Працевлаштування людей з інвалідністю: “Ліга Сильних” розробила каталог рішень, як подолати бар’єри на ринку праці

В Україні критично низький рівень працевлаштування людей з інвалідністю через бар’єри, з якими вони стикаються на ринку праці. Зокрема, йдеться про упередженість та фізичну недоступність.

Як можна змінити ситуацію, розповіли експерти громадської спілки “Ліга Сильних”, які презентували Каталог рішень для впровадження інклюзивного працевлаштування, передає ZMINA.

Скриншот з відео презентації Каталогу рішень

В Україні понад 2,8 млн людей мають інвалідність, з них 68% – працездатного віку. Проте рівень працевлаштування людей з інвалідністю залишається критично низьким – лише 17% проти 50% у середньому в країнах ЄС, звернули увагу в громадській спілці “Ліга Сильних”.

Результати дослідження, яке раніше провели в спілці, свідчать про великий потенціал серед людей з інвалідністю. Зокрема, 32% опитаних людей з інвалідністю повідомили, що мають вищу освіту, 45% – професійно-технічну.

Три чверті респондентів (74%) зазначили, що мають постійний доступ до інтернету і можуть працювати дистанційно. Започаткувати власну справу хочуть 23% опитаних, серед молоді таку відповідь дали 33%. А 48% опитаних представників бізнесу повідомили, що мають відкриті вакансії.

Важлива частина забезпечення гідного життя для людей з інвалідністю – це можливість працювати й отримувати гроші за свою роботу, зазначила виконавча директорка “Ліги Сильних” Дар’я Кукуріка.

“Питання фінансового забезпечення – це можливість обирати, де людина хоче жити, що вона хоче їсти, у що одягатись. Це надзвичайно важливий аспект для забезпечення прав людей з інвалідністю. Економічне залучення має бути на відкритому ринку праці, що не виключає інші форми залучення людей, які мають інвалідність”, – зауважила вона.

Проте люди з інвалідністю в Україні стикаються з низкою перепон у доступі до ринку праці. Щоб змінити ситуацію, у “Лізі Сильних” визначили основні проблеми та напрацювали рекомендації з їхнього подолання, які зібрали в Каталозі рішень для впровадження інклюзивного працевлаштування. Документ об’єднав практичні рішення, розроблені громадським сектором, бізнесом та представниками держави.

Зокрема, визначено основні бар’єри в працевлаштуванні, з якими стикаються люди з інвалідністю.

• Ставлення: упередження роботодавців, стигматизація, дискримінація, некоректне ставлення (надмірна співчутливість, драматизація або відсутність емпатії).
• Бар’єри зовнішнього середовища: відсутнє транспортне сполучення з місцем роботи, фізична недоступність (пандуси, вхідні групи, санітарні приміщення) чи відсутність розумних пристосувань.
• Інформаційно-комунікаційні й цифрові бар’єри: обмежені канали комунікації, низька поінформованість про можливості працевлаштування.
• Інституційні бар’єри: нестача можливостей для працевлаштування з гнучким графіком чи віддаленої роботи.
• Комплексні бар’єри, зумовлені тривалою відсутністю електрики: відсутність пристроїв для роботи в цей час, можливості підтримувати роботу медичних пристроїв.

Ключові рішення щодо покращення доступу осіб з інвалідністю до зайнятості стосуються сфер, у яких були виявлені бар’єри чи простір для покращення. Це соціальні послуги, інші адміністративні послуги, що можуть сприяти підтримці працевлаштування; адаптація робочих місць, розумне пристосування, доступність, транспорт; послуги служби зайнятості; законодавство; пільги та стимули.

Наприклад, щодо відсутності дієвої системи заохочень для роботодавців від системи сприяння захисту пропонується рішення запровадити в центрах зайнятості сервіси, які дозволять отримати необхідні консультації, покроковий план дій, допомогу з прорахунком розумного пристосування та можливих соцпослуг для працівника з інвалідністю. Очікується, що такі рішення допоможуть подолати упередження роботодавців про складність залучення до роботи людей з інвалідністю та спростять процедуру працевлаштування.

Створення умов для незалежного життя для людей з інвалідністю є складовою реформи деінституалізації (відходу від інтернатної форми підтримки до розвитку системи послуг у громадах), яка є одним із зобов’язань України для вступу до ЄС.

Наприкінці лютого 2025 року президент підписав євроінтеграційний закон про підтримку працевлаштування людей з інвалідністю. Закон імплементує пункти “g” та “i” Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. Передбачається, що для людей з інвалідністю будуть створені реальні умови на відкритому ринку праці. Серед норм ухваленого законопроєкту – професійна адаптація та фінансування облаштування робочого місця, роботодавець отримуватиме компенсацію за застосування розумного пристосування робочого місця.

Раніше ZMINA писала, що 2024 року українські роботодавці облаштували майже 2 тисячі робочих місць для людей з інвалідністю. Держава компенсувала бізнесу ці витрати на 129 мільйонів гривень.