Правозахисники не підтримують пропозицію влади про терміни, у які має зберігатися статус ВПО
У владі дискутують про те, скільки років громадянин України може вважатися внутрішньопереміщеною особою (ВПО).
Про це розповіла віцепрем’єр-міністерка – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук на Всеукраїнському форумі рад внутрішньопереміщених осіб, передає Інтерфакс-Україна.
Ірина ВерещукЗ її слів випливає, що наразі дискусії вже знайшли своє втілення в законопроєкті. Утім, Ірина Верещук водночас подробиць не назвала.
“Зараз є проєкт закону, який ми розробили разом з нашими організаціями та депутатами. Там якраз стоїть питання, яке на сьогодні ще не знайшло свого кінцевого результату: скільки років особа – громадянин України може вважатися ВПО. Це дуже важливе в усіх вимірах питання”, – сказала міністерка.
Вона також зазначила, що в Україні є переселенці з 2014 року, є переселенці після 24 лютого 2022 року та ті, хто став ВПО вже двічі.
За словами віцепрем’єрки, на сьогодні триває обговорення, як для держави визначити критерії, коли ВПО перестають бути переселенцями.
“Поки що однозначної відповіді немає. Ми дискутуємо, наприклад, як мінімум п’ять років”, – додала вона.
Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова повідомила, що виникла потреба напрацювати нову редакцію Закону “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”, оскільки повномасштабне вторгнення Росії суттєво збільшило внутрішнього переселення та змінило механізми реагування на нові виклики.
В ухваленій у квітні 2023 року Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення йдеться про дії держави та підтримку переселенців з моменту ухвалення особою рішення про евакуацію з небезпечних районів, дії під час адаптації, інтеграції ВПО та після повернення до покинутого місця проживання і реінтеграції там. Тоді як розроблений 2014 року чинний закон окреслював, зокрема, державну політику, зосереджену насамперед на інтеграції ВПО в громадах.
Правозахисниця вважає, що новою редакцією закону потрібно переглянути права в бік розширення гарантій переселенцям та детальніше виписати повноваження органів влади.
Альона Луньова“Цей законопроєкт тривалий час опрацьовувався в робочій групі при Мінреінтеграції і обговорювався з центральними та місцевими органами виконавчої влади, громадськими організаціями, міжнародними партнерами. Наразі до обговорення активно долучаються народні депутати України”, – повідомила Альона Луньова.
Вона підтвердила, що під час численних дискусій у робочій групі обговорювалась ідея запровадження певного терміну, протягом якого громадянин може вважатися ВПО, утім робоча група та громадські організації її не підтримали. Правозахисниця назвала такий підхід негнучким і таким, що суперечить міжнародним стандартам.
“Позиція Коаліцій громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок війни, така: людина може бути ВПО стільки, скільки триває внутрішнє переміщення. Тому що ВПО – це не спеціальний статус. Внутрішнє переміщення – це факт, який стався з людиною. І якщо цей факт відбувся, то людина лишатиметься ВПО стільки, скільки вона потребуватиме підтримки від держави у зв’язку з переміщенням, – до повноцінної інтеграції в громаду, що приймає, або повернення до покинутого місця проживання. Не може держава встановити строк, скільки людина може бути ВПО”, – окреслила правозахисниця.
Сім’ї внутрішньо переміщених осіб зі сходу країни тікають від конфлікту до Львова, 10 березня 2022 рокуЗгідно з позицією громадських організацій, недоречно говорити про строк, протягом якого людина є ВПО, а варто говорити про оцінювання потреб ВПО і про те, якими можуть бути критерії для визначення того, що особа більше не потребує підтримки від держави.
Якщо ВПО після дев'яти років переміщення досі має потреби, які держава мусить покривати, то це означає, що щось не так з державною політикою щодо внутрішнього переміщення. Держава має будувати свою політику, відштовхуючись від потреб, а не від терміну, скільки громадянин має бути ВПО.
Альона Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA
Правозахисники переконані, що завдання держави – зробити так, щоб переселенцям не була потрібна довідка ВПО через те, що вони вже інтегрувались у громаду, що приймає, або якщо вони “добровільно, гідно, безпечно повернулися до попереднього місця проживання”.
“Людина й не буде ВПО, якщо вона зможе повноцінно реалізовувати свої права та користуватися сервісами без довідки ВПО. Ця мета має ґрунтуватися на оцінюванні потреб ВПО та рівні її інтеграції в громаді. Це непросте завдання: потрібно розробляти зважені критерії інтеграції ВПО. Розмови про це ведуться вже кілька років, але поки що зрозумілих критеріїв ми не маємо. Під час їхнього розроблення доречно спиратися на міжнародний досвід, на критерії досягнення довгострокових рішень для ВПО. На цьому потрібно сконцентруватися насамперед”, – резюмувала Альона Луньова.
Нагадаємо, раніше Міністерство соціальної політики після перевірки внутрішньо переміщених осіб припинило виплати понад 140 тисячам осіб, які не відповідали критеріям.
Раніше Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок війни, представила для української влади дорожню карту на 2023 рік з 10 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини. Документ містить кроки, що мають на меті сприяти притягненню до відповідальності міжнародних злочинців за воєнні злочини, геноцид та злочин проти людяності, скоєні в Україні.
