Росія штампує вироки українським військовополоненим за одним шаблоном, як на конвеєрі – Максим Буткевич
Росія фабрикує звинувачення українським військовополоненим у нападі на цивільних, використовуючи один і той самий шаблон, і відповідно виносить майже однакові вироки, як на конвеєрі.
Про це звільнений з полону військовослужбовець та правозахисник Максим Буткевич розповів в інтерв’ю “Громадському радіо”.
Максим Буткевич. Фото: “Громадське радіо”За його словами, в колонії на Луганщині, де його утримували, перебувають виключно засуджені військовополонені, щодо яких є вироки по кримінальних справах. Це колишня виправна колонія №19 Луганської області, а зараз росіяни її називають виправна колонія №2 УФСІН Росії в так званій ЛНР.
“Більшість, майже всі, хто був засудженим за такими “справами” на Луганщині, військовополонені, це один і той самий конвеєр. Тобто абсолютно типові справи. Змінюються місця, змінюються прізвища потерпілих, змінюються якісь дрібниці: чи є свідки, чи нема, але загалом одна і та сама модель, вона штампується. І так зване слідство проводиться абсолютно однаково. І “вироки”, як наслідок, штампують так само однаково”, – зазначив Буткевич.
Коли його полонили, він не очікував, що окупанти порушать проти нього кримінальну справу, адже за міжнародним гуманітарним правом військовополонених не можуть судити лише за те, що вони є військовими на боці однієї зі сторін, що воюють, і він точно знав, що не скоїв жодних воєнних злочинів. Але під час допиту у липні 2022 року один з двох російських “слідчих” пообіцяв йому, що “вони його посадять”.
“Я не без долі іронії, але майже щиросердно сказав: “Так немає ж за що, як ви мене посадите?”. Він (слідчий. – Ред.) посміхнувся і сказав щось, на кшталт: “Це не проблема”. Я подумав, як це, не проблема. Виявилося через місяць, що дійсно “це не проблема…” – пригадує Буткевич розмову з окупантами.
За його словами, він був першим засудженим за такою “кримінальною справою”. Він припускає, що його правозахисна діяльність могла на це вплинути, оскільки під час допитів особлива увага не тільки до бойових дій і того, що він робив як військовий, а й до того, що він робив в цивільному житті як правозахисник.
Буткевич також додав, що серед засуджених військовополонених в колонії на Луганщині були абсолютно різні люди з різних міст, які мали різні звання та посади, а також володіли різними цивільними професіями, “такий собі мікрозріз Збройних сил України”.
Буткевич спілкувався з ними, й вони намагались разом знайти якусь систему щодо того, кого саме з військовополонених засуджують за кримінальними справами й поміщають в цю колонію, але системи не знаходилось:
“В результаті це все перетворювалось на якісь руїни й кафкіанський абсурд. Іноді було враження, що діє просто якийсь генератор випадковостей. “Кого б нам сьогодні зробити “воєнним злочинцем?”
У вересні 2022 року під час “розслідування” справи Буткевича окупанти поспішали порушити якомога більше кримінальних проваджень. Він припускає, що це могло бути пов’язано з датами формальної анексії “ЛНР” Росією.
“Вони все одно не встигли. Тому потім настала пауза у кілька місяців. Потім деякі документи було вже перезаповнено наново на російських бланках, за російською процедурою. Бо попередні були “еленерівські”, хоча слідство весь час вів Слідчий комітет Росії. І засудили мене потім уже “іменем РФ”“, – додав він.
Раніше ZMINA повідомляла, що з російського полону звільнили військовослужбовця, правозахисника, співзасновника Центру прав людини ZMINA і “Громадського радіо” Максима Буткевича. Його повернули внаслідок обміну військовополоненими.
Максим Буткевич понад 20 років присвятив правозахисній діяльності. Був координатором Проєкту “Без кордонів”, а також співзасновником Центру прав людини ZMINA та “Громадського радіо”. Протягом багатьох років виступав одним з організаторів показів і подій Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.
Правозахисник виступав з лекціями про права людини, мову ворожнечі для журналістів, активістів та владних структур в Україні та в інших країнах. Працював в офісі Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні.
Після початку повномасштабної війни у березні 2022 року Буткевич вступив до лав ЗСУ, а до російського полону потрапив у червні того ж року.
Проти Максима Буткевича була сфабрикована кримінальна справа. 10 березня 2023 року незаконний “суд” на тимчасово окупованій частині Луганської області призначив правозахиснику та військовому 13 років колонії за те, що він нібито, перебуваючи в Сєвєродонецьку, поранив двох жінок, вистріливши з гранатомета в під’їзд житлового будинку.
Апеляційний суд в Москві залишив вирок чинним, однак ухвалив зарахувати до терміну ув’язнення фактичний час тримання під вартою з 19 серпня 2022 року.
У березні 2024 року Верховний суд РФ залишив без змін 13-річний вирок полоненого правозахисника і військовослужбовця. На судовому засіданні він розповів, що змушений був обмовити себе під погрозами тортур. Російські судді відмовилися долучити до матеріалів справи докази того, що Буткевич узагалі не був на місці ймовірного скоєння злочину. Не взяли до уваги й заяву правозахисників, що він обмовив себе через обіцянки швидкого обміну та погрози тортурами.
Судову розправу над Максимом Буткевичем засудили українські правозахисні організації, Amnesty International, Human Rights Watch, Меморіал, депутати ПАРЄ та інші організації.
Російський “Меморіал” визнав Максима Буткевича політичним в’язнем.
У листопаді 2022 року Максим Буткевич був нагороджений чеською премією “Історії несправедливості”: нагороду замість сина в Празі отримав його батько Олександр. У 2023 році Максим Буткевич був вшанований Спеціальною відзнакою нагороди імені Анни Франк за людську гідність і толерантність від посольства Нідерландів у США та Національною правозахисною премією, яку вручає українська платформа “Правозахисний порядок денний”.
