Інтерв’ю з російськими військовополоненими: Комісія з журналістської етики надала рекомендації українським медіа

Від початку повномасштабного російського вторгнення відеоінтерв’ю з російськими військовополоненими активно поширюють українські ЗМІ: медіаексперти проаналізували такі матеріали й надали рекомендації з висвітлення теми. 

Про це повідомляється на сторінці Комісії з журналістської етики (КЖЕ).

Джерело: pixabay.com

Медіаексперти проаналізували інтерв’ю, створені журналістами, а також записані українськими спецслужбами й використані в ЗМІ.

За їхніми висновками, здебільшого такі матеріали побудовано за одним шаблоном. На початку інтерв’ю журналіст запитує полоненого про його дату і рік народження, місце проживання, наявність родичів тощо. Ці дані дублюються в описі відео.

Обличчя військовополонених не приховано, зокрема обличчя полонених зі слідами опіків, поранень тощо.

Журналіст зазвичай запитує співрозмовника про згоду на відеозапис та його поширення. Але аудиторія нічого не знає про обставини, за яких була отримана така згода.

Короткі інтерв’ю з російськими військовополоненими ЗМІ записують під час підготовки репортажів з місць тримання полонених. Водночас одні медіа не показують обличчя співрозмовників навіть за умов особистої згоди на інтерв’ю. Інші – демонструють обличчя військовополонених, йдеться в аналізі КЖЕ.

Часто в матеріалах, записаних представниками правоохоронних органів або спецслужб і використаних ЗМІ, відсутнє посилання на джерело. Тож вони можуть сприйматися як створені самими журналістами, а не записані в межах слідства чи під час здавання в полон.

У таких відео полонені можуть бути зняті із зав’язаними очима, під час поранення, коли вони потребують невідкладної допомоги, або в лікарні.

“Суспільний інтерес до відеоінтерв’ю російських полонених зрозумілий і виправданий. Війна Росії проти України – це не війна самого лише Путіна. Це війна, у якій конкретні громадяни РФ вбивають українців, і інтерв’ю з полоненими дають можливість отримати свідчення від російських військових”, — йдеться в тексті КЖЕ.

Водночас комісія вважає, що в українських медіа склалася негативна практика висвітлення теми військовополонених армії РФ. Женевська конвенція передбачає гуманне поводження з військовополоненими, включно із захистом від публічної цікавості, актів насильства чи залякування та примусу до надання інформації.

Це стосується демонстрації фотографій або відеозаписів, розголошення записів допитів, приватних розмов чи особистих листів та будь-яких інших приватних даних, зазначала правозахисна організація Human Rights Watch, закликаючи Україну поважати права військовополонених.

Організація заявила, що “українській владі слід припинити публікувати в соціальних мережах та месенджерах відео з полоненими російськими солдатами для залучення уваги громадськості, зокрема ті, де їх принижують або залякують. Таке поводження з військовополоненими порушує їх право на захист згідно з Женевськими конвенціями, спрямованими на забезпечення гідного ставлення до полонених військових будь-якої сторони конфлікту”.

На думку правозахисників, “ЗМІ мають утримуватися від трансляції чи повторної публікації матеріалів про військовополонених, які порушують закони війни”.

Також експерти наголосили на тому, що під час висвітлення теми російських військовополонених ЗМІ порушували Кодекс етики українського журналіста.

Зокрема, демонстрували обличчя, оприлюднювали прізвища, імена, дати народження, місця проживання, дані про родичів. Все це є порушенням не лише Женевських конвенцій, а й пункту 3 кодексу: “Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. При цьому не виключається його право на журналістське розслідування, пов’язане з тими або іншими подіями та фактами, якщо суспільна значущість інформації, яка збирається і поширюється журналістом, є вищою, ніж приватні інтереси особи”.

“Багато журналістів ставлять знак рівності між поняттями “військовополонені” і “злочинці”, називають військовополонених “колаборантами”, “вбивцями” тощо, порушуючи таким чином пункт 4 Кодексу: “Висвітлення судових процесів має бути неупередженим щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду”, – заявили в КЖЕ.

Також комісія вважає, що, розміщуючи відео з логотипами “Воєнна розвідка”, “Національна поліція” чи “Координаційний штаб поводження з військовополоненими”, журналісти зловживають статусом медійника та порушують пункт 2 Кодексу етики українського журналіста: “Служіння інтересам влади чи засновників, а не суспільства є порушенням етики журналіста”.

ЗМІ, які поширюють відеоматеріали, записані правоохоронними органами або спецслужбами, без вказівки на джерело і без відповідного редакційного коментаря, також порушують цей пункт кодексу.

Рекомендації від КЖЕ щодо висвітлення теми російських військовополонених

• Комісія рекомендує журналістам і редакціям у висвітленні тем, пов’язаних з російськими військовополоненими, дотримуватися положень Женевських конвенцій та Кодексу етики українського журналіста.
• Хоча журналісти не є юридично відповідальними в межах міжнародного гуманітарного права, медіа ніколи не мають публікувати матеріали, які розглядають полонених як об’єкти “суспільної цікавості” або наражають їх і їхні сім’ї на більший ризик.
• Варто уникати оприлюднення персональних даних, за якими можна ідентифікувати полоненого і його близьких.
• Рішення про те, чи погоджуватися на інтерв’ю, військовополонений робить в умовах неволі. Рішення може бути ухвалене під тиском обставин, а сама розмова – відбуватися в присутності співробітників закладу, де утримується полонений. Тому і добровільність згоди, і щирість відповідей завжди піддаватимуться сумніву.
• Щоб інтерв’ю викликало довіру, журналістам необхідно повідомляти аудиторії про обставини, за яких записувалася розмова, про те, як обирали співрозмовників, та про інші важливі деталі.
• Обличчя військовополоненого не має показуватися навіть за умови згоди на відеозапис інтерв’ю. Для цього журналісти можуть знімати співрозмовника зі спини або накладати блюр. Кадри загального плану повинні бути такими, щоб обличчя людей неможливо було розпізнати. До кадру не повинні потрапляти таблички чи списки з прізвищами полонених.
• Персональні дані, а також зображення можуть бути поширені лише в окремих ситуаціях, приміром коли родичі військовополоненого розповідають про нього і демонструють його фото.
• Не можна називати місце розташування закладу, де утримуються військовополонені, або включати інформацію, за якою таке місце можна розпізнати.
• Під час інтерв’ю треба уникати образ, тиску стосовно співрозмовника.

“Медійники мають усвідомлювати, що інтерв’ю з військовополоненими, записані в інтересах правоохоронців або спецслужб, – це не журналістика. Що інтерв’ю, записані спецслужбами та поширені в медіа, – це не журналістика. Інтерв’ю, записані з полоненим, коли йому надається медична допомога або коли його очі зав’язані, – це не журналістика. Журналісти, які виконують таку роботу, зловживають статусом і порушують Кодекс етики”, – йдеться в рекомендаціях КЖЕ.

У комісії закликали медіа розробляти в редакціях правила висвітлення теми військовополонених. Позитивним прикладом такої редакційної політики назвали стандарти Радіо Свобода щодо фото й відео з військовополоненими.

Нагадаємо, що раніше Комісія з журналістської етики надала рекомендації медійникам щодо висвітлення тем, пов’язаних з українськими військовополоненими.