Суддю з Маріуполя сім місяців утримують у полоні без меддопомоги. Її викрали під час евакуації та розлучили з неповнолітньою донькою

Суддю Іллічівського райсуду Маріуполя Юлію Матвєєву вже сім місяців тримають у полоні на окупованій території Донецької області. Рідні повідомляють про нестерпні умови тримання та відсутність медичної допомоги.

Про це виданню ZMINA повідомила ініціативна група судової спільноти України, яку створили колеги Юлії Матвєєвої.

Юлія Матвєєва. Фото надане колегами судді Юлії Матвєєвої

Колеги розповідають, що 6 березня цього року Верховний Суд змінив підсудність судових справ, які перебували на розгляді в Іллічівському райсуді Маріуполя, на інші регіони. І всі судді цього суду та члени їхніх родин мусили евакуюватися з міста.

Юлія Матвєєва разом з чоловіком, 13-річною донькою та мамою евакуювалася з Маріуполя 19 березня.

Але на Мангушському блокпості російські окупанти зупинили машину, обшукали й затримали Юлію та її чоловіка Артема Матвєєва, який до 2020 року очолював регіональне відділення Державного бюро розслідувань, а також працював в інших органах прокуратури. Подружжя вивезли до слідчого ізолятора міста Донецька, забрали автомобіль, документи та все майно родини, яке містилося в ньому.

Артем Матвєєв. Фото надане колегами судді Юлії Матвєєвої

Матір судді та її 13-річну доньку викинули на дорозі без речей та засобів для існування. Вони самостійно дісталися Волинської області. Там колеги судді надали їм прихисток та намагаються підтримувати матеріально, допомагають купити необхідні речі, допомогли влаштувати дівчинку на навчання до школи.

Колеги переконані, що приводом для свавільного затримання й утримання в полоні подружжя стала їхня професійна діяльність, спрямована на захист територіальної цілісності України.

Так, за їхніми словами, на посаді судді Іллічівського районного суду Маріуполя Юлія Матвєєва протягом останніх років розглядала кримінальні справи щодо злочинів проти основ національної та громадської безпеки України й ухвалювала обвинувальні вироки, засуджуючи злочинців до відповідної міри покарання.

Чоловік судді багато років працював в органах прокуратури, а протягом 2018–2020 років працював начальником ТУ ДБР у Донецькій та Луганській областях. У межах своєї компетенції здійснював розслідування кримінальних правопорушень щодо незаконних збройних формувань так званих “Л/ДНР” та скеровував обвинувальні акти в цих справах до суду.

“Саме у зв’язку з тим, що суддя не зрадила присязі судді, а її чоловік не зрадив присязі працівника правоохоронного органу, вони перебувають у полоні понад пів року та її готують до “суду”, а доля чоловіка нікому не відома тривалий час”, – йдеться у зверненні ініціативної групи судової спільноти до ЗМІ.

Суддя Юлія Матвєєва за всі сім місяців полону лише двічі мала можливість поговорити телефоном з матір’ю. Вона повідомляла про “нелюдські умови тримання, а також про застосування до неї фізичного та психічного насильства”.

“Юлія благала звернутися до державних органів України з проханням про допомогу, оскільки подальше перебування в тих умовах тримання призведе до її смерті”, – розповіла матір.

Колеги зауважують, що Юлія Матвєєва – це єдина суддя, яка на сьогодні перебуває в полоні російських окупантів та підконтрольних їм терористичних формувань.

Рідні та колеги зверталися до всіх відповідних інституцій України, які працюють над питаннями полонених та зниклих під час війни, зокрема в складі СБУ та Нацполіції. Там відповідали, що роблять усе можливе.

Водночас, на думку матері та колег, таке тривале перебування в жорстких умовах полону може мати найгірші наслідки для жінки. Крім того, проти жінки готують судилище, що також може загрожувати її життю.

Як розповіли ZMINA представники ініціативної групи, ще до повномасштабного вторгнення Юлія Матвєєва мала проблеми з хребтом і проходила тривале лікування. Але в умовах полону без медичної допомоги ці проблеми загострились у рази.

“З розповідей звільнених з полону жінок ми знаємо, що їх утримують у переповнених камерах, не дозволяють сидіти чи лежати. Навіть спати доводиться по черзі”, – кажуть колеги.

Вони додають, що про перебування полоненої судді в Донецькому СІЗО розповідали рідним звільнені з полону окупантів парамедикиня Юлія Паєвська (Тайра) та волонтерка Анна Ворошева.

Також, за їхніми словами, 13-річна донька, яка залишилася без дому та без батьків, перебуває в дуже пригніченому стані через це.  

“Я дуже сумую за мамою і татом. Мені їх так не вистачає. Згадую постійно, як ми вечорами збиралися вдома на вечерю, обговорювали якісь питання, новини. Розповідали, як пройшов день. Поверніть мені маму і тата!!!” – звертається донька Юлії та Артема до всіх, хто може вплинути на повернення її батьків.

Юлія Матвєєва з донькою. Фото надане родиною.

Колеги та рідні Юлії Матвєєвої закликають усіх, від кого це може залежати, допомогти повернути її з полону. А також вони просять з’ясувати місце перебування її чоловіка Артема Матвєєва, про якого наразі нічого не відомо.

За словами міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірини Верещук, станом на 25 вересня в полоні російських військових перебувають 2,5 тисячі українців.

За її словами, у полоні перебуває чимало жінок, з яких знущаються росіяни. 

“Якщо врахувати, що з “Азовсталі” вийшла 131 жінка, то уявіть собі, скільки жінок у неволі. Повернули лише декілька. Жінок треба визволяти, з ними поводяться страшно. Вони знущаються, вони б’ють наших жінок, вони тортурують наших жінок. Світ не має мовчки дивитись і спостерігати, коли вбивають наших жінок у тюрмі”, – сказала Верещук.

Нагадаємо, коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить і Центр прав людини ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

 Такими злочинами вважають:

• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• руйнування і привласнення майна, не спричинене військовою необхідністю;
• примус цивільних чи військовополонених служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• взяття заручників;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи;
• розграбування суспільної та особистої власності тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу warcrimeSOS.UA@gmail.com. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Якщо у вас є дані про викрадення або страти активістів, волонтерів, журналістів, представників органів місцевого самоврядування, повідомте про них нам на адресу: tp@humanrights.org.ua.

Якщо ви бажаєте пройти навчання і долучитися до команди волонтерів коаліції “Україна. П’ята ранку”, які документують воєнні злочини, заповніть онлайн-форму.

Раніше ZMINA оприлюднила перелік організацій, куди можна звернутися як по безкоштовні, так платні психологічні консультації.