Суперечлива риторика та епатаж: “Детектор медіа” склав досьє на автора концепції Yar Media Анатолія Ульянова
Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” запустив нове медіа Yar Media; автором його концепції назвав себе “львівський політбіженець”, який з 2011 року живе в США, американський комуніст, журналіст і блогер Анатолій Ульянов, відомий своїми суперечливими заявами та епатажем.
Журналісти “Детектора медіа” оприлюднили досьє на нього.
Ульянов став відомим в українській блогосфері середини 2000-х завдяки публікаціям на американському (з 2007 року – російському) сервісі LiveJournal. Його знали під нікнеймом dadakinder, сайт Ульянова досі зберіг цю назву. Чоловік позиціює себе як літератор, автор “поетичного кіно”, мистецький критик, блогер, революціонер, онлайн-активіст.
Народився він у Львові, жив там деякий час. Країною свого походження називає Українську Радянську Соціалістичну Республіку.
Під час навчання в Інституті журналістики Київського національного університету імені Шевченка, 2003 року, створив “Украинский литературный портал” (УЛП) – як “ідейну, естетичну, енергетичну” альтернативу “пишномовному ставленню” до офіційної культури.
Згодом УЛП перетворився на видання “Проза”, де Ульянов був головним редактором і автором значної частини текстів. Здебільшого виступав із критикою української літератури та мистецтва в епатажній і провокативній манері. Зокрема, його текст про роман письменника Сергія Жадана “Депеш мод” мав назву “Х*Й” как метод украинской литературы”.
На посаді заступника головного редактора журналу “Шо” Ульянов боровся з цензурними заборонами, зокрема відстоював прийнятність порнографії в мистецтві.
Наприкінці 2000-х років зайнявся політичним активізмом. Під час дострокових виборів у Києві 2008 року долучився до публічної боротьби проти тодішнього мера столиці Леоніда Черновецького. Останній під час свого депутатства ініціював 2003 року ухвалення закону про захист суспільної моралі.
Ульянов випустив трафарети Черновецького в образі сатани, а також читав уголос уривки з творів Генрі Міллера на засіданні комісії з питань захисту суспільної моралі. Також писав антихристиянські памфлети, пропонував провести гей-парад 9 травня і пропагував “любов до інакомислення”. Його публічні виступи стали приводом для конфліктів, зокрема один із членів комісії, телеведучий Данило Яневський, обіцяв “надавати” Ульянову.
У березні 2009 року контркультурника побив член “Братства” Дмитра Корчинського. Нападника затримали, але пізніше випустили.
Після нападу Ульянов разом зі своєю партнеркою, фотографинею Наталією Машаровою виїхали з України до Болгарії. За пів року після їхньої еміграції сайт “Проза” закрили через публікацію забороненої в декількох країнах ілюстрованої книжки про дитячу сексуальність.
Ульянов заснував новий проєкт Looch, який 2021 року закрили вже в Росії – за “пропаганду гомосексуалізму”. Наразі на сайті Looch продаються артбуки про ЛГБТ для дітей, статті Крупської й Коллонтай та книжка самого Ульянова “Фюрер бога”.
За два роки Ульянов з Машаровою переїхали з Болгарії до США та попросили там політичного притулку. Отримали його 2018-го. За цей час чоловік пішов з LiveJournal, який опинився під контролем прокремлівської російської компанії Rambler, і запустив сайт dadakinder.com. Більшість його текстів зараз можна прочитати лише за передплатою. Проте його автобіографія “История моего беженства” доступна всім охочим.
Після виїзду за кордон Ульянов постійно критикує українську владу, особливо після Революції гідності – за “правий поворот”. Через свої соціалістичні та комуністичні погляди він дуже агресивно сприйняв декомунізацію.
Також чоловік став на захист Віктора Медведчука після запровадження санкцій проти його телеканалів і порушення кримінальної справи про державну зраду самого олігарха, назвавши це “державними репресіями” та цензурою.
Риторика Ульянова часто буває суперечливою, це частина його епатажного іміджу, пишуть журналісти “Детектора медіа”.
Наприклад, він часто пише, що слід боротися з дегуманізацією і бачити насамперед у будь-який людині людину. Зазвичай виступає проти “системи”, яка пригноблює людські свободи. І водночас радить “розкуркулювати соціопатів”, які намагаються нажитися на пандемії. Чи засуджує насильство, але не у випадках, коли воно сприяє необхідним, на його думку, змінам.
Щодо ставлення до України, з одного боку, Ульянов “махнув на неї рукою”, вважаючи “історично, політично, культурно і соціально безнадійним, прямо таки принизливим територіальним утворенням”. З іншого – активно реагує на місцеві події, які мали б видаватися йому малозначущими.
У США чоловік також не припиняє боротьби, але якщо в Україні він боровся з цензурою, Черновецьким, ксенофобією, праворадикалами та вульгарністю обивателів, які не розуміють сучасного мистецтва й не сприймають порнографії, то тут об’єктами його боротьби є соціальні та політичні явища, зокрема трампізм і капіталізм.
Ульянов, який зараховує себе до лівих космополітів, комуністів, антиімперіалістів, критикує Володимира Путіна, Олексія Навального, Петра Порошенка, Володимира Зеленського, Берні Сандерса, Джо Байдена, Ізраїль, “грантососів”, українських виборців, нардепів, американських виборців і компанію Facebook тощо.
До розроблення концепції Yar Media Ульянова, за його словами, залучив російський режисер і художній керівник Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр” Ілля Хржановський.
“З огляду на те що в українському медіапросторі, яке захопили “патріотичні” крикливці та колоніальні грантососи, мені оголошено негласний бойкот, моя участь у цьому проєкті стала можливою лише завдяки сміливості Іллі Хржановського”, – написав Ульянов на своїй сторінці у фейсбуку.
Журналісти нагадали, що проєкт меморіалу, запропонований Хржановським, критики називають “Голокост-Діснейлендом”. Проти його бачення, а також проти причетності російських митців і російських бізнесменів до увічнення пам’яті жертв Бабиного Яру виступає чимало українських та іноземних культурних діячів.
Нагадаємо, що Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” заявив про запуск YAR MEDIA 22 жовтня нинішнього року. Над проєктом працюватиме команда документалістів, фотографів, журналістів, учених і митців.
За заявою видавців, мета проєкту – “перетворити пам’ять про трагедію Бабиного Яру на джерело людяності, створити місце діалогу різних людей і разом зробити суспільство більш привітним для всіх”.