Рада посилила відповідальність за колабораціонізм: кого вважатимуть посібниками агресора?

Верховна Рада ухвалила закон, яким посилила відповідальність за колабораційну діяльність, а також визначила особливості застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки.

Про це йдеться в картці документа на сайті парламенту. 

Фото: Shutterstock

Ще 3 березня парламент вніс зміни до Кримінального кодексу, доповнивши його статтею 111-1, що має назву “Колабораційна діяльність”. 15 березня закон набув чинності, й відтоді за колабораційну діяльність можна отримати: 

• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років;
• виправні роботи на строк до 2 років;
• арешт на строк до 6 місяців;
• штраф до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• позбавлення волі на строк до 15 років;
• довічне позбавлення волі.

Згідно зі змінами до Кримінального кодексу додається нова стаття, а саме 111-2 “Пособництво державі-агресору”.

Відповідно до неї пособництвом вважаються “умисні дії, направлені на допомогу державі-агресору (пособництво), його збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за виключенням громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; будь-якої співпраці, у тому числі збір, підготовка та/або передача матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, його збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора; інша взаємодія з представниками держави-агресора, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора”.

Покаранням за пособництво може бути позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої. 

Окрім цього, депутати віднесли підслідність справ щодо співпраці з державою-агресором до слідчих органів безпеки й поширили на таке кримінальне правопорушення можливість спеціального досудового розслідування (inabsentia). Також осіб, підозрюваних у держзраді та співпраці з агресором, дозволили відправляти під варту, а для певної частини підозрюваних суддя має право не визначити розмір застави. 

Мелітопольська депутатка від “Опозиційної платформи – За життя” Галина Данільченко, яку російські окупанти назвали “виконувачкою обов’язків міського голови” після викрадення ними чинного міського голови Івана Федорова. Фото: slidstvo.info

На думку адвокаційної директорки Центру права людини ZMINA Альони Луньової, ухвалений закон несе певні ризики, особливо в нинішній ситуації, коли частина території України контролюється ворожою армією.

“Коли частина території України знаходиться під воєнною окупацією армією іншої країни, маємо сотні тисяч людей, які там живуть. Вони – українські громадяни. Це фермери, вчителі, працівники підприємств критичної інфраструктури, РАЦСів тощо. Вони позбавлені можливості виїхати, заблоковані на цих територіях. Херсонщина, Сумщина, Чернігівщина, Донеччина, Луганщина — зараз на цих територіях окупант намагається імітувати мирне життя. Наприклад, за повідомленнями окупаційних сил, з 1 квітня школи Херсонської області працюватимуть за новою програмою, викладання вестиметься російською мовою. Не впевнена, що в поточній ситуації Міністерство освіти та науки вже надало рекомендації та роз’яснення, що робити вчителям цих шкіл. Ми могли б радити їм саботувати роботу, але не можемо гарантувати нікому безпеку”, – каже вона.

Луньова наголошує, що не до кінця зрозуміло, що саме на практиці вважатимуть пособництвом державі-агресору. Особливе застереження викликає формулювання “та інша взаємодія з представниками держави-агресора, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора”.

“Тобто перелік дій, які можуть визначатися як пособництво, не є вичерпним. Це означає, що під пособництвом окупанту можна буде розуміти будь-що: від трудових відносин до колеса на СТО, прикрученого на машину сільського голови, якого поставили окупанти”, – висловлює свої застереження правозахисниця.

Водночас за словами Луньової, вже існує щонайменше дві статті, які дозволяють притягнути до відповідальності зрадників – це 111 та 111-1 Кримінального кодексу України. 

Нині кінцевого тексту, за який проголосували депутати, у відкритому доступі немає, ухвалені зміни ще не набрали чинності.