У більшості інтернатів відсутні бомбосховища, а персонал таких закладів часто нехтує сигналами тривоги – дослідження

В українських закладах інтернатного типу здебільшого відсутні бомбосховища. Значна частина з них має підготовлені підвали, де зібрано речі першої потреби. Проте навіть за наявності укриття персонал часто нехтує сигналами тривоги й користується для безпеки клієнтів правилом двох стін.

Про це повідомив провідний експерт ГО “Харківський інститут соціальних досліджень” Андрій Черноусов, представляючи результати дослідження “Права людей з інвалідністю, які перебувають у стаціонарних закладах під час війни”. 

Новосанжарський дитячий будинок-інтернат. Фото зі звіту

У межах дослідження монітори відвідали 20 установ інтернетного типу. Кожен із закладів мав різний досвід війни: деякі пережили тимчасову окупацію або активні бойові дії поблизу, деякі прийняли внутрішньо переміщених осіб, інші – самі були змушені евакуюватися на безпечніші українські території.

“Відвідавши інтернати та отримавши статистику від міністерства та управлінь, ми можемо сказати: у нас немає спеціально побудованих укриттів. Усі укриття в інтернатах є пристосованими. Це означає, що в кращому разі це більш-менш придатний підвал, який “привели до тями” силами працівників інтернату, благодійних організацій, фондів та просто небайдужих людей”, – наголосив він. 

У звіті зазначається, що більшість облаштованих укриттів має резервне штучне освітлення, місця для сидіння та лежання (лавки, стільці, ліжка), засоби пожежогасіння, питну й технічну воду, харчі, медикаменти для невідкладної допомоги та засоби особистої гігієни, а подекуди навіть туалети чи біотуалети.

Водночас у половині відвіданих інтернатів укриття не відповідають нормам: кількість місць менша, ніж кількість клієнтів і персоналу, немає вентиляції, захисно-герметичних дверей, автономного електропостачання, не обладнано місць для людей з маломобільних груп населення тощо.

“У нас в одному корпусі є підвальне приміщення, але ми дали команду медичному персоналу, якщо будуть вибухи неподалік інтернату, виводити підопічних на вулицю й відводити в поле якомога далі від будівель. Це найбезпечніший варіант, тому що, по-перше, у підвалі мало місця, по-друге, лежачих туди швидко не занесеш. Це не вихід із ситуації. Після окупації комісія селищної ради оглянула приміщення. І вони його нам не рекомендували використовувати як укриття”, – розповів персонал одного з інтернатів. 

Взагалі немає укриттів у чверті відвіданих закладів. Найчастіше це якісь пристосовані для інтернатів будівлі, які зводилися без підвалів.

“Є низка інтернатів, зокрема, у Сумській області, де жителі довго залишалися під обстрілами, перш ніж їх евакуювали. Деякі з них отримали осколкові поранення від “прильотів”, – додав Черноусов.

Крім того, навіть за наявності укриттів з часом персонал дедалі частіше нехтує сигналами тривоги й користується лише правилом двох стін, особливо якщо йдеться про людей з маломобільних груп населення, яких украй важко переміщати в укриття.

У звіті зазначається, що так стається з декількох причин. По-перше, питання безпеки в психоневрологічних інтернатах обтяжене психічним станом мешканців. Регулярні тривоги й потреба спускатися в укриття змінюють їхню повсякденність і, відповідно, можуть викликати в них негативні емоції та погіршення стану здоров’я.

По-друге, спуск в укриття всіх клієнтів потребує збільшення кількості персоналу, особливо в нічний час.

“Якщо ми робитимемо це щоразу, тобто на постійній основі тягатимемо наших підопічних, особливо лежачих, тих, які погано почуваються, то через певний час їх просто не стане. Чи поцілить ракета, чи не поцілить. Краще хай вона не поцілить. Але ми їх самі покалічимо й зведемо нанівець усі намагання забезпечити нормальні умови проживання, якщо носитимемо туди-сюди”, – наголосив експерт дослідження.

Раніше ZMINA писала, що в червні до правоохоронців та військової адміністрації Дніпропетровщини надіслали листи від представника Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, у яких ідеться про жахливі умови утримання підопічних тамтешнього дитячого будинку-інтернату. 

Виявилося також, що возять дітей ліфтом, який використовувати не можна, а годують у їдальні поряд із тарганами з посуду, що має сколи. Пити підопічним дають воду, якість якої документально не підтверджено. 

Перевірка виявила й систематичні випадки тілесних ушкоджень підопічних. Також монітори знайшли хлопчика в дитячому ліжку, в якого були зв’язані руки. Фіксацію дитини пояснили нервовим нападом, що трапився напередодні. Однак і про це знайти медичної документації не вдалось. 

Нагадаємо, що під час надзвичайного стану особливо гостро постає питання забезпечення прав людини для осіб з інвалідністю, які проживають в інтернатних установах та інших місцях несвободи. Наразі експерти наголошують на важливості реформування інтернатної системи та пошуку якісної альтернативи, яка відповідала б нормам Європейського Союзу.