В Україні потрібно створити рамкову програму на 2026–2030 роки з реабілітації та соціалізації звільнених цивільних – Котелянець
Для розв’язання проблем, з якими стикаються звільнені з російської неволі українці, потрібно докорінно змінити модель державної підтримки для цієї категорії, зокрема запровадити кейс-менеджмент та створити чітку “дорожню карту” відновлення. А також створити рамкову програму на 2026–2030 роки, яка б охоплювала реабілітацію та соціалізацію звільнених цивільних.
Таку рекомендацію озвучив голова ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля” Ігор Котелянець під час презентації звіту “Після незаконного позбавлення свободи: від виживання до відновлення”, передає ZMINA.
Ігор КотелянецьЗа його словами, постанова уряду, яка встановлює порядок проведення заходів з адаптації та підтримки звільнених з російської неволі (постанова №296 від 15 березня 2024 р.) зосереджена переважно на описі повноважень державних органів, а не на створенні гарантій для постраждалих. Ефективність цієї допомоги значною мірою залежить від обізнаності звільнених осіб та їхньої здатності самостійно вимагати надання відповідних послуг.
Крім того, як зазначає Котелянець, допомога надається лише тим цивільним, які пройшли через комісію для встановлення факту позбавлення свободи. Цей процес є особливо складним для тих, хто перебував у повній ізоляції. Вони часто позбавлені можливості встановити факт позбавлення свободи в тому порядку, який наразі передбачений законом. Навіть за умови подання документів, розгляд справи затягується на тривалий термін.
“Навіть люди, які можуть довести факт свого перебування в незаконному ув’язненні, чекають на підтвердження так званого статусу протягом 6–8 місяців. Постраждалі вимушені доводити державі, що вони мають право на першочергову реабілітаційну допомогу“, – наголошує експерт.
Котелянець нагадав про ще одну урядову постанову №1775 від 24 грудня 2025 року. Цей документ поширюється на людей, щодо яких не встановлений факт незаконного позбавлення особистої свободи, відповідно до Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”. Однак поки ніхто не знає, як постанова працюватиме на практиці.
Крім того, попри ухвалення відповідних документів, досі відсутня спеціальна програма, орієнтована на потреби постраждалих, які пережили катування, говорить правозахисник.
“І тут держава обирає простий варіант – просто платити всім по 50 тисяч гривень. І хай люди витрачають їх на свою реабілітацію. Ми не розуміємо, звідки там взялася ця сума, але ми розуміємо, що вона не покриє цих потреб“, – зазначає Котелянець.
На думку Котелянця, держава не пропонує комплексного підходу. Хоча бранці, звільнені поза обміном, неодноразово наголошували на тому, що їм необхідний супровід кейс-менеджера. Тобто ексбранцям потрібна людина, яка допоможе оцінити їхні потреби й складе індивідуальний план відновлення.
За словами Котелянця, необхідно створити дорожню карту, яка б враховувала потреби незаконно ув’язнених цивільних, щоб вони розуміли, на яку саме допомогу можуть розраховувати. Наприклад, у перші тижні після повернення люди мають отримати екстрену медичну та психологічну допомогу. Далі їм за потреби надають соціальне житло та відновлюють документи. Після реабілітації правозахисники пропонують надавати звільненим бранцям безплатні правові послуги (документування катувань, збирання доказів та надання статусу).
“Є потреба в правових послугах, щоб збирати докази того, що людина перебувала в незаконному ув’язненні для отримання так званого статусу. Документувати всі ті порушення, які були щодо цієї людини здійснені. Людям важко це робити, оскільки вони мають у кожному кабінеті розповідати свою історію, а це постійна ретравматизація”, – нагадує Котелянець.
На думку правозахисників, на рівні Кабміну має бути ухвалена рамкова програма на 2026–2030 роки, яка б охоплювала реабілітацію, реінтеграцію та соціалізацію постраждалих. Наразі існує реабілітаційний пакет від НСЗУ, який не враховує досвіду та наслідків катувань звільнених бранців.
Експерти пропонують, щоб на першому етапі людина протягом шести місяців проходила державну реабілітацію. Далі близько двох років постраждалих мають супроводжувати місцеві громади, у яких вони залишатимуться.
Також Котелянець запропонував визначити відповідальне міністерство, яке б здійснювало моніторинг безперервності надання допомоги, а також забезпечувало координацію між різними відомствами. Останні мають обмінюватися необхідними документами самостійно, не покладаючи цей тягар на людину.
“В нашому уявленні це може бути Міністерство соціальної політики як надавач таких послуг. Нам треба обов’язково забезпечити надання пакета первинної екстреної допомоги, незалежно від того, чи є у людини статус, чи немає. Щоб людина, яка звернулася, отримала кейс-менеджера, який може супроводжувати стільки, скільки потрібно. Сам кейс-менеджер може бути мостом між різними відомствами”, – пояснює Котелянець.
Правозахисники усвідомлюють, що держава не може задовольнити всіх потреб звільнених цивільних. Саме тому вони пропонують державі замовляти низку послуг в неурядових організацій, які працюватимуть за донорські кошти.
“Це моделі, які успішно діють в різних країнах, тому це те, що ми могли б запозичити вже зараз. Є величезний запит на міжнародних акторів (держави, міжурядові організації, неурядові організації, транснаціональні корпорації, а також впливові групи. – Ред.), фонди й донорів“, – зауважує Котелянець.
Експерти пропонують створити фонд підтримки жертв катувань, до якого б увійшли міжнародні актори. Останні фінансували б програми реабілітації для звільнених цивільних, зокрема і за кордоном.
Нагадаємо, ухвалений у 2021 році Закон “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи” передбачає грошові виплати та інші види допомоги. Та отримати їх можна лише після оформлення статусу такої особи, який встановлює спеціальна комісія при Мінрозвитку. Досвід колишніх бранців свідчить, що через формулювання норм закону та регламент роботи комісії отримати такий статус вдається не всім звільненим цивільним. Найбільш вразливими в цьому сенсі є ті, кого звільнили поза обмінами та хто має самостійно доводити факт свого позбавлення волі.
Щоб розв’язати цю проблему та забезпечити базовою підтримкою всіх постраждалих, наприкінці грудня 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1775 щодо першочергових заходів із підтримки цивільних, звільнених з незаконного утримання Росією. Зокрема, йдеться про грошову, медичну, реабілітаційну та правничу допомогу, а також соціальний супровід. У розробці постанови брали участь представники громадських організацій, зокрема Центру прав людини ZMINA.
Фото: ГО “Об’єднання родичів політв’язнів Кремля”
