У Гаазі помер засуджений до довічного воєнний злочинець Ратко Младич

Ратко Младич, якого міжнародний трибунал засудив до довічного ув’язнення за геноцид у Сребрениці та інші злочини під час війни в Боснії і Герцеговині, помер 27 серпня під вартою ООН. 

Про смерть Младича повідомив його адвокат Драган Іветич, пише Reuters.

Ратко Младич. Фото: Reuters

Младич був сином югославського партизана, який загинув 1945 року. Коли 1991-го почався розпад Югославії, він служив офіцером Югославської народної армії.

Після початку війни в Боснії і Герцеговині 1992 року Младича призначили командувачем новоствореної армії боснійських сербів. Його сили швидко встановили контроль приблизно над 70% території країни.

Військові оточували десятки міст, використовуючи важке озброєння, яке раніше належало Югославській народній армії, та спалювали села. Водночас близько 22 тисяч військовослужбовців Сил ООН з охорони, які перебували в країні та мали наказ не ставати на бік жодної зі сторін, фактично не могли зупинити насильство.

Під час війни сили боснійських сербів під командуванням Младича вчиняли масові вбивства, катування, сексуальне насильство та інші злочини проти цивільних і полонених.

У деяких випадках полонених змушували їсти сіль і не давали їм води, через що люди задихалися від спеки. У таборах людей морили голодом і ґвалтували. Деяких полонених змушували стрибати з мосту, а потім розстрілювали. Сотні людей убивали вночі після того, як їх виганяли з місць утримання за допомогою хімічного газу.

Сили боснійських сербів під командуванням Младича також тримали в облозі Сараєво та регулярно обстрілювали місто з артилерії, танків, мінометів і великокаліберних кулеметів. Унаслідок облоги загинули близько 10 тисяч людей.

Масове вбивство у Сребрениці стало кульмінацією війни в Боснії і Герцеговині, яка на той момент тривала вже понад три роки.

У липні 1995 року війська боснійських сербів захопили Сребреницю, яку ООН оголосила “зоною безпеки” для захисту цивільного населення. Після захоплення міста сили під командуванням Младича вбили щонайменше 8 тисяч боснійських мусульман – переважно чоловіків і хлопців.

Младич наказав оператору знімати захоплення оточеної Сребрениці. На цих записах він хвалив своїх військових і спілкувався з нідерландськими миротворцями ООН, яких запевняв, що цивільному населенню нічого не загрожує.

Після захоплення міста Младич представляв його як “подарунок сербському народові” та називав події помстою мусульманам за часи, коли територія перебувала під владою Османської імперії.

Наступного дня сили Младича роздавали дітям солодощі перед камерами та обіцяли людям безпечну евакуацію. Водночас тисячі чоловіків і хлопців готували до страти.

Упродовж чотирьох днів тіла вбитих за допомогою бульдозерів ховали в масових могилах. Згодом частину останків викопали та перепоховали у віддалених місцях у горах, щоб приховати докази злочинів.

Муніра Субашич, чоловіка та сина якої сили боснійських сербів убили після захоплення Сребрениці, називала Младича символом злочинів, скоєних під час війни. Вона розповідала, що жінок ґвалтували, а чоловіків і хлопців убивали лише через те, що вони були мусульманами. За її словами, для неї Младич став для сербів тим самим символом злочинів, яким Адольф Гітлер був для Німеччини.

Коли 1995 року НАТО намагалося стримати сили боснійських сербів погрозами обмежених авіаударів, військові Младича захопили миротворців ООН і використовували їх як живі щити, зокрема приковували до об’єктів, які могли стати цілями ударів.

Згодом ситуація почала змінюватися через тиск західних держав, приховані постачання американської зброї та підготовку хорватських і боснійських мусульманських сил. Остаточно послабити армію Младича допомогли удари НАТО.

У листопаді 1996 року під тиском західних країн Младич та інші високопоставлені генерали залишили свої посади. Цього вимагала тодішня президентка Республіки Сербської Біляна Плавшич, яка змінила на посаді Радована Караджича. Згодом її саму засудили за участь у воєнних злочинах.

Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії встановив, що метою кампанії було етнічне очищення – насильницьке витіснення боснійських мусульман, хорватів та інших несербів з територій Боснії і Герцеговини для створення так званої Великої Сербії.

Трибунал дійшов висновку, що Младич разом із тодішнім президентом Сербії Слободаном Мілошевичем та політичним лідером боснійських сербів Радованом Караджичем був учасником злочинного задуму, спрямованого на реалізацію цього плану.

Радована Караджича також визнали винним у геноциді. Упродовж багатьох років після завершення війни він і Младич залишалися серед найбільш розшукуваних Міжнародним кримінальним трибуналом щодо колишньої Югославії.

До повалення режиму Слободана Мілошевича внаслідок масових протестів 2000 року Младич жив у Белграді, хоча й намагався не привертати до себе уваги.

Сам Мілошевич помер у слідчому ізоляторі в Гаазі 11 березня 2006 року. На той момент тривав його чотирирічний судовий процес за звинуваченнями в геноциді та інших воєнних злочинах, скоєних у Хорватії, Боснії і Герцеговині та Косові. Через його смерть суд не встиг ухвалити вирок.

У різні роки зʼявлялися повідомлення, що Младича бачили на кінних перегонах або футбольному матчі в Белграді. У 2004 році НАТО повідомляло, що він зустрічався зі своїми колишніми соратниками в бункері в боснійському місті Хан-Пієсак.

Затримали Младича лише 2011 року. Він не чинив опору. На той момент його права рука майже не рухалася – ймовірно, через інсульт, який він не лікував. Його стан різко відрізнявся від того, в якому він з’являвся на кадрах із захопленої Сребрениці 1995 року.

У 2013 році Младич переніс серцевий напад, а під час судового процесу неодноразово скаржився на погане здоров’я.

Сам Младич своєї відповідальності не визнавав. Коли 2017 року судді оголосили йому довічний вирок, він назвав обвинувачення брехнею.

У 2019 році Младич повідомляв суддям, що через стан здоровʼя не може виконувати фізичні вправи на відкритому повітрі, та просив дозволити йому поїхати до Сербії, щоб відвідати могили родичів. Суд відмовив у цьому проханні.

У 2021 році суд відхилив апеляцію Младича та остаточно залишив у силі довічне увʼязнення. Надалі судді також неодноразово відмовляли йому в достроковому звільненні з гуманітарних причин.

Останні місяці Младич перебував у лікарняному відділенні слідчого ізолятора ООН у передмісті Гааги.

У серпні 2026 року лікар ООН дійшов висновку, що Младич може померти будь-якої миті, зокрема протягом найближчих тижнів. Попри це, суд знову відмовив у звільненні, вирішивши, що воно не відповідало б інтересам правосуддя.

Родина та лікарі неодноразово нарікали на здоров’я засудженого та марно вимагали звільнення. Судді тоді наголошували, що немає жодного додаткового лікування, яке було б недоступним для Младича в Нідерландах.