчого управління МВС Ігор Калантай заявив, що через законодавчі обмеження правоохоронний орган не може надавати отриману слідчим інформацію. За його словами, МВС переслідує тих, хто незаконно позбавляє українців волі.
“Якщо йдеться про політичних в’язнів, то ми порушуємо кримінальні справи за заявами родичів чи правозахисників. Злочин кваліфікується за статтею 146 (“Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”) або інша стаття. Ми розслідуємо правомірність затримання людини, незаконність перебування у незаконно сформованих органах Криму і визначаємося з виною представників так званих “правоохоронних органів” у Криму та правоохоронців уРосії. Якщо підозрюваних затримують в інших країнах, окрім Росії, то їх можуть притягнути до кримінальної відповідальності в Україні”, – розповів Ігор Калантай.
Представник МВС вважає, що питання звільнення українських політв’язнів – це не компетенція МВС.
“СтосовноАТО у нас є спільний наказСБУ, МВС таМіноборони. Він уможливлює через координаційний центр пошук, звільнення людей, взаємодію із рідними постраждалих, ідентифікацію трупів. Якщо цей наказ діє на підставі закону про СБУ, АТО, то щодо Криму в Україні діє один закон – “Про організацію правового режиму на території окупованого Криму”, і він не роз’яснює нам організацію роботи щодо звільнення незаконно позбавлених волі”, – розповів Ігор Калантай і додав, що він не знає прецедентів у законодавстві, коли б правоохоронці надавали докази невинуватості адвокатам.
У МВС наголошують, що незаконне позбавлення волі громадян України – політичне питання.
“Ми ж розуміємо, усі ці випадки позбавлення волі мають політичні мотиви. Тому такі люди звільняються за домовленістю на вищому рівні”, – каже Ігор Калантай.
Голова громадської організації “Кримська правозахисна група” Ольга Скрипник вважає, що в аргументації МВС є певна рація. Але це не означає, що відомство має право відсторонитись від процесів звільнення політв’язнів.
Ольга Скрипник
“Аби захищати політв’язнів, не обов’язково мати докази невинуватості. Бо Російська Федерація в межах збройного конфлікту все одно не має права позбавляти їх волі”, – коментує вона.
Правозахисниця вважає, що задля звільнення незаконно позбавлених волі потрібна координація між державними органами, правозахисними організаціями та рідними постраждалих.
“У межах розслідувань немає цієї координації. Зараз відновлена прокуратура Автономної Республіки Крим та поліція АРК. Між цими двома структурами в рамках їх повноважень більш-менш є співпраця. Прокуратура може відкривати провадження, поліція їх розслідує. Але ж справи по Криму відкривають СБУ, Генпрокуратура та військова прокуратура. І між ними немає координації. Так само немає координації із правозахисними організаціями та родичами. Рідні мають знати, як проводиться розслідування, що саме кожен орган робить задля звільнення та пошуку винних у незаконному позбавленні волі”, – констатує правозахисниця.
На її переконання, правоохоронні органи не зможуть ефективно працювати без правозахисних організацій, які мають доступ до окупованих територій.
“Правозахисні організації мають можливість спілкуватись із постраждалими та свідками. Їхні співробітники часто самі є свідками злочинів. Такі організації мають докази порушень прав людини. Більш того, це фахові організації, які знаються на нормах міжнародного гуманітарного права, збирають інформацію для Міжнародного кримінального суду. Тому така співпраця була б вкрай необхідною та корисною між усіма органами та постраждалими. Не можна робити вигляд, що це просто громадянське суспільство і що з ними можна не співпрацювати”, – каже Ольга Скрипник.
За її словами, лише з 2016 року почали з’являтись кримінальні провадження через незаконне позбавлення волі громадян України в Криму. Наразі відкрито понад 50 проваджень за ст. 146 Кримінального кодексу (“Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”).
“Багато залежало від прокуратури Автономної Республіки Крим, яка докладала зусиль, аби по кожному кримському політв’язню відкрили провадження. Так само багато залежало й від правозахисних організацій. У цих справах допитали свідків, родичів. Дані про деяких осіб навіть передали у міжнародний розшук”, – розповідає Ольга Скрипник.
Однак українські правоохоронці часто не порушують кримінальні провадження за незаконне позбавлення волі українців у Росії.
“І це неприпустимо. Ми розуміємо, що збирати докази на території Росії – важко, але це не означає, що неможливо. Можна хоча б відкрити провадження. Для цього є підстави”, – каже Ольга Скрипник.
Правозахисниця наголосила, що верифікувати дані про підозрюваних у незаконному позбавленні волі українців потрібно також, аби подавати цих людей для персональних санкції від ЄС та різних країн.
“Бували випадки, коли ми з колегами задля санкцій передавали свої списки причетних до катувань та позбавлення волі. Виходило, що перелік правозахисних організацій більший за перелік Генпрокуратури або МВС. Це ненормально. У нас не так багато можливостей верифікувати людей. У цьому б робота МВС та Генпрокуратури була б безцінною”, – каже Ольга Скрипник.
Правозахисниця вважає, що МВС могло б розгорнути на адмінмежі з Кримом пункти прийому громадян. У них поліція могла б проводити необхідні слідчі дії із постраждалими та свідками.
На думку Ольги Скрипник, захід Нацстратегії потрібний. Його варто лише переформулювати, аби уможливити координацію державних органів у питанні політв’язнів.
Нагадаємо, 1 березня 2018 року Верховна Радапопросила парламенти іноземних держав засудити політичні репресії Росії проти громадян України і допомогти звільнити політичних в’язнів з в’язниць Росії. У своїй постанові український парламент поіменно перерахував незаконно утримуваних Росією громадян України.
