Створення Держконцерну телебачення та радіомовлення суттєво загрожуватиме свободі слова – медіаюрист

На розгляд Верховної Ради внесли законопроєкт №6430 “Про Державний інформаційний концерн телебачення і радіомовлення України”, медіаексперти вважають, що його ухвалення може серйозно загрожувати свободі слова та демократії в Україні.

Текст та супровідні документи проєкту доступні на сайті парламенту; станом на сьогодні його статус – “Опрацьовується в комітетах” (профільний – Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики). 

Київська телевежа. Джерело: bigkyiv.com.ua

Автор документа – народний депутат від фракції “Слуга народу” Олег Дунда. Про наміри розробити законопроєкт щодо відновлення інституту державного телевізійного і радіомовлення він повідомив ще 30 листопада на своїй сторінці у фейсбуку.

На переконання парламентаря, Україна має відновити інститут державного телевізійного і радіомовлення, щоб “мати можливість протистояти в інформаційній війні з Росією”.

Згідно з документом, Державний інформаційний концерн телебачення і радіомовлення мають створити у формі акціонерного товариства, 100% акцій якого належить державі.

Структура підпорядковуватиметься Кабінету Міністрів. Статут концерну має затвердити уряд.

Фінансування концерну здійснюватиметься завдяки:

• продажу створеного відповідно до технічних завдань телерадіоконтенту, плати за користування авторськими та суміжними правами;
• коштом державного і місцевих бюджетів;
• орендної плати за користування технічним та студійним обладнанням концерну;
• інших надходжень, не заборонених законодавством.

У пояснювальній записці, зокрема, наголошується, що аналіз вітчизняного законодавства в інформаційній сфері та питаннях медіа і ЗМІ доводить, що наразі в Україні “майже відсутній якісний національний контент, а митці, які готові створювати цей контент, залишені майже повністю поза увагою”.

Натомість запропонований законопроєкт закріплює механізм, який “дає можливість створення якісного національного контенту, формування інформаційного поля держави відповідно до напрямку сучасного розвитку і безпекового пріоритету за принципом “національне – в кожну домівку”.

Держава не є виробником, а лише замовником такого інформаційного контенту, уточнив автор проєкту.

На базі концерну пропонується створити Науково-експертну раду, яка безпосередньо формуватиме вимоги до національного контенту. До її складу входитимуть заслужені діячі культури й мистецтва України.

У коментарі ZMINA медіаюрист Інституту масової інформації Алі Сафаров сказав, що поданий законопроєкт містить суттєві загрози свободі слова в Україні.

“Створення концерну, який об’єднує функції державного органу (Держкіно) та засобів масової інформації, до того ж вимагає для всіх ЗМІ виділити 25% ефірного часу лише під свою продукцію, має ознаки цензури, знищення свободи діяльності засобів масової інформації”, – уточнив він.

На думку юриста, цей законопроєкт становить великі корупційні ризики, адже комісія, сформована концерном, вирішуватиме, що саме створює і поширює концерн і що саме розповсюджуватиметься на приватних каналах, зокрема: все це відбуватиметься за гроші державного бюджету.

Водночас Сафаров зазначив, що юридична техніка законопроєкту така низька, він настільки неякісно складений, що є сподівання, що документ не пройде узгодження в комітетах і не буде ухвалений Верховною Радою.

“Однак закидування самої такої ідеї можна вважати провокацією і перевіркою суспільства на готовність до впровадження цензури та державної пропаганди”, – наголосив він.

Нагадаємо, що Україна, яка стала членом Ради Європи в листопаді 1995 року, зобов’язалася виконувати положення Резолюції 1466 (2005) Парламентської асамблеї РЄ “Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною” від 5 жовтня 2005 року. Зокрема, це:

• перетворення державних телерадіокомпаній на канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами РЄ;
• роздержавлення друкованих ЗМІ, заснованих органами державної влади та місцевого
  самоврядування;
• гарантування прозорості власності на ЗМІ;
• створення рівних умов діяльності для всіх ЗМІ, зокрема перегляд закону 1997 року про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів (540/97-ВР);
• ратифікація Європейської конвенції про транскордонне телебачення (994_444);
• забезпечення відповідності нової редакції закону про телебачення та радіомовлення (2810-15) стандартам РЄ та рекомендаціям її експертів.